Рішення № 15867344, 20.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/22320.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Холдінг»

простягнення 181560,27 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 18.02.2011 року;

від відповідача: Перкова Н.В. - директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Холдінг» про стягнення 135549,27 грн. основного боргу, 13554,92 грн. пені, 5928,56 грн. 3% річних та 26527,52 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо своєчасної сплати орендних платежів за Договором оренди будівельного обладнання № 02/24 від 24 лютого 2006 року.

Ухвалою від 25.05.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.06.2010 року.

В судовому засіданні 14.06.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача ухвалою від 14.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.07.2010 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд розглянув та задовольнив.

Ухвалою від 02.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 23.07.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.07.2010 року представники відповідача вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, проте надають усні пояснення по справі, відповідно до яких просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 23.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 03.09.2010 року.

В судовому засіданні 03.09.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.09.2010 року.

В судовому засіданні 10.09.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 24.09.2010 року.

Представник відповідача 20.09.2010 року через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.09.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2010 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 року на підставі статті 41 та частини 2 ст. 79 ГПК України призначено судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі № 41/223 зупинено.

21.03.2011 року матеріали справи № 41/223 разом з експертним висновком повернуто до Господарського суду м. Києва.

Згідно частини 3 статті 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У звязку з вищевикладеним, ухвалою від 23.03.2011 року провадження по даній справі було поновлено та призначено її розгляд на 11.04.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2011 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2011 року не зявився, вимоги ухвали від 23.03.2011 року не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 11.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.05.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2011 року подав письмові пояснення по справі та розрахунок позовних вимог з урахуванням висновку судово економічної експертизи.

В судовому засіданні 13.05.2011 року представник відповідача підтримав подане через канцелярію суду письмові заперечення проти позову.

Крім того, в судовому засіданні 13.05.2011 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/223, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 13.05.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 20.05.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2011 року підтримав подані через канцелярію суду письмові пояснення по справі, згідно з якими просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 20.05.2011 року представник відповідача також, підтримав подані через канцелярію суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.05.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», іменоване надалі «Орендодавець»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Холдінг», іменоване надалі «Орендар»(відповідач) був укладений договір оренди будівельного обладнання № 02/24 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування за плату, будівельне обладнання, що є власністю орендодавця для здійснення статутної діяльності.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування обладнання, яке передається орендарю за цим Договором, його комплектність технічні характеристики зазначаються в акті прийому передачі, що укладається сторонами в момент здійснення дії приймання передачі обладнання.

Згідно з пунктом 2.1 Договору обладнання передається з метою будівельно ремонтних робіт.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що орендоване обладнання повинно бути передано орендодавцем і прийняте орендарем протягом максимум 30 (тридцять днів) з моменту підписання сторонами даного Договору, конкретну дату сторони узгоджують додатково.

Відповідно до пункту 3.2 Договору передача обладнання, здійснюється повноважними представниками сторін зі складанням відповідного акту приймання передачі. Орендар зобовязаний надати довіреність на отримання обладнання в оренду, оформлену належним чином, підписану повноважною особою та скріплену печаткою підприємства, а також документ, що посвідчує особу.

Згідно з пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що орендоване обладнання вважається переданим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання передачі орендованого обладнання та є повернутим після повернення обладнання на склад орендодавця та підписанням відповідного акту приймання передачі.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що строк оренди обладнання відображається в акті приймання передачі обладнання. Остаточний розрахунок строку перебування в оренді переданого орендарю обладнання, визначається на підставі актів приймання передачі, що укладаються сторонами при поверненні обладнання орендодавцю.

Відповідно до пункту 5.1 Договору орендна плата нараховується на основі, діючого тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, та зазначається в додатку № 1 до даного Договору, який затверджується сторонами та є невідємною частиною даного Договору. Сума орендного платежу, що належить до сплати орендарем, зазначається в рахунку фактурі орендодавця та є невідємною частиною даного Договору. Фактична кількість днів оренди обладнання вважається як кількість календарних днів, що приходяться за період між датами видачі та повернення обладнання включно, а при неповерненні обладнання та останню дату поточного календарного місяця орендна плата нараховується виходячи з фактичної кількості днів оренди обладнання в даному календарному місяці. Почата доба, сплачується орендарем з розрахунку вартості 1 (однієї) доби.

Згідно з пунктом 5.3 Договору орендна плата сплачується безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця, в національній валюті України, протягом 10 (десяти) банківських днів від дати встановленої в рахунок фактурі, якщо інше не встановлено в рахунку фактурі.

Підпунктом ж пункту 7.2 Договору сторони узгодили, що орендар зобовязаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору позивач передав, а відповідач прийняв у платне строкове користування обладнання, що засвідчується актами прийому передачі та довіреностями на отримання товарно матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач своєчасно та в повному обсязі орендну плату за користування обєктом оренди не сплатив, у звязку з чим у відповідача, як стверджує позивач виникла заборгованість в сумі 135549,27 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи, з метою зясування дійсної заборгованості по орендних платежах відповідача перед позивачем, судом ухвалою від 24.09.2010 року було призначено судову бухгалтерську експертизу та поставлено на вирішення експерта наступні питання:

- на яку суму було надано Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» послуг по оренді будівельного обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеко Холдінг»згідно Договору оренди будівельного обладнання № 02/24 від 24.02.2006 року, укладеного між сторонами;

- яка сума сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Холдінг»Товариству з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»за надані послуги по оренді будівельного обладнання, згідно Договору оренди будівельного обладнання № 02/24 від 24.02.2006 року, укладеного між сторонами.

21.03.2011 року до суду надійшли матеріали справи № 41/223 та висновок № 10148/10-19 судово економічної експертизи від 24.02.2011 року, яким встановлено, що позивач надав відповідачу послуг по оренді будівельного обладнання на підставі Договору оренди будівельного обладнання № 02/24 від 24.02.2006 року, укладеного між сторонами на суму 314005,41 грн., а відповідач сплатив всього 237392,69 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 76612,72 грн.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості по орендних платежах підлягають задоволенню частково в сумі 76612,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підпунктом а пункту 9.1 Договору сторони узгодили, що орендар у випадку порушення строків сплати орендної плати, сплачує штраф у розмірі 10% від суми орендної плати, що несплачена в строк, визначений згідно п. 5.3 цього Договору.

Позивач за прострочення строків сплати орендних платежів керуючись п. 9.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 13554,92 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов Договору, прострочення грошового зобовязання та суми заборгованості встановленої судом (76612,72 грн.), господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 7 661,27грн. (76612,72 грн. ? 10%)

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5928,56 грн. та 26527,52 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання та суми заборгованості встановленої судом (76612,72 грн.), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 7050,15 грн., а інфляційні втрати в сумі 29890,77 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Холдінг» (місцезнаходження: 01034, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Рейтарська, буд. 35 А, код ЄДРПОУ 32493727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» (місцезнаходження: 04074, м. Київ, Оболонський р н, вул. Бережанська, буд. 9; фактична адреса: 08130, Києво Святошинський р н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 14-А, код ЄДРПОУ 32664239) 76 612 (сімдесят шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 72 коп. - основного боргу, 7661 (сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 27 коп. штрафу, 29890 (двадцять девять тисяч вісімсот девяносто) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 7 050 (сім тисяч пятдесят) грн. 15 коп. 3% річних, 1 212 (одну тисячу двісті дванадцять) грн. 15 коп. - державного мита та 157 (сто пятдесят сім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6008 (шість тисяч вісім) грн. 66 коп. витрат на експертизу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

30.05.2011 року