Постанова № 15872699, 01.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 року Справа № 5021/171/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.11.2010р.,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю №07-04/1012/2 від 10.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1665С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 10.03.2011 року у справі № 5021/171/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоріца", м. Чернігів

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", м. Суми

про стягнення 239 627,84 грн.,

встановила:

У січні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіоріца", звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 239627,84 грн. фінансових санкцій за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 25/03 від 11.03.2006 року, з яких: 135034,81 грн. інфляційних збитків, 43174,73 грн. 3% річних, 61418,30 грн. - пені, а також стягнути з відповідача судові витрати, повязані з розглядом справи, мотивуючи позовні вимоги невиконанням з боку відповідача своїх зобовязань щодо оплати поставлених позивачем товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором, укладеним між позивачем та відповідачем.

21 лютого 2011 року позивачем надані зміни позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд збільшити їх розмір та стягнути з відповідача 145247,72 грн. інфляційних збитків, 52182,56 грн. 3% річних, 84 550,99 грн. пені, всього 281981,27 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10 березня 2011 року у справі №5021/171/2011 (суддя Сопяненко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор ”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіоріца” 145 247,72 грн. інфляційних збитків, 52 182,56 грн. 3% річних, 84 550,99 грн. пені, 2819,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням в частині стягнення з нього пені у розмірі 84 550,99 грн. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 10 березня 2011 року у даній справі у цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню у розмірі 10 000,00 грн. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, також суд не врахував обставини, що мають істотне значення для справи, а саме підприємство перебуває в надзвичайно складному фінансовому становищі, що призвело до прийняття частково неправильного рішення. Так, як стверджує відповідач в апеляційній скарзі, ним визнаються у повному обсязі заявлені до стягнення інфляційні та річні, проте задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 84550,99 грн. відповідач заперечує та рішення суду першої інстанції оскаржує, посилаючись на необґрунтованість розрахунків.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, оскільки позовні вимоги позивача підтверджені належними доказами, а твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені належної переконливості. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що нарахування спірної суми ним здійснено у відповідності до положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до положень ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" фінансових санкцій (враховуючи збільшення позовних вимог) у розмірі 281981,27 грн., що складає: 145247,72 грн. інфляційних збитків, 52182,56 грн. 3% річних, 84 550,99 грн. пені за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 25/03 від 11.03.2006 року.

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як підставу для задоволення даних позовних вимог місцевий господарський суд, з посиланням на п. 2 ст. 35 ГПК України, прийняв рішення господарського суду Сумської області № 14/123-10 від 02.12.2010 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоріца", м. Чернігів до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" , м. Суми про стягнення 772091,63 грн. за договором купівлі-продажу № 25/03 від 11.03.2006 року.

З даним висновком місцевого господарського суду також погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обовязку.

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 02.12.2010 року у справі № 14/123-10 з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість в сумі 772091,63 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі продажу № 25/03 від 11.03.2006 року, 7720,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

22.12.2010 року господарським судом Сумської області видано наказ № 14/123-10 про примусове виконання рішення від 02.12.2010 року.

За загальними принципами чинного законодавства, виконання судового рішення є невідємною стадією процесу правосуддя.

На виконання рішення суду від 02.12.2010 року № 14/123-10 Ковпаківським відділом Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по стягненню з ДП “Сумський облавтодор” заборгованості в сумі 780048,55 грн., про що 04.01.2011року виконавчою службою винесено постанову.

У відповідності до ст. 559 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобовязання припиняється не внаслідок ухвалення судового рішення, а в результаті належного виконання грошового зобовязання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що грошове зобовязання зі сплати заборгованості ДП “Сумський облавтодор ”ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” за договором купівлі продажу № 25/03 від 11.03.2006 року належним чином не виконало. Заборгованість перед позивачем становить 780048,00 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 25/03 від 11.03.2006 року стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обовязків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладений сторонами договір купівлі-продажу № 25/03 від 11.03.2006 року відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином.

Так, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому, у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань щодо виконання умов договору купівлі-продажу № 25/03 від 11.03.2006 року, позивач у порядку позовного провадження звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 239627,84 грн. фінансових санкцій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не надав суду доказів виконання зобовязання щодо погашення існуючої заборгованості перед позивачем, тому, з урахуванням приписів ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та п. 6.3. Договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 145 247,72 грн. інфляційних збитків, 52 182,56 грн. 3% річних, 84 550,99 грн. пені

Клопотання відповідача, яким він обґрунтовує своє заперечення на апеляційну скаргу щодо застосування ч. З ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення розміру пені до 10000,00 грн., колегія суддів відхиляє, погоджуючись при цьому з доводами суду першої інстанції, оскільки важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе зменшення розміру пені, та в підтвердження наявності тяжкого фінансового становища підприємства відповідача жодного документального обґрунтування про реальний стан заборгованості ним не надано, та наявність обставин, які унеможливлюють виконати судове рішення відповідач належних доказів не надав. А додатки надані до клопотання від 30.05.11р - накази «Про реорганізацію структури ДП» та «Про припинення ( реорганізацію ) філій ДП»свідчать про вдосконалення структури управління дорожним господарством у Сумській області, з метою якої видані накази.

Крім того, важке фінансове становище утворилося внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об'єктивних обставин, які б унеможливлювали виконання договірних зобов'язань та рішень суду. Дана заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену за договором продукцію становить 780048,55 грн. і виникла вона з серпня 2008 року, в той час як заявлена до стягнення позивачем пеня становить 84550,99 грн. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача (кредитора).

Більше того, з листа Прокуратури Ковпаківського району м. Суми Сумської області № 104-1442 від 30.03.2011 року (наявного в матеріалах справи) вбачається, що прокуратурою було проведено перевірку фактів, за наслідками якої 21.03.2011р. відносно службових осіб ДП «Сумський облавтодор»порушено кримінальну справу за фактом ухилення від виконання рішення суду, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України.

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, твердження ж відповідача в його апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що свої зобовязання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіоріца" по сплаті боргу Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" не виконало, чим порушило права та охоронювані законом інтереси позивача, та змусило його звернутися з позовом до господарського суду Сумської області .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 10.03.2011 року у справі № 5021/171/2011 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.03.2011 року у справі № 5021/171/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяВ.Я. Погребняк

Суддя Т. В. Гончар

Суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови підписано 01.06.2011 р.