Постанова № 15872809, 25.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 травня 2011 року Справа № 5004/276/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. в справі

відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 21.03.11 р.

у справі № 5004/276/11 (суддя Сур'як Оксана Геннадіївна )

за позовом Приватного підприємства "Русса"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко холдинг"

про стягнення в сумі 183 419 грн. 62 коп.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Волинської області від 21 березня 2011 року у справі № 5004/276/11 позов Приватного підприємства "Русса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко холдинг" про стягнення в сумі 183 419 грн. 62 коп. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" на користь Приватного підприємства "Русса" 181270 грн. 62 коп., з них: 179496,83 грн. заборгованості, 1379,38 грн. пені, 127,44 грн. інфляційних втрат та 266,97 грн. 3% річних, а також 1834 грн.20 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погоджуючи з прийнятим рішенням суду подав апеляційну скаргу, якою просить рішення господарського суду Волинської області від 21 березня 2011 року скасувати частково (щодо стягнення127,44 грн. інфляційних втрат та 266,97 грн. 3% річних). Апелянт зазначає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована наступним.

На думку апелянта, позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами, тому при вирішенні господарської справи суд повинен застосовувати норми Господарського кодексу України , який є у даному випадку спеціальною нормою. Норми Цивільного кодексу України застосовуються у випадку неврегулювання спірних правовідносин ГКУ.

У даному випадку, приймаючи рішення, щодо стягнення 127,44 грн. інфляційних втрат та 266,97 грн. 3% річних, суд застосував норми статті 625 ЦКУ, замість того щоб застосувати 343 ГКУ, яка, будучи спеціальною нормою - має перевагу над загальною нормою ЦКУ.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 21 березня 2011 року у справі №5004/276/11 за позовом Приватного підприємства "Русса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко холдинг" про стягнення в сумі 183 419 грн. 62 коп. без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Панда" без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відомостей про причини неявки суду не подав.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не з»язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Окрім того, судовою колегією явка учасників судового процесу не визнавалася обов"язковою.

Вислухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду залишити без змін виходячи з наступного.

03.07.2009 року між Приватним підприємством "Русса" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" укладено договір поставки №150609-12/1п ( а.с.12-а.с.14).

Відповідно до п.1.1. Приватне підприємство "Русса" (Постачальник) зобовязувалося передавати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (Покупець) товар партіями у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобовязувався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. договору поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця, які є невідємною частиною договору. Пунктом 4.4. договору визначено, що передача товару постачальником (позивачем) і його приймання покупцем (відповідачем) по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця (відповідача).

Відповідно до Додаткової угоди №3 від 22.11.2010р. до договору поставки №150609-12/1п, договір доповнено п.5.3.1, згідно з яким: оплата за товар ТМ «Добре яйце»(фасована продукція) здійснюється Покупцем на протязі 25 календарних днів з моменту отримання ним даного товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника ( а.с.17).

Відповідно до умов договору позивач поставив товар відповідачу на суму 230731,20грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи(а.с.18-23). Тобто взяті на себе зобов'язання по Договору позивач виконав належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.09 по 31.01.11, заборгованість по даному договору поставки між сторонами становила станом на 31.01.11 - 191645,83 грн., який підписаний сторонами і скріплений печатками ( а.с.27-а.с.29).

З доказів наявних в матерілах справи вбачається, що відповідача частково погасив заборгованість в сумі 49085,37грн., що підтверджується банківськими виписками ( а.с.24-а.с.26). Станом на 17.02.2011 року заборгованість становить 181645,83 грн.

В процесі розгляду справи відповідача частково - 16.03.2011 року погасив заборгованість в сумі 2149,00 грн., що підтверджується банківською випискою ( а.с.35).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 179496,83 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір поставки №150609-12/1п. від 03.07.2009.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною1, 7 ст.193 ГК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судова колегія погоджується з висновокм суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2149,00 грн. на підставі п.1.1. ч.1 ст.80 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору та стягнення основного боргк в сумі 179496,83 грн., який є непогашений і підтверджується матерілами справи.

Пунктом 8.2.1. Договору №150609-12/1п. від 03.07.2009 передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як видно з матеріалів справи відповідач не виконував своє зобовязання щодо оплати послуг у встановлені строки. Тому позивач, враховуючи пункт 8.2.1. Договору №150609-12/1п, правомірно нарахував пеню в сумі 1379,38 грн. за період з 25.01.11р. по 17.02.11р.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Тому, вимога позивача щодо сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми є законною.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень відповідач( апелянт) суду не надав.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та нормами цивільного та господарського законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 21.03.2011р. є обґрунтованим і відповідає чинному законодавству, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 21.03.2011р. у справі №5004/276/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

3. Справу №5004/276/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.