Постанова № 15872794, 17.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа № 1/104-92

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М. при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Плюс " від 01.03.2010 року та апеляційне подання Львівського міжрайонного транспортного покурора , вих. № 321 вих.-10 від 17.03.2010 року на рішення господарського суду Волинської області від 23.02.10 р.

у справі № 1/104-92 (суддя Гончар Марія Михайлівна )

позивач Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі

1. Міністерства транспорту та зв"язку України, м. Київ

2.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області , м.Луцьк

відповідач Ковельська міська рада Волинської області відповідач Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" третя особа -1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Плюс " , м. Ковель третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ КБ "Приватбанк" , м. Дніпропетровськ

про визнання права державної власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору його купівлі-продажу

за участю представників сторін:

позивача 1- не з'явився

позивача 2- ОСОБА_1 (довіреність в справі )

відповідача 1- не з'явився

відповідача 2-не з"явися

відповідача 3-ОСОБА_2(довіреність в справі )

третьої особи 1 -ОСОБА_3,ОСОБА_4 ( довіреністі в справі )

третьої особи 2- не з"явився

прокурора відділу представництва інтересів держави та громадян прокуратури Рівненської області Рункевич І.В.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 1/104-92 від 23.02.2010 року (суддя Гончар М.М.) відмовлено в позові Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства транспорту та звязку України; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Магістраль-Плюс", ЗАТ КБ " Приватбанк"до Ковельської міської ради, Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, ТОВ "Фортуна"про визнання права державної власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами по справі не доведено набуття права власності на спірне майно , і в зв»язку з тим, що ТзОВ "Фортуна" є добросовісним набувачем права власності на спірне майно та з огляду на положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", ст. ст. 328, 330, 388 Цивільного кодексу України відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із означеним рішенням , товариство «Магістраль-Плюс» та Львівський міжрайонний транспортний прокурор оскаржили його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду з мотивів, що спірне приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Л.Українки, 35, та було добудоване до загального приміщення ДКПТ «Магістраль» являється державною власністю. Причиною не входження цього приміщення до ЦМК ДТП «Магістраль» стало те, що в 1997 році за відсутності рішень ДКПТ «Магістраль»та Міністерства спірне приміщення передано на баланс ЖЕК м. Ковель. Як вбачається з судового рішення (справа №06/31-11А), яке набрало законної сили, рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 411 від 19.09.2003 р., № 559 від 18.12.2003 р. і видане на підставі них свідоцтво про право власності на спірне приміщення визнані недійсними. Крім того, скаржники зазначали, що АКБ «Приватбанк» в м. Ковелі не був власником майна, а факт передачі і перебування спірного приміщення на балансі міської ради не свідчить про зміну режиму права державної власності на спірне приміщення. Також, скаржники вказували на те, що ТОВ «Фортуна» не є добросовісним набувачем права власності на спірне майно, оскільки майно йому відчужене особою, яка не мала на це законного права власності.

ТзОВ» «Фортуна» та ЗАТ «Приватбанк» подали відзиви на апеляційну скаргу та апеляційне подання, в яких спростовують доводи скаржників та просять суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу та апеляційне подання без задоволення з підстав його правомірності та обґрунтованості. Зокрема, зазначають про те, що ТОВ «Фортуна» є власником спірного приміщення і являється добросовісним набувачем, оскільки не знало та не могло знати, що особа, яка здійснювала йому відчуження цього приміщення не мала на це права, по спірному договору ТОВ «Фортуна»придбала це приміщення в процесі приватизації шляхом його викупу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 року у даній справі рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано право державної власності на частину нежитлового приміщення площею 7,3 кв. м, що знаходиться в м. Ковель, бульвар Л.Українки, 35, органом управління якого є Міністерство транспорту та зв'язку України; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 270 від 02.03.2004, укладений між відділом по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради та ТОВ "Фортуна".

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 13 січня 2011 року у даній справікасаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фортуна" та Ковельської міської ради Волинської області задоволені, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 рокускасовано та справу №1/104-92 скеровано на новий розгляд до апеляційної інстанції.

При цьому касаційний суд звернув увагу, що під час апеляційного перегляду справи не розглянуто та не надано оцінку заяві ТОВ "Фортуна" про застосування строку позовної давності, про що було зазначено у запереченні на позов від 15.09.2008 (т.1 а.с. 29); не прийнято рішення в частині другого позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області; не визначено, яка частка від 7,3 кв. м спірного приміщення належить державі; постановлено рішення без врахування рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2005 року у справі № 5/34-92, залишеного без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2005 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2006 року.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Ковельської міської ради Волинської області надійшло повідомлення № 19.04.2011 року за № 3.14-231, яким вважають рішення місцевого господарського суду вважають законним та обґрунтованим та просять апеляційні подання Львівського міжрайонного транспортного прокурора та скаргу ТзОВ "Магістраль-Плюс" залишити без задоволення та розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Додатковими поясненнями до апеляційної скарги від 25.02.2011 року з врахуванням вказівки касаційної інстанції представник ТзОВ "Магістраль-Плюс" вказує, що прокурором не було пропущено строк позовної давності, так як він довідався про порушення інтересів держави (відчуження Ковельською міською радою спірного приміщення) із даних перевірки, яка відбувалася у короткий термін перед пред»явленням позову (серпень 2008 року). Вважає, що право державної власності поширюється на все спірне приміщення площею 7,3 кв.м. , так -як будь-яких інших співвласників, окрім держави, у спірного приміщення немає, а щодо другого позивача у справі РВ ФДМ України по Волинській області , то в цій частині в позові необхідно відмовити, так як органом управління спірним приміщенням є Міністерство транспорту та звязку України. На думку представника ТзОВ "Магістраль-Плюс", на час набрання рішенням у справі № 5/34-92 від 09.08.2005 року законної сили, що переглядалося у апеляційному та касаційному порядку, - рішення виконкому № 411 від 19.09.2003 року та № 559 від 18.12.2003 року і видане на їх підставі свідоцтво про право власності Ковельської міської ради на спірне приміщення скасовані не були, тобто, рада ще володіла (хоча і незаконно) спірними приміщеннями. В подальшому, постановою господарського суду від 08.12.2005 року у справі № 06/31-11А, означені рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право власності на спірне приміщення визнані недійсними. На час пред»явлення позову прокурором судовими рішення встановлено, що Ковельська міська рада не була законним власником спірного приміщення та не вправі була його відчужувати.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор та представник ТзОВ "Магістраль-Плюс" апеляційні скаргу та подання підтримали з мотивів, що викладені у апеляційних поданні та скарзі та додатковому поясненні до апеляційної скарги. Просили рішення господарського суду Волинської області у справі № 1/104-92 від 23.02.2010 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити.

Представник РВ ФДМ України по Волинській області вважає апеляційні подання прокурора та скаргу ТзОВ "Магістраль-Плюс" обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції незаконним. Пояснив, що Фонд державного майна України здійснює політику в сфері захисту державного майна та є контролюючим органом. Спірно майно не вибуло із під юрисдикції держави, а тому його відчуження було здійснено незаконно. Просив апеляційні подання та скаргу задоволити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник ТзОВ «Фортуна» проти апеляційних подання прокурора та скарги ТзОВ "Магістраль-Плюс" заперечував та просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційні подання прокурора та скаргу ТзОВ "Магістраль-Плюс" без задоволення.

Представники Міністерства транспорту та зв"язку та ЗАТ КБ " Приватбанк" в судове засідання не з"явились,про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись належним чином і заздалегідь. Враховуючи ,що явка сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалась,Рівненський апеляційний господарський суд вважає за можливе переглянути справу у відсутності представників Міністрерства та ЗАТ КБ " Приватбанк"

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, відповідача та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання , перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга і апеляційне подання підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.03.2004 року між відділом по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (покупцем) укладено договір купівлі - продажу комунального майна частини приміщення 64 першого поверху площею 7,3 кв. м., що знаходиться в м. Ковелі по бульвару Лесі Українки в будинку № 35 (т. 1, а.с 16).

Згідно з п. 1.2 договору відчужуване майно належить Ковельській міській раді на праві комунальної власності згідно свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, виданого виконкомом Ковельської міської ради 23.12.2003 року на підставі рішень №411 та 559 від 19.09.2003 року, 18.12.2003 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.02.2004 року за реєстраційним номером 3407575 на підставі витягу про реєстрацію права власності за №2758972, виданого Волинським бюро технічної інвентаризації за номером запису 184 в книзі 1.

Згідно з умовами договору оренди від 20.03.1996р. ДКПТ «Магістраль» передало, а Ковельська філія АКБ «Приватбанк» прийняла спірне приміщення в користування на умовах оренди (т.1 а.с. 25).

Як вбачається із пояснень директора відділення «Ковельська філія «Приватбанк» орієнтовно у 1995 році «Приватбанк» погоджував із ДКП «Магістраль» питання добудови приміщення з метою використання під пункт обміну валют та уклав договір на будівництво даного приміщення із підприємством «Олекса», яке і виконувало будівельні роботи ( т.1 а.с. 127).

Відповідно до рахунків від 07.02.1996 р. та від 11.12.1995 р. та трудових договорів від 02.11.1995 р. та від 03.01.1996 р. (актів приймання передачі-виконаних робіт) в обмінному пункті валюти, що знаходиться за адресою: м. Ковель, бульвар Л.Українки, 35, були виготовлені двері та вікна та було встановлено охоронну сигналізацію та змонтовано систему опалення (т. 1. а.с. 142-147)

В ході розгляду іншого господарського спору (справи № 7/100-64 за позовом ТОВ «Магістраль-Плюс»до ТОВ «Фортуна» про усунення перешкод у здійснені права власності) проводилася судово-технічна експертиза ,із висновку № 0158 від 30.05.2007 року (т. 1 а.с.77-79) з якої вбачається, що досліджуване приміщення на поверховому плані станом на 06.03.2003 року (дата складання технічного паспорту) не існувало. Приміщення розташоване на площі забудови вбудовано-прибудованого приміщення магазину ТОВ «Магістраль-Плюс», для влаштування досліджуваного приміщення були використанііснуючіцегляні стіни, бетонна площадка, бетонне перекриття.

Означені пояснення та докази по справі вказують на те, що для влаштування спірного приміщення Ковельською філією АКБ «Приватбанк» фактично було встановлено лише двері та вікна в уже існуючі цегляні стіни приміщення ДКПТ «Магістраль» та було змонтовано систему опалення.

З урахування наведених обставин справи, які підтверджуються наявними у ній матеріалами, колегія суддів вважає, що спірне приміщення було створено в результаті переробки (використання) державного майна - цегляних стін, бетонного перекриття, бетонної площадки - будівлі державного підприємства ДКПТ «Магістраль».

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Частинами 1,2 статті 332 ЦК України передбачено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

У відповідності до частини 4 цієї статті якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

Будь-яких доказів того, що вартість робіт по переробці (створенню) даного майна -влаштування дверей, вікон, системи опалення - істотно перевищує вартість цього майна в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що переробка державного майна не призвела до наслідків, передбачених ч. 4 ст. 332 ЦК України, а тому спірне приміщення перебуває у державній власності.

Доказом того, що з моменту влаштування спірного приміщення таке перебувало в державній власності і не змінювало державної форми власності, є згаданий договір оренди від 20.03.1996р., за яким орендодавцем виступає державне підприємство ДКПТ «Магістраль».

Оскільки, ЗАТ КБ «Приватбанк» не набув права власності на дане майно у встановленому порядку й відповідно не провів його реєстрацію, то в подальшому передача його в комунальну власність та продаж відділом по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради ТОВ «Фортуна» на підставі договору від 02.03.2004 р. № 270 було неправомірним, тобто без законних підстав.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачами по справі не доведено набуття права власності на спірне майно та вважає, що спірне майно із державної власності не вибувало та право власності у інших осіб на приміщення 64 площею 7,3 кв.м., що знаходиться у місті Ковель, б-р Л.Українки, 35 не виникало.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на дану норму апеляційний суд відхиляє доводи відповідачів про те, що спірне приміщення було передано акціонерним комерційним банком «Приватбанк» Ковельській міській раді, як на доказ перебування цього приміщення в комунальній власності, оскільки АКБ «Приватбанк» не набув права власності на дане приміщення, а відтак не був наділений правом розпоряджатись цим майном.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою господарського суду Волинської області від 08.12.2005 року у справі № 06/31-11А , яка переглядалася в апеляційному порядку та залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року, були визнані незаконними рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 411 від І9.09.2003р, «Про оформлення права власності на об'єкти комунальної власності» в частині п.1 оформлення права власності на приміщення 64 площею 7,3 кв.м., що знаходиться у місті Ковель, б-р Л.Українки, 35 та № 559 від 19.09.2003р. «Про внесення змін до рішення виконкому Ковельської міської ради № 411 від 19.09.2003 року «Про оформлення права власності на об'єкти комунальної власності» та визнано недійсними Свідоцтво про право власності серії СА № 028902 від 23.12.2003 року, яке мало б посвідчувати право власності Ковельської міської ради на спірне приміщення (т.1, а.с.12-15).

Відтак, апеляційний суд вважає безпідставними покликання відповідачів на рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2005 року у справі № 5/34-92, що переглядалося апеляційною та касаційною інстанціями (т.1, а.с.40-45), яким ТОВ «Магістраль-Плюс» відмовлено в задоволенні позову до ТОВ «Фортуна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення, оскільки на час ухвалення зазначених судових рішень Свідоцтво про право власності Ковельської міської ради на приміщення 64 ще не було визнано недійсним.

В силу статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки в подальшому судовим рішенням, що набрало законної сили, Свідоцтво про право власності Ковельської міської ради на спірне приміщення було визнано недійсним, колегія суддів вважає, що договір купівлі - продажу комунального майна приміщення 64 першого поверху площею 7,3 кв. м., що знаходиться в м. Ковелі по бульвару Лесі Українки в будинку № 35, від 02.03.2004 року між відділом по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна» укладений всупереч вимогам закону, а тому такий договір є недійсним з підстав ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки укладений особою, яка не мала права відчужувати дане майно.

Не можуть братися до уваги і покликання відповідачів на пропуск транспортним прокурором строку позовної давності.

Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Загальний строк позовної давності становить три роки незалежно від того, хто подає позов громадянин, юридична особа, держава тощо. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" наголошено на тому, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Як пояснив прокурор, який брав участь в судовому засіданні, підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки було встановлено, що спірне приміщення, що перебуває в державній власності, було незаконно відчужено Ковельською міською радою, внаслідок чого було порушено інтереси держави.

Довідавшись про таке порушення інтересів держави, прокурор в серпні 2008 року звернувся до господарського суду з даним позовом і таким чином не пропустив строк позовної давності.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог транспортного прокурора в частині вимог про визнання права державної власності на спірне приміщення, органом управління якого є Міністерство транспорту та зв'язку України та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.03.2004 року.

Щодо другого позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до законодавства України Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Зокрема, пунктом 2 Положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 412 від 15.06.1994 року ( з змінами та доповненнями) передбачено, що основними завданнями відділення є: організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною, республіканською (Республіки Крим) та місцевою програмою приватизації; здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується, відповідно до прийнятих ним рішень; здійснення повноважень орендодавця державного майна; організація діяльності представництв Фонду в районах і містах (далі - представництва); забезпечення роботи єдиної комп'ютерної інформаційної мережі органів приватизації.

Пунктом 4 цього Положення визначено коло прав та обов»язків, які надано та покладено на регіональне відділення ФДМ України.

Таким чином, до повноважень Фонду державного майна України належать питання щодо проведення процедур приватизації чи надання в оренду державного майна. В судовому засіданні представник РВ ФДМУ по Волинській області пояснив, що дії щодо спірного приміщення можуть вчинятись ФДМУ у разі прийняття уповноваженим органом рішення про його приватизацію чи передання в оренду. За таких обставин колегія суддів вважає, що в позові транспортного прокурора в частині другого позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області слід відмовити.

У відповідності до ч.2 п.10 статті 105 ГПК України ,ст. 49 ГПК України з Ковельської міської ради , відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, ТОВ «фірма «Фортуна» порівну підлягає стягненню на користь держави державне мито в розмірі 187 грн.(102грн.+85грн.) , в дохід державного бюджету витрати за інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. та на користь ТзОВ " Магістраль-Плюс " державне мито в розмірі 51 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104,105, ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання Львівського міжрайонного транспортного прокурора задоволити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль Плюс" задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2010р. у справі № 1/104-92 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністрерства транспорту та зв»язку України до Ковельської міської ради , відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, ТОВ «фірма «Фортуна»,треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Магістраль-Плюс», ЗАТ КБ «Приватбанк» про визнання права державної власності на нерухоме майно та визнання не дійсним договору купівлі -продажу задоволити.

Визнати право державної власності на нежитлове приміщення площею 7,3 м2, що знаходиться на бульварі Лесі Українки, 5 в м. Ковелі Волинської області, органом управління якого є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 270 від 02.03.2004р., укладений між Відділом по управлінню майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна».

В позові Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Ковельської міської ради , відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, ТОВ «фірма « Фортуна»,треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Магістраль-Плюс», ЗАТ КБ «Приватбанк» про визнання права державної власності на нерухоме майно та визнання не дійсним договору купівлі -продажу відмовити.

Стягнути з Ковельської міської ради( м. Ковель,вул.Незалежності ,73, код 21735504), відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради( м. Ковель,вул.Незалежності ,73,код 23254967) , ТОВ «фірма «Фортуна» (м.Ковель ,вул.Фабрична,2, код 13350285) порівну на користь держави державне мито в розмірі 187 грн. ( сто вісімдесят сім),що становить по 62 грн. 33 коп.( шістдесят дві грн. 33 коп.) з кожного .

Стягнути з Ковельської міської ради( м. Ковель,вул.Незалежності ,73, код 21735504) , відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради ( м. Ковель,вул.Незалежності ,73,код 23254967) , ТОВ «фірма «Фортуна» (м.Ковель ,вул.Фабрична,2, код 13350285) порівну в дохід державного бюджету витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.,що становить по 39 грн. 33 коп. (тридцять дев""ять грн. 33 коп.) з кожного .

Стягнути з Ковельської міської ради( м. Ковель,вул.Незалежності ,73, код 21735504) , відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради ( м. Ковель,вул.Незалежності ,73,код 23254967), ТОВ «фірма «Фортуна» (м.Ковель ,вул.Фабрична,2, код 13350285) порівну на користь ТзОВ " Магістраль-Плюс "( м.Ковель вул. Л.Українки , буд.35, код ЄДРПО 32163330) державне мито в розмірі 51 грн. за подачу апеляційної скарги , що становить по 17 грн. ( сімнадцять грн.) з кожного .

Господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуюча суддя Олексюк Г.Є. Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.