Рішення № 15867256, 25.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/134 25.05.11

а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

про стягнення збитків в сумі 8909,43 грн. та пені в сумі 60,54 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Амєліна О.О.

від відповідача: не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»суми збитків в розмірі 8909,43 грн. та 60,54 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Страхова компанія «НАСТА»на підставі договору № 210.0023683 від 01.12.2009 р. добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_2, водій, який під час керуванням транспортним засобом автомобілем марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2, визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»позивачем було направлено останньому претензію про відшкодування збитків в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 8909,43 грн. в судовому порядку.

У даному судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 13.05.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.03.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.05.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 210.0023683 від 01.12.2009 р. у ТОВ «Страхова компанія «НАСТА»застраховано автомобіль марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ОСОБА_3, вигодонабувачем ПАТ «ОТП Банк».

Згідно з довідкою УДАІ при ГУ МВС України в м. Києві 20.10.2010 р. о 10 год. 25 хв. в м. Києві по вул. Володимирській 51/53 сталось зіткнення транспортного засобу автомобіля марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, із автомобілем марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, та якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2010 р.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу «БМВ», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту про оцінку № 5704, що складений 04.11.2010 р. оцінювачами ОСОБА_4 (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 712 від 03.11.2003 р.) та ОСОБА_5 (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 852 від 07.05.2002 р.) , складає 14174,76 грн.

За страховим випадком ДТП, що сталась 20.10.2010 р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 2010-10-20/009 від 17.11.2010 р. за заявою страхувальника за договором страхування наземних транспортних засобів № 210.0023683 від 01.12.2009 р. виплачено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 9419,43 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 103 від 25.11.2010 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, застрахований ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2, встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2010 р.

Цивільно-правова відповідальність володільця зазначеного транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_2, була застрахована у ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_3).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № НОМЕР_3), а до ТОВ «Страхова компанія «НАСТА», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 210.0023683 від 01.12.2009 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 8909,43 грн., що і заявляється позивачем до стягнення в межах поданого позову.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, на предявлену позивачем регресну вимогу за вих. № 2906 від 01.03.2011 р. про відшкодування майнової шкоди відповідач відповіді не направив, виплати не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8909,43 грн. суми збитків підлягають задоволенню.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено пеню в сумі 60,54 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з наявним простроченням виплати суми за вказаною претензією від 01.03.2011 р., яка отримана відповідачем 10.03.2011 р. (штапм вхідної кореспонденції відповідача за № 7а-681).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобовязання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пеня на підставі п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасну виплату страхового відшкодування саме потерпілому, тобто у даному випадку права на предявлення вимоги про стягнення пені з відповідача не має.

При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено нарахування пені за прострочення перерахування суми збитків, право на відшкодування яких має страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування.

Суд враховує, що спір у справі виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодувати, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведене також випливає з приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно з якою збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п. 1 ч. 3 ст 22, ч.1 ст.1 191 ЦК України та ч.3 ст. 198 ГК України до позивача виключно у межах фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»), відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений у письмовій формі, та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 60,54 грн. пені за період з 12.04.2011 р. до 27.04.2011 р. є необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 8909,43 грн.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський 19/3, код 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код 35893575) 8909 (вісім тисяч девятсот девять) грн. 43 коп. збитків, 101 (сто одну) грн. 32 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення:30.05.2011 р.