Рішення № 15871497, 24.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.11 Справа№ 5015/1974/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Сімат», м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг», м. Запоріжжя

до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв

про: стягнення 270491 грн. 03 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності б/н від 07.04.2011 року;

відповідача 1: не зявився;

відповідача 2: не зявився;

Ухвалою господарського суду від 11.04.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 31.03.2011 року за позовом Приватного підприємства «Сімат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг» та Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» про стягнення солідарно грошових коштів в розмірі 270491 грн. 03 коп., з яких 235645 грн. 52 коп. та 19535 грн., 01 коп. основного боргу, 9206 грн. 32 коп. пені, 1626 грн. 92 коп. 3% річних, 4477 грн. 26 коп. інфляційних втрат, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 10.05.2011 року. Ухвалами господарського суду від 10.05.2011 року та від 19.05.2011 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні 10.05.2011 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг»та Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»відповідно 235645 грн. 52 коп. та 12088 грн. 57 коп. основного боргу, 11777 грн. 56 коп. пені, 2304 грн. 81 коп. трьох відсотків річних та 11363 грн. 86 коп. інфляційних втрат. Загальна сума позову складає 273180 грн. 32 коп.

Позивач в судовому засіданні 24.05.2011 року позовні вимоги підтримав. Відповідано до позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог від 10.05.2011 року та заяви про часткову відмову від позову від 24.05.2011 року.

Від відповідача 1 надійшло клопотання від 06.05.2011 року, яке надійшло на адресу господарського суду Львівської області 10.05.2011 року про зміну територіальної підсудності та передачу справи в господарський суд Запорізької області. В судовому засіданні 10.05.2011 року представник відповідача 2 подав заперечення проти позову, в якому вказав, що позивач жодним чином не довів наявність договірних відносин з відповідачем 2, а відтак у відповідача 2 відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем. При цьому, відповідач 2 вказав, що він жодним чином не заперечує існування договірних відносин між позивачем та відповідачем 1, адже поставка обладнання та послуг від відповідача 1 відбувалася, товар передавався, договір є реальним та спрямованим на настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Представник позивача заперчив вимоги відповідача 1 про зміну територіальної підсудності та передачу справи в господарський суд Запорізької області.

Клопотання відповідача 1 про зміну територіальної підсудності та передачу справи в господарський суд Запорізької області не підлягає задовленню оскільки позов заявлено до двох відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг» (м.Запоріжжя) та Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» (м.Миколаїв, Львівської області) про солідарне стягнення коштів з дотриманням положення ст. 15 ГПК України щодо територіальної підсудності.

Відтак, беручи до уваги положення ст. 15 ГПК України, дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Львівської області.

23.05.2011 року позивачем подано заяву про відмову від позову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 12088 грн. 57 коп. основного боргу.

Представнику сторни присутній в судовому засіданні розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

24.05.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 30.05.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачами грошових зобовязань відповідно до договору №1511/10 від 15 листопада 2010 року. Позивач просить суд, з урахуванням всіх уточнень, стягнути із відповідачів солідарно 235645 грн. 52 коп. та 12088 грн. 57 коп. основного боргу, 11908 грн. 17 коп. пені, 2304 грн. 81 коп. трьох відсотків річних та 11075 грн. 34 коп. інфляційних втрат. Борг відповідачів перед позивачем виник за отримане на умовах наведеного вище договору обладнання відповідно до видаткової накладної від 22 грудня 2010 року № РН-0000489.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 15 листопада 2010 року між приватним підприємством «Сімат»(підрядник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг»(замовник за договором) укладено договір №1511/10 (надалі Договір), відповідно до п.1.1. якого відповідач 1 доручив, а позивач зобов'язався виконати власними та залученими силами і засобами (все з матеріалів позивача) комплексні роботи, надалі Роботи по впровадженню «Автоматизованої системи збору та обробки даних»(АС ЗОД) для «Стаціонарної систем безперервного емісійного і технологічного моніторингу відхідних пилегазових потоків цементних печей № 2,4,5 ВАТ «Миколаївцемент»(надалі відповідач-2). Дійсність даного договору сторонами не оспорюється, судом не встановлено обставини, які б давали підстави для визнання даного договору нікчемним чи недійсним.

Відповідно до п.1.3 Договору відповідач 1 зобов'язався прийняти поставлене обладнання та виконані роботи та оплатити їх.

В п.2.1. Договору передбачено, що вартість даного Договору згідно узгодженої договірної ціни (Протокол узгодження договірної ціни) становить: 436380,60 грн. (чотириста тридцять шість тисяч триста вісімдесят грн. 60 коп.), ПДВ (20%) складає 87 276,12 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят шість грн. 12 коп.), а загальна сума даного Договору складає: 523 656,72 грн. (п'ятсот двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят шість грн. 72 коп.).

У п.п.4.1-4.5 Договору передбачено, що оплата за Договором здійснюється шляхом перерахування відповідачем 1 грошових коштів на рахунок позивача наступним чином:

- попередню оплату в розмірі 35% (тридцять п'ять) від загальної вартості цього Договору, відповідач-1 перераховує на рахунок позивача протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту підписання Сторонами даного Договору;

- наступний платіж, що складає 45% (сорок п'ять) від загальної вартості цього Договору, здійснюється відповідачем 1 протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки Обладнання відповідачу 1.

На виконання умов Договору відповідачем 1 перераховано на рахунок позивача 16 листопада 2010 року передоплату у сумі 183279,85грн.

На виконання п.5.1 Договору 22 грудня 2010 року позивачем поставлено відповідачу 1 обладнання на загальну суму 455703,48 грн. (в т.ч. ПДВ-75950,58 грн), що підтверджується видатковою накладною № PH-0000489 від 22.12.2010р., скріпленою підписами та відтиском печаток сторін.

Зважаючи на те, що відповідно до узгоджених сторонами умов договору (п.п.4.3 Договору) платіж, що складає 45% (сорок п'ять) від загальної вартості цього Договору, що становить 235645,52 грн. (523 656,72 *45%), поводиться відповідачем 1 до 06 грудня 2010р. включно, однак на момент подання позову оплату не проведено, позивач звернувся до суду із позовом про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Доказів сплати боргу повністю чи частково відповідачі не подали. Існування вказаної заборгованості відповідача 1 перед позивачем опосередковано підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.02.2011 року, який підписано позивачем та відповідачем 1 і скріплено їхніми круглими печатками.

За таких обставин судом встановлено, що борг відповідача 1 перед позивачем за Договором №1511/10 від 15 листопада 2010 року становить 235645 грн. 52 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, позивачем доведені належними доказами, відповідачами не спростовані.

Також відповідності до п.8.1.3 Договору при порушенні з вини відповідача-1 термінів оплати за поставлене обладнання та виконані роботи, відповідач-1 сплачує позивачу пеню в розмірі 1% ціни предмета Договору, вказаного в п.2 за кожен день прострочення.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу. Згідно статті 193 ч. 7 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем 1 виконання грошового зобовязання перед позивачем у 235645 грн. 52 коп., та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 235645 грн. 52 коп. з відповідача 1 основного боргу.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач-1 свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за Договором. Згідно із ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом при дослідженні розрахунку позовних вимог пеню позивачем нараховано із врахуванням положень вищенаведеної правової норми та згідно представленого розрахунку складає 11908 грн. 17 коп. Розрахунок пені математично здійснений правильно, тому позовна вимога про стягнення 11908 грн. з відповідача 1 пені підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вірно здійснено розрахунок втрат від інфляції та трьох процентів річних, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 1 втрат від інфляції в розмірі 11075 грн. 34 коп. та трьох відсотків річних в сумі 2304 грн. 81 коп. підлягає до задоволення.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 235645 грн. 52 коп. основного боргу, 11908 грн. 17 коп. пені, 2304 грн. 81 коп. річних та 11075 грн. 34 коп. інфляційних втрат солідарно з відповідача 2. Факт поставки обладнання і виконання комплексних робіт по впровадженню «Автоматизованої системи збору та обробки даних»(АС ЗОД) для «Стаціонарної систем безперервного емісійного і технологічного моніторингу відхідних пилегазових потоків цементних печей № 2,4,5 ВАТ «Миколаївцемент»не є підставою для стягнення заборгованості по Договору солідарно. Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, станом на день вирішення справи судом відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивачем неодноразово було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову. Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, з огляду на те, що позивач не довів що вжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача 1 на користь позивача боргу в розмірі 235645 грн. 52 коп., пені в розмірі 11908 грн. 17 коп., трьох відсотків річних в розмірі 2304 грн. 81 коп. та 11075 грн. 34 коп. інфляційних втрат

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 4 ч.1 ст. 80, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв Львівської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг»(69057, м. Запоріжжя, вул. Рекордна,31, код ЄДРПОУ 337010770) на користь Приватного підприємства «Сімат»(79058, м.Львів, вул.Хіміча, 4 код ЄДРПОУ 35444426) основний борг в розмірі 235645 грн. 52 коп., пеню в розмірі 11908 грн. 17 коп., три відсотки річних в розмірі 2304 грн. 81 коп., втрати від інфляції в розмірі 11075 грн. 34 коп., 2623 грн. 78 коп. сплаченого державного мита та 228 грн. 92 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняти відмову від позовної вимоги про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг»та відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»основного боргу в розмірі 12088 грн. 57 коп. та провадження в частині стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехінжиніринг» та відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»основного боргу в розмірі 12088 грн. 57 коп. припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя