Рішення № 15868032, 18.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р.Справа № 27-33/90-09-3373 Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М.

судді - Демешин О.А., Д'яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Амстор” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог (вх. ГСОО 14652/2011 від 12.05.2011р.) просило зобовязати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 5110137300:67:002:0002 та привести її у придатний для використання стан, а саме знести за власний рахунок станцію технічного обслуговування, розташовану на цій земельній ділянці.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.04.2006р. позивач придбав земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, між тим при відновленні її меж в натурі було зясовано, що на частині земельної ділянки відповідач самовільно без згоди позивача здійснив будівництво станції технічного обслуговування, однак на момент укладення договору купівлі-продажу ніяких відомостей про наявність обмежень щодо використання земельної ділянки (оренда, сервітути та ін.) не було.

30.11.2010р. ТОВ „Амстор” звернулось до господарського суду Одеської області з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, в порядку ст. 24 Господарського процесуального Кодексу України, оскільки, згідно наявних в матеріалах справи документів, власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2, а не ОСОБА_2, як помилково зазначено позивачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2011р. було здійснено заміну первісного відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_2, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання не зявився, поважності причини відсутності не повідомив, хоч повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином. Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що користується зазначеною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 24.03.2003р., укладеного з орендодавцем ЗАТ „Порто-франко” та на даній земельній ділянці ним було виконано реконструкцію ремонтної майстерні та підїзного майданчику, в звязку з чим отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Таїровської селищної ради 06.12.2008р., на підставі рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2008р., яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на обєкт нерухомого майна автомайстерню, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. На підставі зазначених обставин, відповідач вважає, що розміщення та експлуатація станції технічного обслуговування здійснюється на підставі земельного сервітуту, встановленого договором від 24.03.2003р., в звязку з чим перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ „Аматор” не припиняє дію земельного сервітуту.

В судовому засіданні 18.05.2011р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 21.04.2006 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстраційним номером № 1403, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 21.04.2006 р за номером 1271078, що підтверджується відповідним витягом, позивачем набуто право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_2 (за межами населених пунктів)), площею 7,7566га.

Відповідно до п.п. 1.3., вказаного договору визначено, що відповідно до листа Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомземресурсів України від 20.04.2006р. №627, наявного у матеріалах справи, державна реєстрація земельних сервітутів та обмежень прав власності на земельну ділянку відсутня.

У відповідності до Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 296913, виданого 28.04.2006 р. Одеським міським управлінням земельних ресурсів, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020650500015, позивач ТОВ „Амстор" оформив право власності на земельну ділянку площею 7,7566 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер 5110137300:67:002:0002, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для створення торгово-виробничого і культурного центру.

За результатами комплексу геодезичних робіт з виносу в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки позивача, виконаної ТОВ „Геоконсалтинг" (ліцензія на виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт серія АБ №120075, серія АБ №111862) за договором на проектно-вишукувальні роботи № 21 від 24.04.2008 р., складено план земельної ділянки та встановлено фактичне розташування станції технічного обслуговування ОСОБА_2 на земельній ділянці ТОВ „Амстор".

Згідно до наданих ФОП ОСОБА_2 документів вбачається, що ЗАТ „Порто-Франко” був власником земельної ділянки загальною площею 10,3 га, яка розташована на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 04.03.2003р. Цільове призначення земельної ділянки для створення торгово-виробничого і культурного центру.

23.03.2003р. між СПД ОСОБА_2 (орендар) та ЗАТ „Порто-Франко” (орендодавець) було укладено договір № 1/01, відповідно до п.1 якого, орендодавець, надав в оренду ділянку площею 200 м2 вдовж АДРЕСА_2. Пунктом 2 зазначеного договору визначено, що орендар зобовязаний використовувати визначену ділянку для ремонту автомобілів, забезпечити дотримання санітарних та протипожежних правил експлуатації обєктів. Термін дії договору у відповідності до п.6. договору встановлений 10 років з 24.03.2003р. по 24.03.2013р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2008р. по справі №16/331-07-9238, за ОСОБА_2 було визнано право власності на обєкт нерухомого майна автомайстерню, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

04.11.2008 року розпорядженням голови Овідіопольської райдержадміністрації № 1580 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію станції технічного обслуговування, загальною площею 150,40 кв.м., суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, яка розташована по АДРЕСА_2, на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області; введено в експлуатацію вищевказаний об'єкт.

06.12.2008 року виконавчим комітетом Таїровської селищної ради, на підставі розпорядження голови Овідіопольської райдержадміністрації № 1580 від 04.11.2008 р., видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - станцію технічного обслуговування, площею 150,40 кв.м., розташовану за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_2.

Між тим, рішення господарського суду Одеської області від 12.03.2008р., залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2008р., яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на обєкт нерухомого майна автомайстерню, було оскаржено в касаційному порядку та за результатами касаційного перегляду Вищим господарським судом України було прийнято постанову від 26.11.2009р. якою вказані рішення та постанова апеляційної інстанції скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2010р. у справі №12-16/331-07-9238 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлові приміщення авто майстерні було відмовлено. При цьому у даному рішенні суду зазначено, що договір № 1/01, укладений між СПД ОСОБА_2 та ЗАТ „Порто-Франко” (орендодавець) від 23.03.2003р. є неукладеним, а тому у позивача відсутні законні підстави для користування земельною ділянкою на якій розташовано спірний обєкт. Дане рішення є чинним на момент розгляду справи та ніким не оскаржено.

Крім того, згідно наявної у матеріалах справи постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2010р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010р., визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації № 1580 від 04.11.2008 р. „Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом станції технічного обслуговування суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області"; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - станцію технічного обслуговування, видане 06.12.2008 р. виконавчим комітетом Таїровської селищної ради на імя ОСОБА_2 та скасовано запис в реєстрі прав власності на зазначене нерухоме майно.

Також, при прийнятті постанови Донецьким окружним адміністративним судом зазначено, що згідно акту про встановлення в натурі межі м. Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків від 31 серпня 2002 року, відповідно до якого на виконання Постанови Верховної ради України „Про зміну меж міста Одеси Одеської області" № 3064-ІП від 07.02.2002 р., проведено встановлення в натурі межі міста Одеси по суміжністю з Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, земельна ділянка, на якій розташовані будівлі станції технічного обслуговування ОСОБА_2 входять до складу земель м. Одеси.

На підставі зазначених обставин, ТОВ „Аматор” звернулося до суду з відповідним позовом з метою захисту належного йому права власності на земельну ділянкута відновлення меж земельної ділянки.

Оцінивши надані докази у їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2010р. у справі №12-16/331-07-9238, порушеної за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ “Порто-Франко”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ „Аматор” було встановлено, що договір № 1/01, укладений між СПД ОСОБА_2 та ЗАТ „Порто-Франко” 23.03.2003р. не відповідає вимогам, передбаченим ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, крім того зазначений договір не пройшов державну реєстрацію, отже він є неукладеним, а тому у позивача відсутні законні підстави для користування земельною ділянкою на якій розташовано спірний обєкт.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2010р. по справі №2-а-12163/09/0570, порушеної за позовом ТОВ „Аматор” до Овідіопольської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб на стороні відповідача голови Овідіопольської районної державної реєстрації Чегодар Н.А. та ФОП ОСОБА_2, скасовано розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації № 1580 від 04.11.2008 р. „Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом станції технічного обслуговування суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області" та визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - станцію технічного обслуговування, видане 06.12.2008 р. виконавчим комітетом Таїровської селищної ради на імя ОСОБА_2.

Всі вищевказані судові рішення є чинними на момент прийняття рішення по даній справі.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 не має права власності на станцію технічного обслуговування, загальною площею 150,40 кв.м., розташовану за адресою Одеська обл., Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, АДРЕСА_2 та займає земельну ділянку, належну ТОВ „Аматор” на праві власності, без документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, оскільки при укладенні договору оренди №1/01 від 23.03.2003р., сторонами не додержано вимог, передбачених чинним законодавством щодо його укладення та договір є неукладеним.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд, та, з урахуванням встановлених рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2010р. у справі №12-16/331-07-9238 обставин, і наявних у справі документів, суд дійшов висновку, що відповідач самовільно займає земельну ділянку, належну ТОВ „Аматор” на праві власності.

За змістом ст.376 Цивільного кодексу України будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила будівництво.

Статтею 41 Конституції України встановлено: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним".

Принцип непорушності права власності встановлено також ст. 321 Цивільного кодексу України, за змістом якої, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як встановлено матеріалами справи, за результатом здійснення відповідачем самовільного будівництва станції технічного обслуговування, позивач не має можливості реалізовувати свої права, як власника земельної ділянки. Більш того, ТОВ "Амстор" щомісячно сплачує земельний податок, в т.ч. за ділянку самовільно зайняту ОСОБА_2

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Цивільним кодексом України передбачено право власника витребувати свою земельну ділянку з будь - якого незаконного володіння та користування, та усунення перешкод у користуванні нею.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За приписом ст. 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд. здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку по задоволення вимог ТОВ „Аматор” у повному обсязі.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в звязку із задоволенням позовних вимог, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 (65029, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Амстор” (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, буд. 38, ід.код 32123041) самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 5110137300:67:002:0002 та привести її у придатний для використання стан, а саме знести за власний рахунок станцію технічного обслуговування, розташовану на цій земельній ділянці.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65029, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, буд. 38, ід.код 32123041) 85 /вісімдесят пять/ грн. державного мита та 236 грн. /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.05.2011р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Дяченко Т.Г.

Суддя Демешин О.А.