Ухвала суду № 15867826, 17.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"17" травня 2011 р. Справа № 21/97-10-5556

За заявою ліквідатора Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) „Одеський судноремонтний завод №2” (65026, м. Одеса, Митна площа 1-б. Код ЄДРПОУ 01124945);

про визнання боржника банкрутом, що ліквідується власником.

Господарський суд Одеської області у складі:

судді - ЗЕЛЕНОВА Г.М.,

секретаря судового засідання - Шаргородського Д.В.;

за участю представників сторін:

від кредиторів: ОСОБА_1 - представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадках на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси, на підставі довіреності за № 01 від 28.01.2011 р.; ОСОБА_2 представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси, на підставі довіреності від 03.03.2010 р. за № 67312/Д/10117;

від заявника: Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси - не зявився, незважаючи на те, що був повідомлений належним чином;

ліквідатор - арбітражний керуючий Лісєєв К.Ю.

СУТЬ СПОРУ: 07.04.2011 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява УПФУ в Приморському районі м. Одеси про визнання поточним кредитором до ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” на суму 24329 грн. 21 коп. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Ліквідатор заперечує проти визнання УПФУ в Приморському районі м. Одеси кредитором до банкрута мотивуючи пропуском місячного строку, встановленого на її подання.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву УПФУ в Приморському районі м. Одеси, наявні матеріали у справі, заслухавши доводи ліквідатора, господарський суд встановив, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство за заявою ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” у порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ),

Постановою господарського суду Одеської області від 28.01.2011р. ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором гр. Орнеса О. М., якого зобов'язано провести дії відповідно до ст.ст. 22-26, 29-34, 51 Закону (№2343-ХІІ) та після завершення усіх розрахунків із виявленими кредиторами надати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс на затвердження.

Вказаною постановою ліквідатора зобовязано опублікувати відомості про визнання банкрутом ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” і відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах (газети “Голос України” чи “Урядовий кур`єр”) за рахунок банкрута у пятиденний строк із дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

На виконання п.5 п.6 постанови суду від 28.01.2011р. та ст. 51 Закону (№2343-ХІІ) ліквідатор ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” подав до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке опубліковано в газеті „Урядовий курєр” від 15.02.2011 р. за № 28 (4426).

Ухвалою господарського суду від 10.03.2011р. припинено повноваження ліквідатора ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” гр. Орнеса О. М. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Лісєєва К.Ю., діючого на підставі ліцензії Міністерства економіки України серії НОМЕР_1 від 04.04.2006 р.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2011р. затверджений поданий ліквідатором боржника реєстр визнаних судом грошових вимог кредиторів до боржника ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” на загальну суму 805 682 грн. 72 коп.

Ухвалою господарського суду від 29.03. 2011р. призначено членів ліквідаційної комісії щодо банкрута ВАТ „Одеський судоремонтний завод №2”.

Стаття 51 Закону (№2343-ХІІ) про банкрутство передбачає особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником та передбачає, що справа про банкрутство боржника порушується у випадку, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

У звязку з тим, що власником боржника вже прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі банкрутства відсутні процедури розпорядження майном боржника і санації та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора згідно із ч. 2 ст. 51 Закону (№2343-ХІІ) про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону (№2343-ХІІ) про банкрутство кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Передбачений статтею 51 Закону (№2343-ХІІ) про банкрутство строк на звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника є присічним.

Правові наслідки пропуску встановленого строку на заявлення вимог до банкрута визначені у ч. 2 ст. 14, та ч. 5 ст. 31 Закону (№2343-ХІІ) про банкрутство, положення яких передбачають, що вимоги конкурсних кредиторів, що не заявлені або заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідно до матеріалів справи в газеті „Урядовий курєр” від 15.02.2011 р. за № 28 ( 4426 ) надруковано відповідне оголошення про визнання ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Кредитор - УПФУ в Приморському районі м. Одеси звернулося до суду з заявою про грошові вимоги до банкрута лише 07.04.2011 р., тобто з пропуском місячного строку, встановленого на її подання.

У звязку з чим, такі вимоги не можуть бути розглянуті судом та вважаються погашеними відповідно до ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону (№2343-ХІІ).

Стаття 51 Закону ( 2343-12 ) передбачає особливості процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником.

Отже, у справі про банкрутство за ст. 51 Закону ( 2343-12 ) не має поточних кредиторів, оскільки у справі відсутні процедури розпорядження майном та санації, а після визнання боржника, який ліквідується, банкрутом у нього не може виникати нових зобовязань в силу ст. 23 Закону ( 2343-12 ).

ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” на загальних зборів акціонерів від 28.12.2010р. прийняв рішення про припинення та ліквідацію ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” і вказаним рішенням призначено ліквідатора Орнеса О. М.

З дня прийняття рішення про ліквідацію припиняється виробнича діяльність товариства та здійснюються заходи передбачені ст. 60 ГК України, ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України.

Разом з цим, стаття 23 Закону (№2343-ХІІ) містить наслідки визнання боржника банкрутом, до яких віднесено завершення підприємницької діяльності банкрута.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 25 Закону (№2343-ХІІ) з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Отже, відповідно до вимог Закону (№2343-ХІІ) з 18.06.2009 р. підприємницька діяльність ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” завершена 28.01.2011р.

Таким чином, виконання зобов'язань, передбачених Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині оплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в межах процедури ліквідації банкрута, підприємницька діяльність якого завершена, суперечить Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до розрахунку УПФУ в Приморському районі м. Одеси заборгованість у сумі 24 329 грн. 21 коп. виникла за період березень 2011р. станом на 28.03.2011р. з витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Вказана заборгованість нарахована після визнання ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2”банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Закон (№2343-ХІІ) не містить умов, які б передбачали виникнення у банкрута нових грошових зобов'язань, після відкриття ліквідаційної процедури, окрім випадків, прямо передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 30 Закону (№2343-ХІІ) кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку, передбаченому ст. 31 зазначеного Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Статтею 31 Закону (№2343-ХІІ), яка розкриває склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до вимог п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України " Про пенсійне забезпечення", в зв'язку з чим, вимоги заявника не є ані витратами першої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 Закону (№2343-ХІІ), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

На підставі вказаної норми, господарський суд вважає, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Разом з цим, Законом України „Про внесення змін до деяких законів України” від 17.02.2000 (№ 1461-14) порядок внесення плати за покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено. А саме норму, що регулювала дане питання у ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України " Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Також, Законом України „Про внесення змін до деяких законів України” від 17.02.2000р. № (1461-14) частина 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виключена, а пункт 1 статті 2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (400/97-ВР) доповнений абзацом 4 такого змісту: "для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (400/97-ВР), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постановах від 09.12. 2008р. по справі № 2-3/2670-2006; від 20.01.2009 р. по справі № 33/65Б.

Таким чином не підлягають задоволенню грошові вимоги УПФУ в Приморському районі м. Одеси до ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 24 329 грн. 21 коп., оскільки зазначені вимоги виникли після визнання ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” банкрутом, тобто після 28.01.2011р.

Керуючись ст.ст.1,3-1,14,22-24,31,51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Відмовити УПФУ в Приморському районі м. Одеси у визнані поточним кредитором до ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” з грошовими вимогами у сумі 24329 грн. 21 коп.

2. Копію ухвали надіслати: заявнику, кредиторам, ліквідатору арбітражному керуючому Лісєєву К.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2011р.

Суддя Зеленов Г.М.