Рішення № 15871952, 17.05.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа № 5019/527/11

За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 2 135 397 грн. 33 коп.

та

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання недійсними пунктів 7.10, 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року

Суддя Крейбух О. Г.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 170/10 від 23.12.2010р.

від відповідача: представник ОСОБА_2 довіреність № 03-05/11 від 04.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 1609716,07 грн. основного боргу за поставлений природний газ згідно з договором від 30.10.2009р. № 2-06/09-1861 БО-28, 129916,75 грн. пені, 275449,99 грн. - суми збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів в розмірі та 3 % річних у сумі 120314,52 грн.

В судовому засіданні 17 травня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити /а.с.47-50/.

Ухвалою від 05.04.2011р. прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсними пунктів 7.10., 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року для спільного розгляду з первісним позовом.

16 травня 2011 року позивачем за зустрічним позовом подано заяву про уточнення позовних вимог від 16.05.2011р. № 03-05/1143, яка відповідає вимогам ст.22 ГПК України та приймається судом. Просить визнати недійсними пункти 7.10, 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання /а.с.66/.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначає, що п.7.10 договору від 30.10.2009р. № 2-06/09-1861 БО-28, яким передбачено нарахування неустойки постачальником за шість місяців, що передують моменту зверненню з позовом, суперечить част.6 ст.232 ГК України, поскільки поняття «неустойка»є ширшим, ніж поняття «пеня». А тому немає можливості встановити які види неустойки збирався стягувати відповідач за зустрічним позовом на підставі п.7.2 Договору. ТзОВ «Рівнетеплоенерго»вважає, що п.9.3 Договору, яким сторони узгодили збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки до трьох років, суперечить чинному законодавству, поскільки в порушення п.1 ст.259 ЦК України договір про збільшення строків позовної давності в письмовій формі не укладався, і даний пункт суперечить п.1 част.2 ст.258 ЦК України, поскільки у даній статті немає відсильної норми до умов договору чи закону. Просить зустрічний позов задоволити.

Відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги не визнає з підстав, визначених у відзиві від 31/10-5778 від 11.05.2011р. /а.с.67-71/

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2009 року між дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(надалі постачальник, позивач, відповідач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі покупець, відповідач, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір № 2-06/09-1861 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання (надалі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити в обсязі, зазначеному у ст.2 цього Договору /а.с.12-22/.

Відповідно до п.4.4 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

Згідно з п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа мясяця, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу (п.6.3 Договору).

Так, позивачем відповідно до умов Договору протягом листопада 2009 року вересня 2010 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 28217561,40 грн., що підтверджується розрахунком боргу та актами передачі-приймання природного газу.

Відповідач розрахунки за природний газ проводив несвоєчасно та не в повному обсязі всього сплачено 26607845,33 грн.

Заборгованість відповідача по оплаті природного газу, поставленого на умовах договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009р. становить 1609716,07 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 1609716,07 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст.526, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили відповідальність покупця у разі несвоєчасної оплати за поставлений газ у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до част.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Тобто сторони погодили, що нарахування пені здійснюється за шість місяців, що передують зверненню з позовом.

Частиною 1 ст.259 ЦК України визначено, що позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п.9.3 Договору, строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюються тривалістю у 3 (три) роки.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За наведеного, поскільки сторони є вільними у визначенні умов договору, то вони мають право на підставі част.6 ст.232 ГК України, част.1 ст.259 ЦК України визначити порядок та термін протягом якого здійснюється нарахування та стягнення пені, що було встановлено пунктами 7.10 та 9.3 Договору.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума ібо інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто поняття «неустойка»включає в себе поняття «пеня».

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України умовами дійсності правочину є:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позивачем за зустрічним позовом не доведено підстав недійсності пунктів 7.10, 9.3 договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009р., а тому зустрічний позов до задоволення не підлягає.

Як встановлено судом, пунктом 7.2 Договору сторони погодили відповідальність покупця у разі несвоєчасної оплати за поставлений газ у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поскільки несвоєчасне виконання відповідачем оплати за спожитий природний газ має місце, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 129916,75 грн. за період прострочення з 12.09.2010р. по 12.03.2011р., інфляційних нарахувань у сумі 275449,99 грн. за період з грудня 2009 року по лютий 2011 року та 3 % річних у сумі 120314,52 грн. за період з 11.12.2009р. по 12.03.2011р. є підставними та підлягають задоволенню на підставі ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.549-551, 625 Цивільного кодексу України за обгрунтованим розрахунком позивача, перевіреним судом. При цьому розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, виконано позивачем з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі від 03.04.1997р. № 62-97р /а.с.4-6/.

Відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача за первісним позовом покладаються судові витрати, а саме державне мито за подання позовної заяви у сумі 21354,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул.Д.Галицького, буд.27, М.Рівне, 33027, іден.код 36598008) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанї "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, іден.код 31301827) борг у сумі 1 609 716 грн. 07 коп., пеню у сумі 129 916 грн. 75 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 275 449 грн. 99 коп., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 120 314 грн. 52 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 21354 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В зустрічному позові відмовити.

Суддя Крейбух О. Г.

повне рішення складено "26" травня 2011 року

Помічник судді

Бедратий Ю.В.