Рішення № 15871205, 01.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2011 р. Справа № 8/028-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа», ідентифікаційний код: 13712765, фактичне місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, 2-й поверх, оф. 216, юридичне місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. П. Комуни, 11,

до відповідача: житлово-будівельний кооператив №12 «Салют», ідентифікаційний код: 22200018, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Полтавська, 61,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: директор комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»Сутков М.В., який діє на підставі статуту та наказу від 18.08.2010 року за № 139-ос, і ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 08.09.2010 року за № 270;

від відповідача: Яроматченко Г.Т., яка діє на підставі довідки від 11.11.2005 року за № 364 та особа якої встановлена за допомогою паспорту серії НОМЕР_1, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу №12 «Салют»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 15.10.2004 року за № 5 (далі за текстом: Договір - 1) та за договором про надання теплової енергії від 01.10.2008 року за № 38 (далі за текстом: Договір - 2) на загальну суму 3777,63 грн. (три тисячі сімсот сімдесят сім гривень 63 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань за договором від 15.10.2004 року за № 5 та за договором від 01.10.2008 року за № 38, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 3777,63 грн. (три тисячі сімсот сімдесят сім гривень 63 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 3314,81 грн. (три тисячі триста чотирнадцять гривень 81 коп.), 3-х процентів річних у сумі 118,54 грн. (сто вісімнадцять гривень 54 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 344,28 грн. (триста сорок чотири гривні 28 коп.).

Відповідно до ухвали від 11.02.2011 року порушено провадження у справі №8/028-11 та призначено її розгляд на 01.03.2011 року.

01.03.2011 року в судове засідання Позивач не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 11.02.2011 року не виконав. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 11.02.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2011 року розгляд справи відкладено на 15.03.2011 року.

15.03.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 01.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 01.03.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2011 року розгляд справи відкладено на 01.04.2011 року.

01.04.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 15.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 15.03.2011 року, дав пояснення та позовні вимоги Позивача визнав в повному обсязі. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 01.04.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

15.10.2004 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір від 15.10.2004 року за № 5, згідно з яким Позивач взяв на себе зобовязання надавати Відповідачу послуги з централізованого теплопостачання, а Відповідач зобовязався оплачувати послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором - 1.

01.10.2008 року Позивач та Відповідач внесли зміни до договору від 15.10.2004 року за № 5 шляхом укладення нового договору про надання теплової енергії від 01.10.2008 року за № 38, згідно з яким Позивач взяв на себе зобовязання надавати Відповідачу послуги з централізованого теплопостачання, а Відповідач зобовязався оплачувати послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором - 2.

Згідно додатку за № 1 до договорів від 15.10.2004 року за № 5 та від 01.10.2008 року за № 38 Позивач надає послуги з централізованого теплопостачання приміщення Відповідача, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Дзержинського, та загальна опалювальна площа якого становить 25,0 м.кв. Обсяг використаної теплової енергії встановлюється згідно показника приладу обліку теплової енергії.

Відповідно до п.7.3 Договору - 1, оплата за послуги теплопостачання здійснюється грошовими коштами до 10 числа, наступного за розрахунковим місяцем.

Згідно п.7.1 Договору - 1, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (розрахунків).

Відповідно до п.7.3 Договору - 2, оплата за послуги теплопостачання здійснюється грошовими коштами до 30 числа, наступного за розрахунковим місяцем.

Згідно п.7.1 Договору - 2, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (розрахунків).

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обовязком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

П. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»закріплено, що споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обовязковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобовязань відповідно до чинного законодавства України.

Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобовязаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідачем було порушено вищезгадані положення п.п. 7.1., 7.3. Договорів 1, - 2, вимоги ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання»та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в звязку з тим, що Відповідач оплатив Позивачу послуги з теплопостачання за період з січня 2008 року по грудень 2010 року частково, внаслідок чого у Відповідача виникла перед Позивачем заборгованість з оплати послуг теплопостачання за період з січня 2008 року по грудень 2010 року у сумі 3314,81 грн. (три тисячі триста чотирнадцять гривень 81 коп.).

Відповідач вимоги Позивача щодо стягнення основного боргу за Договорами 1, - 2, визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні Позивач за допомогою належних та допустимих доказів довів наявність у Відповідача заборгованість за Договорами 1, - 2 у вигляді основного боргу у сумі 3314,81 грн. (три тисячі триста чотирнадцять гривень 81 коп.), в звязку з чим дані вимоги Позивача визнаються судом доведеними та обґрунтованими, внаслідок чого задовольняються в повному обсязі.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача 3-и проценти річних у сумі 118,54 грн. (сто вісімнадцять гривень 54 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 344,28 грн. (триста сорок чотири гривні 28 коп.)

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Відповідно до п.п.2, 3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»№02-5/223 від 12.05.1999 року, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки суми позову заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 3777,63 грн. (три тисячі сімсот сімдесят сім гривень 63 коп.) складається з основного боргу у сумі 3314,81 грн. (три тисячі триста чотирнадцять гривень 81 коп.), 3-х процентів річних у сумі 118,54 грн. (сто вісімнадцять гривень 54 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 344,28 грн. (триста сорок чотири гривні 28 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача трьох процентів річних та інфляційних збитків ґрунтуються на Законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, то позовні вимоги Позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 118,54 грн. (сто вісімнадцять гривень 54 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 344,28 грн. (триста сорок чотири гривні 28 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем не заперечувались.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості за Договорами 1, - 2, перед Позивачем.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

Позивач довів здійснення ним господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в звязку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»до житлово-будівельного кооперативу №12 «Салют»про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

2.Стягнути з житлово-будівельного кооперативу №12 «Салют», ідентифікаційний код: 22200018, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Полтавська, 61, на користь комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа», ідентифікаційний код: 13712765, фактичне місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, 2-й поверх, оф. 216, юридичне місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. П. Комуни, 11, заборгованість за договором від 15.10.2004 року за № 5 та за договором від 01.10.2008 року за № 38 у вигляді основного боргу у сумі 3314,81 грн. (три тисячі триста чотирнадцять гривень 81 коп.), 3-х процентів річних у сумі 118,54 грн. (сто вісімнадцять гривень 54 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 344,28 грн. (триста сорок чотири гривні 28 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.