Рішення № 15868893, 23.05.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.11 Справа № 5021/525/2011. За позовом: Закритого акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика», м. Роми, Сумська область

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1, м. Ромни, Сумська область

про визнання заяви, про вихід із товариства нікчемним правочином

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

від позивача Пасічник А.В.

від відповідача ОСОБА_3

При секретарі судового засідання Тимченко О.О.

Розгляд справи розпочато 11.03.2011р., у звязку з необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та витребування у сторін інших доказів розгляд справи відкладався до 18.04.2011р. та до 10.05.2011р., а ухвалою від 10.05.2011р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду даної справи до 23.05.2011р.

Суть спору: позивач просить визнати заяву фізичної особи ОСОБА_1 про вихід із Закритого акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика» від 14.01.2008р. нікчемним правочином.

Відповідач подав відзив на позовну заяву б/н від 28.03.2011р., в якому проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити за його необґрунтованістю, а також просить стягнути з позивача витрати відповідача на послуги адвоката в сумі 2000 грн.

Також, відповідач подав до суду письмові пояснення до відзиву на позовну заяву б/н від 28.03.2011р, де зазначає, що заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» із заявою про вихід із товариства та виплату, у звязку із виходом коштів у розмірі вартості частини майна, пропорційній його частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» від 18.08.2008 року ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД» було реорганізовано у Закрите акціонерне товариство «Роменська гардинно-тюлева фабрика». Відповідно до п. 1.1. статуту останнього, воно є правонаступником ТОВ «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД». Датою реєстрації ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика» є 02.02.2009 року.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що після виходу зі складу учасників товариства, такий учасник набуває право на отримання вартості частини майна, пропорційної його долі у статутному капіталі товариства, однак, одночасно він втрачає статус учасника товариства, а отже, і втрачає корпоративні права щодо товариства та інші правомочності, передбачені Законом України «Про господарські товариства» й іншим законодавством у сфері корпоративних відносин.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач подав позивачеві заяву про вихід із товариства, викладену на нотаріальному бланку, у посвідчувальному написі нотаріуса на даній заяві зазначається, що нотаріус засвідчує справжність підпису ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. 78 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Тому, на думку позивача, нотаріус не мав права посвідчувати справжність підпису відповідача на заяві про вихід з товариства, оскільки ця заява є угодою, тому її оформлення мало відбуватись за правилами гл. 5 Закону України «Про нотаріат» - «Посвідчення угод».

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, суперечать вимогам діючого законодавства.

Суд, розглянувши матеріали справи дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до законодавства України учасник, який прийняв рішення вийти з товариства, подає до товариства заяву про вихід за загальним правилом. Адресується така заява товариству.

Згідно з вимогами ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», підпис учасника, що прийняв рішення про вихід нотаріально засвідчується.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обовязків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Відповідно до п. 28 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008р., при вирішенні спорів, повязаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку.

Крім того, відповідно до рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін і доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» №04-06/83 від 18.06.2009р., заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином. Враховуючи це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.

Оскільки, ч. 6 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що до підсудності господарського суду віднесені справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що повязані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивачем, як встановлено судом під час судового розгляду даної справи, заявлено позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства нікчемним правочином, в супереч діючому законодавству України, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.

При зазначених обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають за їх необґрунтованістю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд стягнути з позивача витрати понесені відповідачем на оплату послуг адвоката ОСОБА_3 в сумі 2000 грн., але дані вимоги відповідача суд залишає без задоволення, оскільки вказані витрати відповідача являються прямими збитками, які повинні стягуватись у встановленому законом порядку, зокрема, поданням позову та сплатою судових витрат.

Керуючись ст. ст. 33, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

Повний текст рішення складено 26.05.2011 року.