Постанова № 15872361, 25.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

25.05.11 Справа № 2/200

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Мурської Х.В.

суддів Гнатюк Г.М.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське шляхово-будівельне управління № 40", м. Львів, без номера від 31.03.11р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2011р.

у справі № 2/220, суддя Мазовіта А.Б.

за позовом Приватного підприємства "Кремнафтогруп", м. Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське шляхово-будівельне управління № 40", м. Львів

про стягнення 45748,60 грн.

за участю представників

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

Розпорядженням в.о. голови суду від 24.05.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., які перебувають у відпустці, в склад судової колегії введено суддів Гнатюк Г.М. та Якімець Г.Г.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2011р.у справі № 2/200 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхово-будівельне управління №40”, м. Львів, вул. Авіаційна, 7А (ідентифікаційний код 32408720) на користь Приватного підприємства “Кремнафтогруп”, м. Кременчук, пр. Г.Бреста, буд. 99, кв. 24, Полтавська область (ідентифікаційний код 36410314) 40000 грн. 00 коп. основного боргу, 2750 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 427 грн. 48 коп. державного мита, 191 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що заборгованість відповідача в сумі 42750 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, не спростована відповідачем, а тому підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена. В частині стягнення 2998, 60 грн. пені в позові відмовлено з тих підстав, що у договорі купівлі-продажу №16/06/1 від 16.06.2010р. відсутня умова про забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки (пені), а позивачем не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки (пені).

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Львівське шляхово-будівельне управління № 40" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з’явились, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, надіслав на адресу суду клопотання (телеграма) про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити участі свого представника в судовому засіданні, призначеному на 25.05.2011р.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, додаткові докази не вимагались, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі –залишити без змін, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 6 червня 2010р. між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу №16/06/1, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити наступний товар: бітум дорожній рідкий, вартість товару згідно рахунку з урахуванням ПДВ і транспортних витрат.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 128184 грн. 31 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №29 від 16.06.2010р. та товарно-транспортною накладною №28 від 16.06.2010р.

Пунктом 2 договору купівлі-продажу №16/06/1 від 16.06.2010р. передбачено, що розрахунок за товар здійснюється по факту поставки.

Як свідчать матеріали справи, за отриманий від позивача товар відповідач провів часткову оплату, заборгувавши позивачу 40000 грн. 00 коп. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Окрім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2998, 60 грн. пені та 2750 грн. 00 коп. втрат від інфляції.

Місцевий господарський суд, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позовні вимоги в частині стягнення 2750 грн. 00 коп. втрат від інфляції задоволив в повному обсязі. В частині стягнення пені у задоволенні позову відмовив, оскільки дійшов висновку про те, що в укладеному договорі купівлі-продажу №16/06/1 від 16.06.2010р. відсутня умова про забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки (пені).

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2011р.у справі № 2/200 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Якімець Г.Г.