Рішення № 15867415, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/10424.05.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"

в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доКомунального підприємства "Київжитлоспецекспуатація"

простягнення 48 691,50 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.), ОСОБА_2. (Дов.)

Від відповідача:ОСОБА_3. (Дов.)

У судовому засіданні 24.05.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Комунального підприємства "Київжитлоспецекспуатація" 48691,50 грн. (38079,11 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 8167,67 грн. збитків від інфляції, 2444,72 грн. 3% річних) заборгованості, 486,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобовязань щодо оплати теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1020127 від 29.03.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. порушено провадження у справі № 57/104 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2011р.

15.04.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача - Комунального підприємства "Київжитлоспецекспуатація" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги частково в сумі 17939,77 грн. В решті позовних вимог Відповідач просив відмовити посилаючись на те, що Позивачем нараховано вартість спожитої Відповідачем теплової енергії за спірний період на підставі нормативних актів, які втратили чинність у звязку з їх скасуванням, що суперечить чинному законодавству.

В судовому засіданні 19.04.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. змінено найменування юридичної особи позивача з Акціонерного енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

24.05.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача - Комунального підприємства "Київжитлоспецекспуатація" в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2007 року між Позивачем - Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" та Відповідачем - Комунальним підприємством "Київжитлоспецекспуатація" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1020127 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач (Енергопостачальна організація) зобовязується постачати теплову енергію Відповідачу (Абоненту) у вигляді гарячої води на потреби: опалення та гарячого водопостачання, а Відповідач (Абонент) зобовязується оплатити її відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до звертання-доручення від 29.03.2007р. та п. 5.1. Договору облік споживання Відповідачем (Абонентом) теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до Договору, Абонент (Відповідач) до початку розрахунковою періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації (Позивачу) вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Відповідно до п. 3. додатку № 4 до Договору в разі, якщо Відповідач (Абонент) розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до Договору, Абонент (Відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає РВТ).

Строк дії Договору встановлений сторонами з дня його підписання до 31.12.2007р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.1., п. 8.4. Договору). Доказів припинення Договору в установленому порядку сторонами суду не надано.

Позивач зазначає, що Відповідач зобовязання за Договором не виконав, оплату за використану теплову енергію за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року не здійснив. Згідно облікових карток (табуляграм) та довідки про здійснення нарахувань та оплати заборгованість Відповідача за вказаний період становить 38079,11 грн.

У відзиві на позовну заяву Відповідач визнав позовні вимоги частково в сумі 17939,77 грн., в решті позовних вимог відповідач просив відмовити.

Заперечення Відповідача ґрунтуються на тому, що за період з 01.12.2008р. по 10.02.2009р. вартість теплової енергії розраховувалось Позивачем за тарифами, визначеними Розпорядженнями КМДА, які скасовані Указами Президента України, як такі, що суперечать Конституції України та законам України, вартість теплової енергії за вказаний була необґрунтовано збільшена на суму 20138,34 грн.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін (ч.1)

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору (ч. 3 ст. 276 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 276 зазначеного кодексу передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Матеріалами справи встановлено, що розрахунок вартості спожитої Відповідачем теплової енергії за період з 01.12.2008р. по 10.02.2009р. проводився Позивачем на підставі тарифів, встановлених:

за період з 01.12.2008 по 30.12.2008 Розпорядженням КМДА № 1662 від 27.11.2008 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів";

за період з 31.12.2008 по 05.02.2009 Розпорядженням КМДА № 1780/1 від 25.12.2008 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів";

за період з 06.02.2009 по 09.02.2009 Розпорядженням КМДА № 127 від 05.02.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів".

Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" скасовано, як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1162 від 27.11.2008 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів".

Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації»скасовано, як таке, що не порушують вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів".

Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" скасоване, як таке, що суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги, Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»та економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів" та № 128 від 05.02.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обовязок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж Позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує Відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється Позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.032009 з 10 лютого 2009 року поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що нарахування плати за теплову енергію спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років повинно здійснюватись за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р.

Таким чином, вартість поставленої Позивачем теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на виробництво теплової енергії за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007р., становить 17939,76 грн.

Належних доказів погашення заборгованості за Договором у розмірі 17939,76 грн. Відповідач суду не надав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 17939,76 грн. Відповідач - Комунальне підприємство "Київжитлоспецекспуатація" у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1020127 від 29.03.2007р. підлягають задоволенню частково в розмірі 17939,76 грн.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи, Позивачем заявлено до стягнення 8167,67 грн. збитків від інфляції та 2444,72 грн. 3% річних, розрахованих виходячи із суми заборгованості в сумі 38079,11 грн.

Проте, враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу задоволені частково, вимоги Позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню частково на суму боргу в розмірі 17939,76 грн.

За розрахунком суду розмір збитків від інфляції становить - 3737,07 грн., 3% річних - 1087,24 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецекспуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500; р/р 2600500010883 в ВАТ КБ "Хрещатик"; або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 17939 (сімнадцять тисяч девятсот тридцять девять) грн. 76 коп. основного боргу, 3737 (три тисячі сімсот тридцять сім) грн. 07 коп. збитків від інфляції, 1087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн. 24 коп. 3% річних, 227 (двісті двадцять сім) грн. 64 коп. державного мита та 110 (сто десять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 30.05.2011р.