Рішення № 15871258, 27.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2011 р. Справа № 17/034-11

За позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до Комунального підприємства „Фастівтепломережа”

про стягнення 1843319,55грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 167/10 від 23.12.2010р.);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 4 від 10.03.2011р.).

Обставини справи:

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства „Фастівтепломережа” (далі - відповідач) про стягнення 1843319,55грн. заборгованості, з яких: 1522223,18грн. основного боргу, 116821,50грн. пені, 151783,66грн. інфляційних втрат та 52491,21грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2011р. порушено провадження у справі № 17/034-11, розгляд справи призначено на 15.04.2011р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15.04.2011р. та 26.04.2011р. розгляд справи відкладено на 26.04.2011р. та 27.05.2011р.

26.04.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 5741 від 26.04.2011р.), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 116821,50грн. пені.

23.05.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке задоволено судом на підставі ч. 6 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.05.2011р. представник позивача повністю підтримав позов, представник відповідача заперечив проти стягнення інфляційних втрат та просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2009р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та Комунальним підприємством „Фастівтепломережа” (Покупець) укладено договір поставки № 06/09-1471 ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 договору.

За договором постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу НАК „Нафтогаз України” та постачальником. Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для наданню населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору. Кількість теплової енергії, що відпускається для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання визначається окремими приладами обліку теплової енергії, які встановлені у покупця (п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.5. договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року газ в обсязі до 1511 656 м3, в тому числі по місяцям (м3): жовтень: 188 569 м3, листопад: 548 482 м3, грудень:774 605 м3. Обсяги газу, які планується поставити за договором можуть змінюватись протягом місяця на підставі заявки покупця з урахуванням оплат. Допускається відхилення обсягу споживання газу в розмірі не більше 5 % від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1. договору планового обсягу споживання газу від узгодженого сторонами згідно п. 2.1. договору планового обсягу поставки. У разі відхилення обсягу споживання газу від узгодженого сторонами згідно п. 2.1. договору планового обсягу поставки більше ніж на 5 %. покупець зобовязується оплатити постачальнику обсяг поставки та додатково сплатити штраф відповідно до п. 7.9. договору. Сторони домовились відповідно до встановленого порядку оперативно змінювати обсяг і постачання газу в звязку з непередбаченими обставинами (аварії трубопропроводів, стихійні лиха тощо).

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору постачання газу за договором здійснюється за умови виконання сторонами зазначених нижче зобовязань. Покупець зобовязується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу, зазначених у п. 4.1. договору. Про укладення цієї угоди покупець повідомляє постачальника протягом 3 днів з дати її укладення. Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку після затвердження постачальник за погодженням з НАК „Нафтогаз України” до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Обєднане диспетчерське управління ДК „Укртрансгаз” для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.

Пунктами 4.1.. 4.2., 4.3., 4.4. договору встановлено, що постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця (надалі - пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця з урахуванням п. 3.5.1. договору. Обсяг газу, визначений згідно п. 4.3. договору є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначається фактичний обсяг переданого газу, ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місцям поставки, покупець зобовязується надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Ціна за 1 000 м3 природного газу становить 593448грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільових надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 122грн. з ПДВ. До сплати за 1 000 м3 природного газу 872,78грн. з ПДВ. Сторони домовились, що ціна за 1 000 м3 природного газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. Ціна на газ, тарифи його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. Ціна на газ, тарифи на його транспортування, розподіл та постачання можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифів на його транспортування, розподіл та постачання, сторонами в обовязковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами. Загальна сума договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

21.12.2009р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та Комунальним підприємством „Фастівтепломережа” (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 06/09-1471ТЕ-17 від 23.09.2009р., за умовами якої сторони домовились доповнити п. 2.1. договору п.п. 2.1.1. в наступній редакції: „2.1.1. Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. газ в обсязі до 2222,981 тис. м3, в тому числі по місяцям (м3): січень: 834,250 м3, лютий: 663,316 м3, березень:536,619 м3, квітень: 188,796 м3”, пункт 11.1. договору викладено в наступній редакції: „11.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 30.04.2010р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення”.

Суд встановив, що позивачем на виконання п. 1.1. договору поставки № 06/09-1471ТЕ-17 від 23.09.2009р. за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 3317073,18грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 25-30).

Відповідач, за отриманий за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. природний газ розрахувався частково на суму 1794 850грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 1522223,18грн. (3317073,18грн. 1794 850грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 2053 від 18.12.2009р. та № 1332 від 14.09.2010р. (а.с. 48, 54), виписками з рахунку позивача у Державному казначействі України (а.с. 49-53) та відзивом відповідача (вх. № 5741 від 26.04.2011р.).

Предметом позову є вимога про стягнення 1843319,55грн. заборгованості, з яких: 1522223,18грн. боргу за поставлений природний газ за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р., 116821,50грн. пені, 151783,66грн. інфляційних втрат та 52491,21грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р., за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. поставив, а відповідач прийняв - природний газ загальною вартістю 3317073,18грн.; відповідач, в порушення п. 6.1. договору поставки № 06/09-1471ТЕ-17 від 23.09.2009р., за отриманий від позивача природний газ, станом на момент судового розгляду справи, розрахувався частково на суму на суму 1794 850грн.; станом на момент судового розгляду справи, борг відповідача перед позивачем за договором поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. склав 1522223,18грн. (3317073,18грн. 1794 850грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 2053 від 18.12.2009р. та № 1332 від 14.09.2010р. (а.с. 48, 54), виписками з рахунку позивача у Державному казначействі України (а.с. 49-53) та відзивом відповідача (вх. № 5741 від 26.04.2011р.).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1522223,18грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р., позивачем на суму основного боргу за договором у розмірі 1522223,18грн. за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. нарахована пеня в сумі 116821,50грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 7.10. договору).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та повязується законом з днем, коли зобовязання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи (розрахунку пені. а.с. 8) вбачається, що позивачем нараховується пеня протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 7.10 договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р.

У відповідності до положень пункту 6.1. договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.10. договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки, пункт 7.10. договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. суперечить вимогам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10.

Водночас, пунктом 4.3 договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень пункту 6.1. договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту зазначеного пункту договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобовязання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі № 15/360-07 та від 06.08.2009р. у справі № 5/634-08.

Згідно пункту 6.1. договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня має обчислюватись саме з 11 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців, а не протягом шести місяців, що передують подачі позову, як помилково вважає позивач.

Таким чином, право на нарахування пені за прострочення строків оплати актів передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2009р., від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., від 28.02.2010р. у позивача у відповідності до вимог ст. 232 ЦК України, припинилось 11.05.2010р., 11.06.2010р., 11.07.2010р., 11.08.2010р. та 11.09.2010р. відповідно.

Втім, у відповідності до наданого позивачем суду розрахунку позовних вимог, нарахування пені здійснювалось позивачем за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р.

Оскільки п. 7.10. договору поставки № 06/09-1471ТЕ-17 від 23.09.2009р. судом визнано недійсним, доказів погодження сторонами іншого порядку/строків нарахування пені за порушення умов договору суду не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2009р., від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., від 28.02.2010р. за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р., тобто після закінчення шестимісячного терміну від дня, коли зобовязання щодо кожного спірного акту за договором мало бути виконано (11.05.2010р., 11.06.2010р., 11.07.2010р., 11.08.2010р. та 11.09.2010р.), не відповідає вимогам ст. 232 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2011р. у справі № 46/283.

Крім того, суд встановив, що позивач просить суд стягнути пеню за актом передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за березень 2010р. від 31.03.2010р. та актом передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за квітень 2010р. від 30.04.2010р., а відтак право на нарахування пені за прострочення строків оплати вищевказаних актів у позивача у відповідності до вимог ст. 232 ЦК України, припинилось 11.10.2010р. та 11.11.2010р. відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 8), суд обмежив її нарахування шістьмома місяцями від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.10.2010р. по 11.10.2010р. на суму боргу 549719,51грн. за актом передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за березень 2010р. від 31.03.2010р. та на суму боргу 167462,81грн. за актом передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за квітень 2010р. від 30.04.2010р. загалом становить 5554,67грн.: 2567,87грн. за період з 01.10.2010р. по 11.10.2010р. (за актом від 31.03.2010р.) та 2986,80грн. за період з 01.10.2010р. по 11.11.2010р. (за актом від 30.04.2010р.). Відтак, вимога про стягнення 116821,50грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 5554,67грн. пені.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р., позивачем за період з 11.11.2009р. по 28.02.2011р. нараховано 151783,66грн. інфляційних втрат та 52491,21грн. 3 % річних за період з 11.11.2009р. по 31.03.2011р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, та враховуючи визначену судом суму основного боргу, яка підлягає стягненню за договором поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р. та часткове погашення відповідачем суми боргу, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 11.11.2009р. по 31.03.2011р. складає 52556,17грн. 3 % річних. Враховуючи те, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення 52491,21грн. 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 52491,21грн. 3 % річних.

Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін” № 265 від 27.07.2007р. розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Враховуючи положення вищезазначених норм та часткове погашення відповідачем суми боргу, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за визначений судом період, в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, нарахованих за період з 01.12.2009р. по 28.02.2011р. складає загалом 114040,85грн., зокрема: 934,76грн. за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р., нарахованих на суму боргу 51931,22грн.; 3387,82грн. за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., нарахованих на суму боргу 376423,93грн.; 9251,54грн. за період з 01.06.2010р. по 31.08.2010р., нарахованих на суму боргу 1541923,18грн.; 100466,73грн. за період з 01.09.2010р. по 28.02.2011р., нарахованих на суму боргу 1522223,18грн. Відтак, вимога про стягнення 151783,66грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 114040,85грн. інфляційних втрат.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1522223,18грн. основного боргу, 5554,67грн. пені, 114040,85грн. інфляційних втрат та 52491,21грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним п. 7.10. договору поставки № 06/09-1471 ТЕ-17 від 23.09.2009р., укладеного між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Комунальним підприємством „Фастівтепломережа”.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Фастівтепломережа” (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Семена Палія, буд. 9; код ЄДРПОУ 05387624) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 1522223 (один мільйон пятсот двадцять дві тисячі двісті двадцять три гривні) 18 коп. основного боргу, 5554 (пять тисяч пятсот пятдесят чотири гривні) 67 коп. пені, 114 040 (сто чотирнадцять тисяч сорок гривень) 85 коп. інфляційних втрат, 52 491 (пятдесят дві тисячі чотириста девяносто одну гривню) 21 коп. 3 % річних, 16 943 (шістнадцять тисяч девятсот сорок три гривні) 10 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять гривень) 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 30.05.2011р.