Рішення № 15868203, 26.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2011 р.Справа № 6/17-1173-2011 позивач: Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „ВІГ” відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про: стягнення 27326,17 грн.

          Суддя Демешин О. А.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: ОСОБА_2 – довіреність від 24.01.2011 року № 24-01-2011

СУТЬ СПОРУ: Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю „ВІГ” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення пені –4151 грн. 76 коп., інфляційних витрат –18260 грн. 84 коп. та трьох відсотків річних –4931 грн. 57 коп., всього: 27326,17 грн.

          Відповідач позову не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

          Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 26.05.2011 року о 14:30.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

01.11.2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди торговельного місця для здійснення торговельної діяльності, відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування торговельне місце в строкове платне користування, для здійснення торговельної діяльності товарами народного споживання або використовує як склад на міні-ринку, розташованого за адресою: Тираспольське шосе 10-а, с. Хлібодарське, Біляївського району.

Пунктом 2.1 розділу 2 Договору передбачено, що позивач передає підготовлене торгове місце, а відповідач приймає його, підтримає у належному стані, не перешкоджає землекористувачам торгувати, зобов'язується збирати сміття, дотримуватися та виконувати санітарні вимоги на торговельному та біля торговельного місця, виконувати протипожежні вимоги згідно ст.5 Закону України „Про пожежну безпеку”.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що відповідач за надане торговельне місце сплачує договірну орендну плату у розмірі 500грн. в місяць, оплата здійснюється щомісячно в строк до 3-го числа поточного місяця, по перерахуванню на розрахунковий рахунок позивача, в разі заборгованості по платежам сплачується пеня у розмірі 3% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Додатком від 01.11.2008 року до Договору № 7 від 01.11.2008 року пункт 3.1 Договору доповнено наступним текстом: „Орендар з 01.01.2009 року додатково сплачує орендну плату 750 доларів США в грн. по курсу.”

Пунктом 4.1 розділу 4 Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року.

Між тим, під час дії договору № 7 від 01.11.2008 року відповідач орендну плату сплачував не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилася відповідна заборгованість в сумі 73 442,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2011 року по справі №30/187-10-5179 позовні вимоги ВК ТОВ „ВІГ” задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто боргу в розмірі 7953грн.50коп. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. рішення господарського суду Одеської області змінено - з фізичної особи-підприємця на користь ВК ТОВ „ВІГ” стягнуто 73442 грн. заборгованості з орендної плати. Позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 4151 грн.76коп. пені., 18260 грн. 84 коп. інфляційних та 4931 грн. 57 коп. сплати 3%річних, здійснивши розрахунок вказаних сум з урахуванням, встановленого вищевказаним судовим рішенням розміру боргу по орендній платі в сумі 73442грн.

Відповідач, частково заперечуючи проти позову, вважає, що позивачем безпідставно розраховано суми пені, інфляційних та 3% річних з вищезазначеної суми боргу по орендній платі, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2011р. по справі

№ 30/187-10-5179 було скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. та залишено в силі рішення господарського суду Одеської області від 07.02.2011р., яким встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі становить 7953грн.50коп.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення сторінё надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

У відповідності до ч.2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди №7 від 01.11.2008р. та належних до сплати суми в розмірі 7953грн.50коп. є встановленим фактом та доказуванню не підлягає.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийнятої за результатами перегляду судових рішень господарських судів”, серед іншого зазначено, що у спорах, що виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань - наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних та сплати 3%річних підлягають частковому задоволенню, приймаючи до уваги розрахунок цих сум з розміру боргу по орендній платі, встановленого рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2011 року по справі №30/187-10-5179.

Відповідачем у відзиві на позов правильно розраховано інфляційні та 3% річних, які підлягають стягненню на користь позивача.

Їх розмір, відповідно, становить 315гривень та 92гривні 74коп.

Відповідачем, також, у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням обмеження розміром подвійної облікової ставки НБУ розміру пені, що підлягає нарахуванню за прострочення виконання зобов`язання, розраховано суму пені, яку мав би сплатити відповідач позивачу. Її розмір становить 804грн.03коп.

           Відповідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи умови Договору та Додатку до нього, останнім днем сплати боргу по орендній платі слід вважати 02.01.2011 року, а тому станом на 03.01.2011 року, у позивача сплив строк спеціальної позовної давності для сплати штрафних санкцій.

Наслідки сплаву строку позовної давності передбачені ст. 267 ЦК України, зокрема:

позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалось вище, відповідачем у відзиві на позов, заявлено про застосування позовної давності.

          Отже, в задоволені позову в частині стягнення пені слід відмовити.

На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат в розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65074, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ”, 67667, Одеська область, Біляєвський район, смт.Хлібодарське, Тираспольське шосе, 10-А, код 13910778) інфляційних 315гривень, сплати 3%річних 92гривні 74коп., держмита 04 гривні74коп. та витрат на ІТЗ судового процесу 03гривні 54коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.