Рішення № 15867153, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/5017.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»

Про стягнення 570711,18 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 17.02.11.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором купівлі-продажу цінних паперів на виконання договору доручення № Б-15-КФ від 31.07.09. в розмірі 570711,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором купівлі-продажу цінних паперів від 31.07.09., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»виникла заборгованість перед позивачем за отримані векселі в розмірі 570711,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.11. порушено провадження у справі № 30/50, розгляд справи було призначено на 17.03.11. о 12-30.

В судовому засіданні 17.03.11. позивачем заявлено усне клопотання про укладення між сторонами мирової угоди.

В судовому засіданні 17.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.04.11. о 15-10.

В судовому засіданні 05.04.11. представником позивача було подано заяву, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест», на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості в розмірі 570711,18 грн.

В судовому засіданні 05.04.11. представниками сторін було подано текст мирової угоди у справі № 30/50 від 04.04.11. та заяву про її затвердження.

Суд відклав розгляд даної заяви до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 05.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.04.11. о 09-40.

Розглянувши в судовому засіданні 19.04.11. заяву сторін про затвердження між позивачем та відповідачем мирової угоди по справі № 30/50, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода, що укладається в господарському процесі не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини.

Як вбачається з п. 1.1.3 мирової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»зобов'язується повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»різницю між сумою боргу та загальною вартістю нерухомості, що складає 551098,52 грн. протягом 30 календарних днів після затвердження цієї мирової угоди в суді.

Отже, зазначена мирова угода не лише припиняє процесуально-правові відносини, а й породжує нові, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Стосовно пункту 1.1.5 мирової угоди, яким передбачено, що підставою для реєстрації в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»права власності на нежитлові приміщення (літ. ХІ, ХІІ, ХІІІ, LXXI. XV), що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, загальною площею 4323,00 кв. м та право власності на лазню (пральню) (літ. Р), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, загальною площею 537,10 кв. м є мирова угода затверджена судом, суд відзначає, що ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

- договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

- свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

- свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

- державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

- рішень судів, що набрали законної сили;

- інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Отже, перелік підстав для реєстрації речових прав на нерухоме майно є вичерпним, а мирова угода, що затверджена судом не може бути підставою для такої реєстрації.

Стосовно досягнення сторонами в п. 1.1.6 мирової угоди згоди з приводу того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»приймає на себе всі судові витрати, що були понесені сторонами у цивільній справі № 30/50, слід зазначити наступне.

Розподіл судових витрат є прерогативою суду при вирішенні спору і має вирішуватись в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що:

Мирова угода це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами.

Предмет спору - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Судові витрати - це витрати, повязані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони, ...

Отже, судові витрати не можуть бути предметом спору, оскільки не можуть порушувати прав і охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача.

Додатково, суд відзначає, що

Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Справа № 30/50, що розглядається Господарським судом міста Києва, є господарською справою, а не цивільною, як те визначено п. п. 1.1.6, 2.1 мирової угоди.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що умови мирової угоди від 04.04.11., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»суперечать вимогам чинного законодавства України, та не стосується предмету розгляду даної справи про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу цінних паперів на виконання договору доручення № Б-15-КФ від 31.07.09.

За таких обставин, суд відмовляє в затвердженні мирової угоди від 04.04.11. у справі № 30/50.

В судовому засіданні 19.04.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.04.11. о 16-10.

В судовому засіданні 28.04.11. представником позивача було подано клопотання про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/50.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.11. не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.11. продовжено строк вирішення спору у справі № 30/50 на п'ятнадцять днів, розгляд справи № 30/50 відкладено на 17.05.11. о 09-50.

16.05.11. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»визнає позовні вимоги позивача в сумі 570711,18 грн.

В судовому засіданні 17.05.11. представник позивача підтримує свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 17.05.11. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/50.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.07.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»та Київською філією Харківського акціонерного комерційного Земельного банку було укладено Договір доручення № Б-15-КФ (далі Договір доручення), відповідно до умов якого (п. 1.1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»доручає, а Київська філія Харківського акціонерного комерційного Земельного банку бере на себе зобовязання надати останньому посередницькі послуги з купівлі цінних паперів, а саме укласти від імені і за рахунок відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»договір на придбання 12 (дванадцяти) простих векселів загальною номінальною вартістю 10020711,18 грн.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 Договору доручення, Київська філія Харківського акціонерного комерційного Земельного банку після виконання доручення зобовязана надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»письмовий звіт (акт виконання доручення) з доданням оригіналу укладеного договору, а відповідач зобовязаний негайно прийняти акт виконання доручення та підписати його протягом двох днів.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов Договору доручення, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»та Київською філією Харківського акціонерного комерційного Земельного банку було підписано та скріплено печатками сторін акт від 05.08.09. виконання доручення.

Строк дії Договору доручення погоджено з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобовязань за Договором доручення (п. 12.1 Договору доручення).

31.07.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»(далі Покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»(далі Продавець) та Київською філією Харківського акціонерного комерційного Земельного банку (далі Повірений) було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів на виконання договору доручення № Б-15-КФ від 31.07.09. (далі Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого (п. п. 1.1, 1.2) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити 12 (дванадцять) простих векселів загальною номінальною вартістю 10020711,18 грн. на умовах, передбачених цим Договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу, Покупець зобов'язується оплатити договірну вартість векселів в сумі 10020711,18 грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання Договору купівлі-продажу.

Згідно п. 2.2 Договору купівлі-продажу, Продавець зобов'язується передати векселі Покупцю протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання Договору купівлі-продажу. Передача векселів покупцю здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту № 1 прийому-передачі векселів від 05.08.09., підписаного Покупцем, продавцем, Повіреним, та скріпленим їх печатками, Товариству з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»було передано 12 (дванадцять) простих векселів загальною номінальною вартістю 10020711,18 грн.

Пунктом 8.2 Договору купівлі-продажу сторонами погоджено, що Договір купівлі-продажу набуває чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе згідно Договору купівлі-продажу зобов'язань.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

10.12.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»(далі Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»(далі Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 10.12-1/2010 (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Превісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № Б-15-КФ від 31.07.09. купівлі-продажу цінних паперів, укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»(далі Боржник).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх обов'язків за Договором купівлі-продажу.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору сторонами погоджено, що згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду в розмірі 570711,18 грн. шляхом безготівкового перерахування; строк сплати винагороди до 31.12.11.

За твердженням позивача, зазначена винагорода Новим кредитором Первісному кредитору сплачена не була, оскільки строк такої оплати не настав.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про поступку права вимоги за цим Договором в термін 1 робочого дня шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії цього Договору (п. 3.2 Договору).

На виконання умов Договору та Закону, Боржника було сповіщено повідомленням про відступлення права вимоги № б/н від 10.12.10.

Крім того, на адресу відповідача позивачем було направлено лист № б/н від 17.12.10. з вимогою сплатити існуючу заборгованість в розмірі 570711,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було надіслано лист-відповідь № 13.01.11/1 від 13.01.11. на вимогу сплатити борг, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»просить дати відповідачу відстрочку щодо виконання зобовязання за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-16-КФ від 31.07.09.

Згідно п. 5.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач частково виконав свої зобовязання перед позивачем по оплаті отриманих у власність векселів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України)

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На виконання умов Договору купівлі-продажу цінних паперів на виконання договору доручення № Б-15-КФ від 31.07.09. відповідачем було сплачено 9450000,00 грн.

Оскільки акт звірки розрахунків згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, суд додатково відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»10.12.10. було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»становить 570711,18 грн.

Також, 17.03.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест» було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»становить 570711,18 грн.

Крім того, в своєму письмовому відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»визнає позовні вимоги позивача в сумі 570711,18 грн.

Таким чином, судом встановлено, що зобовязання щодо оплати отриманих у власність векселів відповідачем в повному обсязі не виконане. Відповідач зобовязання за Договором в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за отримані у власність векселі належним чином не здійснив, в результаті чого за ним виник борг перед позивачем в сумі 570711,18 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та розгляду справи, заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест» 570711,18 грн. заборгованості слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Портфарм-Інвест»(02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 11, к. 121; код ЄДРПОУ 36272623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантфармінвест»(03150, м. Київ, вул. Тельмана, б. 1/32, код ЄДРПОУ 37242819) 570711 (п'ятсот сімдесят тисяч сімсот одинадцять) грн. 18 коп. - заборгованості, 5707 (пять тисяч сімсот сім) грн. 11 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 24.05.11.