Рішення № 15887493, 20.05.2011, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-1036/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке, згідно засідання загальних зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 р. було перейменовано з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А01№646961 від 05.11.2009 р. та є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ «Райфайзен Банк Аваль»звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що згідно заяви відповідача про надання йому кредиту № 202 від 10.05.2006 р., між сторонами був укладений кредитний договір від 24.05.2006 року № 014/0079/74/54288, згідно умов якого, банк надав, а відповідач прийняв кредит в сумі 33000 доларів США, на 240 місяців зі строком користування з 24.05.2006 р. по 24.05.2026 р. із сплатою 11,5% річних за користування кредитними коштами та з погашенням кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами згідно графіку погашення (додаток № 1 до договору), на споживчі цілі, а саме для придбання житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1

Відповідно до п. 3.2 вказаного кредитного договору, банк повністю та в строки виконав свої зобов`язання по договору надавши кредит відповідачу в сумі 33000 доларів США.

Однак, відповідач, в порушення п. 5.1 кредитного договору, а саме, щомісячно, до 15 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення кредиту та не сплачував відсотки за його користування відповідно до графіку, погодженого, укладеного та підписаного між сторонами, у звязку з чим, станом на 24.09.2010 р., у відповідача перед банком, утворилась заборгованість у розмірі 41238,24 дол. США, яка за курсом офіційним курсом НБУ на вказану дату (1 дол. США = 7,9162 грн.) складає 326450,15 грн., з яких : заборгованість за кредитом 26473,48 дол. США, що складає 209569,36 грн., заборгованість за відсотками 6502,34 дол. США, що складає 51473,82 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту 8262,42 дол. США, що складає 65406,96 грн., які позивачі, на підставі п. 6.5 кредитного договору, яким передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов цього договору, кредитор має право дострокового стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків та штрафних санкцій, просили суд стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Представниця позивача у судовому засіданні свій позов підтримала.

Відповідач визнав позов частково, а саме визнав основну суму боргу у вигляді тіла кредиту, однак не визнав нараховану банком пеню та відсотки, вважаючи їх завищеними та неправомірно нарахованими.

Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 10 ЦПК України передбачено цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено розмір процентів та порядок їх сплати за договором, визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобовязання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Згідно із статтею 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно із ст.ст. 6,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що згідно заяви відповідача про надання йому кредиту № 202 від 10.05.2006 р., в якій відповідач власноруч визначив валюту кредиту долари США, між сторонами був укладений кредитний договір від 24.05.2006 року № 014/0079/74/54288, згідно умов якого, банк надав, а відповідач прийняв кредит в сумі 33000 доларів США, на 240 місяців зі строком користування з 24.05.2006 р. по 24.05.2026 р. із сплатою 11,5% річних за користування кредитними коштами та з погашенням кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами згідно графіку погашення (додаток № 1 до договору), на споживчі цілі, а саме для придбання житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 з додатками до нього, підписаних між сторонами, щодо якого між сторонами був також укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки від 07.09.2007 р. (а.с. 15,18-26).

Кредит було отримано відповідачем 25.05.2006 року, що підтверджується самим договором про надання кредиту, заявою на видачу готівки з особистими підписами відповідача, що підтвердив в судовому засіданні сам відповідач, як і підтвердив той факт, що з усіма умовами кредитного договору, він особисто був ознайомлений та з якими погодився при підписанні вказаних документів, пояснивши при цьому, що на протязі майже півроку здійснював погашення кредиту та відсотків за його користування.

Відповідно до п. 3.2 вказаного кредитного договору, банк повністю та в строки виконав свої зобов`язання по договору надавши кредит відповідачу в сумі 33000 доларів США, що було підтверджено сторонами.

Однак, відповідач, в порушення п. 5.1 кредитного договору, а саме, щомісячно, до 15 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення кредиту та не сплачував відсотки за його користування відповідно до графіку, погодженого, укладеного та підписаного між сторонами, починаючи з 2007 року, у звязку з чим, станом на 24.09.2010 р., у відповідача перед банком, утворилась заборгованість у розмірі 41238,24 дол. США, яка за курсом офіційним курсом НБУ на вказану дату (1 дол. США = 7,9162 грн.) складає 326450,15 грн., з яких : заборгованість за кредитом 26473,48 дол. США, що складає 209569,36 грн., заборгованість за відсотками 6502,34 дол. США, що складає 51473,82 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту 8262,42 дол. США, що складає 65406,96 грн., обґрунтований розрахунок якої був складений позивачем у відповідності з діючим законодавством України, умов зазначеного кредитного договору та перевірений судом (а.с. 7-14).

У звязку з порушенням відповідачем своїх кредитних зобовязань, 15.08.2008 р., позивачем на адресу відповідача, була надіслана претензія-вимога № 5-2/1279 з вимогою погасити заборгованість, яка на той час складала 26473,48 дол. США, яку отримав відповідач, що він підтвердив в судовому засіданні, однак не зміг довести суду, у звязку з чим, вказана претензія банку, була ним залишена без відповіді та задоволення.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо завищених, при розрахунку його заборгованості перед банком, нарахованих останнім відсотків за користування кредитом та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредиту, зважаючи на приписи ст.ст. 57-60 ЦПК України, у звязку з ненаданням суду будь-яких належних та допустимих доказів своїх заперечень на позов, як того вимагають приписи ст. 10 ЦПК України.

Одночасно, позивачем, згідно ст. 10 ЦПК України, був обґрунтовано розрахований розмір і заборгованості за відсотками і пеня за прострочення відсотків по кредиту, яка доречи не перевищує розмір суми основного зобовязання відповідача та відповідно, вказані суми були розраховані позивачем згідно умов кредитного договору та діючого законодавства.

З тих підстав, судом не приймаються заперечення відповідача щодо відсутності у нього грошових коштів для погашення кредиту, зважаючи на умови ст. 617 ЦК України.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодних документальних підтверджень, про що він заявив в суді, того, що він, маючи заборгованість перед банком, звертався до керівництва банку з будь-якими пропозиціями щодо мирного врегулювання та погашення його заборгованості.

Представниця банку в судовому засіданні, відкинула всі пропозиції відповідача, домовитися про зменшення суми заборгованості, пояснюючи це занадто великим строком, за який утворилася заборгованість відповідача, починаючи з 2007 року та відсутністю жодних звернень відповідача за весь цей час до банку та відсутністю жодних обовязкових виплат відповідача банку за кредитним договором.

Зважаючи на викладені обставини, на думку суду відсутні будь-які підстави для зменшення розміру як пені, так і відсотків, нарахованих позивачем відповідачу, оскільки проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу відповідача, так як вони, є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

На момент розгляду справи, доказів погашення кредиту та сплати відсотків та пені, відповідачем суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні. За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та ст. 1050 ЦК України.

У звязку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, доведеним позивачем документально та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн. (а.с. 5,6).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 524-526,530,533, 549,550,551,612,617,626,625,629,1048,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області 22.02.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»(юридична адреса : 65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, МФО 328351, код ЄРПОУ 23876031, р/р 2909949) : заборгованість за кредитним договором № 014/0079/74/54288 від 24.05.2006 року, у розмірі - 326450 грн. 15 коп. та судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а разом 328270 грн. 15 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Д.М. Гандзій