Рішення № 15871646, 24.05.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 5016/1172/2011(3/81)

За позовом: Обласного комунального підприємства

«Миколаївоблтеплоенерго»

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська,5-а

До відповідача: Дочірнього електромонтажного підприємства «Ера-1»

Відкритого акціонерного товариства «Миколаївське підприємство Ера»

54029, м. Миколаїв, провулок Радіо, 1-а

про: стягнення заборгованості в сумі 29719,02 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 27074.26 грн., 995,04 грн. збитків від інфляції, 262,52 грн. 3% річних та 1382,20 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 3268.10 від 01.05.2008 року, наряду на включення системи опалення, рахунків на оплату, норм ст.ст. 526, 625, 610, 611 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що за період з 01.10.10 р. по 31.12.10 р. відповідачем спожито теплової енергії на 27074,26 грн., але не проведено жодної проплати.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив по суті позову не надав, витребувані ухвалою суду документи не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

24.05.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 травня 2008 року між сторонами був укладений договір № 3268.10 «на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам»згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався відпускати, а відповідач, як споживач, використовувати теплову енергію для обєктів перерахованих в додатку № 1 цього договору.

Пунктами 1.7 та 1.9 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства постачальника. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.

Строк дії договору сторони встановили до 01.05.2013 року.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України про поставку.

Так, відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач відпустив (поставив) відповідачу, а останній прийняв теплову енергію з 01.10.2010 року по 31.12.2010 рік на загальну суму 27074,26 грн., що підтверджується нарядом на підключення опалення та відомостями споживання теплової енергії.

На оплату спожитої теплової енергії позивачем на адресу відповідача були надіслані щомісячні рахунки, що підтверджується відповідними поштовими реєстрами.

Але, як свідчать матеріали справи відповідач за послуги за договором своєчасно не розраховувався.

Згідно ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, шляхом надання відповідних доказів, факт належного виконання договірних зобовязань.

Отже, станом на день подачі позову основний борг відповідача перед позивачем за розрахунком останнього цілком правомірно складає в розмірі 27074, 26 грн.

За змістом ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Умовами п.5.1 договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.9 договору, споживач зобовязаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобовязань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з правилами ст. 610, п.1 ст. 624, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених норм права та умов договору вбачається, що позивач правомірно нарахував відповідачу до стягнення 995,04 грн. збитків від інфляції, 262,52 грн. 3% річних та 1382,20 грн. пені.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в звязку з чим з винної сторони підлягає стягненню як основний борг так і штрафні санкції, тому позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього електромонтажного підприємства «Ера-1» Відкритого акціонерного товариства «Миколаївське підприємство Ера»(54029, м. Миколаїв, провулок Радіо, 1-а, код ЄДРПОУ 31387595) на користь Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська , 5а, код ЄДРПОУ 31319242) суму основного боргу в розмірі 27074.26 грн., 995,04 грн. збитків від інфляції, 262,52 грн. 3% річних та 1382,20 грн. пені, 297,19 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підпсиано 26 травня 2011 року.