Рішення № 15871603, 23.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11 Справа№ 5015/2612/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Об”єднання профспілок Львівщини (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Карготранс” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості із орендної плати в розмірі 12 400,00 грн.

Суддя:В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 20.05.2011 року

від відповідача:Влас П.І.-директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Карготранс”

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Об”єднання профспілок Львівщини (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карготранс” (м.Львів) про стягнення заборгованості із орендної плати в розмірі 12 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 23.05.2011 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 23.05.2011 року позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.05.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

23.05.2011 року за вх.№11444/11 відповідач подав відзив про визнання позову повністю, тобто суми заборгованості в розмірі 12 400,00 грн. та зобов”язався оплатити борг протягом 2-ох місяців до 22.07.2011 року в повному обсязі.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.05.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

31.12.2009 року між Об”єднанням профспілок Львівщини (м.Львів) (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Карготранс” (м.Львів) (надалі відповідач) укладено договір оренди нежитлових приміщень площею 20,00 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.В.Великого,50 терміном на 1 (один) рік (надалі договір оренди).

31.12.2009 року між сторонами підписано акт приймання-передачі об”єкта оренди.

Розмір місячної орендної плати становить 960,00 грн. (в т.ч. ПДВ 160,00 грн.)

Згідно п.п.2.1., 2.3. Договору, плата за використання нежитлових приміщень вноситься до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності наймача.

Станом на 01.05.2011 року, всупереч умовам договору оренди, відповідач заборгував перед позивачем 12 400,00 грн.

Згідно гарантійного листа відповідача №0202/01 від 02.02.2011 року, заборгованість з орендної плати повинна бути погашена до 01.03.2011 року, однак, за твердженням позивача, відповідач вказані зобов”язання перед позивачем не виконав.

Відповідно до п.7.5. Договору, оскільки, впродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди жодна із сторін не заявила про своє небажання щодо його продовження, вказаний договір пролонгований на аналогічний строк.

Отже, за підрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 12 400,00 грн.

23.05.2011 року за вх.№11444/11 відповідач подав відзив про визнання позову повністю, тобто суми заборгованості в розмірі 12 400,00 грн. та зобов”язався оплатити борг протягом 2-ох місяців до 22.07.2011 року в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.05.2011 року відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 23.05.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Об”єднання профспілок Львівщини (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карготранс” (м.Львів) про стягнення заборгованості із орендної плати в розмірі 12 400,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №177 від 12.05.2011 року на суму 124,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №178 від 12.05.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Карготранс” (79053, м.Львів, вул.В.Великого,50; код ЄДРПОУ 32182437, р/р 26009001000068 в ЛФ ВАТ Банк “Біг Енергія”, МФО 325008) на користь Об”єднання профспілок Львівщини (79005, м.Львів, проспект Т.Шевченка,7; р/р 26005000001216 в ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 300023, код ЄДРПОУ 05505801; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) борг у сумі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., 124 (сто двадцять чотири) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя