Постанова № 15898152, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2011 р. Справа №2а-2155/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 3060,24 грн.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 представник, довіреність № 1448/10/10-007 від 21.06.2010р.

від відповідача не зявився

Суть спору: Державна податкова інспекція в м. Судак АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3060,24 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що за відповідачем числиться заборгованість зі сплати вказаного податку, сума якого визначена у податковому повідомленні-рішенні за порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у адміністративному позові.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, приймаючи до уваги думку представника позивача, ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи його клопотання про неможливість розгляду справи без участі його представника, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач 11.01.2008 року зареєстрований Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, яка діяла на момент проведення податковим органом перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) платниками податків і зборів (обовязкових платежів) були, зокрема, фізичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим 12.07.2010 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено акт № 578/17-1/НОМЕР_1 від 12.07.2010 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, в ході перевірки встановлено використання відповідачем праці найманих працівників у кількості 10 осіб. У ході перевірки визначена фактична отримана сума заробітної плати вказаними особами за період з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року, а саме 15600,00 грн., з яких необхідно утримати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2340,00 грн.

За результатами вказаної перевірки позивачем нараховано відповідачу податку з найманих працівників у розмірі 2340,00 грн.

Статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (що діяв на момент проведення податковим органом перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) було надане визначення загального оподаткованого доходу, а саме: загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

В п. 4.2.1. ст. 4 Закону було зазначено, що до загального місячного доходу належить, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

У п. 1.15 ст. 1 Закону було наведено визначення податкового агенту, яким були юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, найманою особою була фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконувала трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримувалися (неслися) працедавцем (п. 1.8 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону 19.2. особи, які відповідно до цього Закону мали статус податкових агентів, були зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачувався на користь платника податку та оподатковувався до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачувала такі доходи або виплачувала доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подавалася або подавалася стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускалося.

Заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог підпункту “б” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” регулював Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ, який був затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 451 від 29.09.2003 року (далі - Порядок).

Дія цього Порядку поширювалась на юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), фізичних осіб, нерезидентів або їх представництв, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, та були податковими агентами відповідно до норм Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податок підлягав сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мали права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Таким чином, за результатами вивчення наведених вище норм чинного законодавства, судом встановлено, що відповідач по відношенню до найманих працівників, працю яких він використовував, був податковим агентом, та повинен у строки, визначені законодавством нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Однак, всупереч вказаним нормам законодавства, що діяло на момент проведення податковим органом перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідачем не було проведено нарахування та сплату податку з доходів, отриманих його працівниками у сумі 2340,00грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Судак АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006881700/0 від 13.07.2010 року, згідно з яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7020,00 грн., у тому числі 2340,00 грн. за основним платежем та 4680,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 13.07.2010 року, про що свідчить відмітка на корінці такого податкового повідомлення-рішення.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано доказів того, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 якого податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем числиться податковий борг в загальній сумі 3060,24 грн., з урахуванням часткової сплати в сумі 4000,00 грн. та нарахування пені у розмірі 40,24 грн. за порушення строку сплати вказаної суми.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення за відповідачем податкового зобовязання) було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. У звязку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога № 1/305 від 30.07.2010 року, яка отримана останнім 31.08.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приймаючи до уваги те, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів сплати заборгованості в сумі 3060,24 грн., суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.04.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету м. Судак (код платежу 11010100, р/р 33216800700031, ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, ЗКПО 34740672, МФО 824026) 3060,24грн. податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.