Рішення № 15870745, 24.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.11 р. Справа № 9/62

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветсинтез”, смт. Шевченкове, Харківської області

до відповідача Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка, Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 36 378грн.56коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ветсинтез”, смт. Шевченкове, Харківської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка, Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 36 378грн.56коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №ВС-0001267 від 09.06.2009р., №ВС-0001495 від 03.07.2009р., №ВС-0001513 від 07.07.2009р., довіреність №В-886 від 09.06.2009р., банківську виписку від 03.07.2009р., претензії рег.№1225 від 13.09.2010р., рег.№189 від 09.02.2011р., лист №679 від 07.10.2010р.,

Відповідач 24.05.2011р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно до якого позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ветсинтез”, смт. Шевченкове, Харківської області та Дочірним підприємством „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка, Донецької області досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 60 613грн.86коп., що підтверджується видатковими накладними №ВС-0001267 від 09.06.2009р., №ВС-0001495 від 03.07.2009р., №ВС-0001513 від 07.07.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у наведених видаткових накладних підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреністю №В-886 від 09.06.2009р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з чого, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідач оплатив частково на суму в розмірі 24 235грн.30коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки від 03.07.2009р., у зв`язку з чим несплаченим залишився борг в розмірі 36 378грн.56коп.

У зв`язку з несплатою залишку боргу 15.09.2010р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія рег.№1225 від 13.09.2010р. про погашення заборгованості за поставлену продукцію, яка отримана відповідачем 22.09.2010р. (докази направлення та отримання наведеної вимоги наявні у матеріалах справи).

У відповідь на претензію, відповідачем на адресу позивача направлений лист №679 від 07.10.2010р., згідно якого Дочірнє підприємство „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф.Засядька” визнало існування заборгованості в розмірі 36 378грн.56коп. та запропонувало наступний графік погашення заборгованості:

- жовтень – 12 000грн.00коп.;

- листопад - 12 000грн.00коп.;

- грудень – 12 378грн.56коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач погодився з наведеним відповідачем графіком погашення заборгованості.

Таким чином, сторонами встановлено строки оплати поставленої продукції.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, строк оплати отриманої продукції за видатковими накладними №ВС-0001267 від 09.06.2009р., №ВС-0001495 від 03.07.2009р., №ВС-0001513 від 07.07.2009р. наступив 01.01.2011р.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив погашення заборгованості за запропонованим останнім графіком, у зв’язку з чим, 11.02.2011р. позивач направив відповідачу претензію рег.№189 від 09.02.2011р. з вимогою сплатити заборгованість, яка отримана відповідачем 18.02.2011р. (докази направлення та отримання наведеної претензії наявні у матеріалах справи). За твердженням позивача, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви до суду відповідач не оплатив повну вартість поставленої продукції, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 36 378грн.56коп.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 36 378грн.56коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 36 378грн.56коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветсинтез”, смт. Шевченкове, Харківської області щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 36 378грн.56коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветсинтез”, смт. Шевченкове, Харківської області до відповідача Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка, Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 36 378грн.56коп. – задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” Орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф.Засядька” (за адресою: вул.Комсомольська, 17, с.Олександрівка, Донецька область, 84149; вул. Свободи, 6, м.Слов’янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 25330750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветсинтез” (за адресою: вул. Леніна, б.6, кв.17, смт.Шевченкове, Харківська область, 63601; вул. Смольна, 30, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 31061220) суму заборгованості в розмірі 36 378грн.56коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 363грн.79коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 30.05.2011р.