Рішення № 15866879, 19.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/4419.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Музична

Видавнича Група”

До Національної телекомпанії України

Про стягнення 84700,00 грн. компенсації за порушення виключних

майнових авторських прав

М.Г. Хоменко (головуючий)

Г.П. Бондаренко

О.В. Гумега

Представники сторін:

Від позивача-Бородіна М.І.

Від відповідача Войтенко М.М., Шелестун Д.М.

У судовому засіданні 19.05.2011 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення 84700,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав; заборону відповідачу використання без отримання дозволу на використання та без виплати авторської винагороди за використання музичних творів: “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3,визнання дій відповідача незаконними в частині порушення виключних майнових авторських прав позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив публічне сповіщення музичних творів: “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3, виключні майнові авторські права на використання якого належать позивачу, у складі іншого аудіовізуального твору концерту «Мелодія сердець»без виплати авторської винагороди.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 28.01.2009 порушено провадження у справі №15/44.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Відповідач стверджує, що не має можливості надати відеозапис музичних творів (пісень), які передавались в ефір 02.01.2009р, оскільки згідно ч. 4 ст. 48 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” телерадіоорганізація повинна зберігати запис телепередач, які вона транслювала, протягом 14 днів з моменту їхнього виходу в ефір , якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.04.2010 у справі №15/44 призначено судову експертизу відеозвукозапису.

13.04.2011 матеріали справи №15/41 разом з висновком судової експертизи відеозкукозапису №6676/10-17 повернуті КНДІСЕ до Господарського суду м.Києва.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 14.04.2011 поновлено провадження у справі №15/44 та призначено до колегіального розгляду у наступному складі суддів:Хоменко М.Г. (головуючий), Г.П. Бондаренко, О.В. Гумега.

У судовому засіданні, що відбулось 19.05.2011,сторони надали суду пояснення по суті справи, з урахуванням висновку судової експертизи.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2007р. між Приватним підприємством “Українське Музичне Видавництво”(видавець) та Позивачем (субвидавець) укладено Договір № 4015/08 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір), відповідно до умов якого останній набув виключні майнові авторські права на музичні твори із каталогу видавця, зокрема, на музичні твори “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3, що означає право субвидавця на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати у відношенні даних творів наступні дії:

- опублікування твору (право на опублікування);

- відтворення твору (право на відтворення);

- розповсюдження екземплярів творів будь-яким способом;

- імпортувати екземпляри творів з метою розповсюдження;

- публічне виконання твору;

- публічне сповіщення твору (включаючи показ, виконання або передачу в ефір) для загального відома шляхом передачі в ефір та (або) наступної передачі в ефір (право на передачу в ефір);

- публічне сповіщення твору (включаючи показ, виконання або передачу по кабелю) для загального відома по кабелю, дротам або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу по кабелю);

- будь-яке повторне виконання, показ, сповіщення твору для загального відома, якщо воно здійснюється іншою особою, ніж тією, яка здійснила вперше виконання, показ, сповіщення;

- переклад твору;

- переробку, аранжування та іншим чином перероблювати твір (право на переробку);

- включати твір до аудіовізуального твору і передачі організацій мовлення (право на синхронізацію);

- сповіщувати твір таким чином, при якому будь-яка особа може мати доступ до нього в інтерактивному режимі із будь-якого місця та у будь-який час за своїм вибором (право на доведення до загального відома).

У зазначеному договорі під поняттям “Каталог”розуміється набір творів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, права на використання яких передані видавцю.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони погоджуються, що вказана передача прав діє з моменту підписання договору по 31.12.2008р.

Згідно додаткової угоди до вказаного договору від 31.12.2008р. передача прав згідно договору продовжена до 31.12.2009р.

У свою чергу, Приватне підприємство “Українське Музичне Видавництво”, як видавець, одержало виключні майнові авторські права на музичні твори “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3 від правонаступників виключних майнових авторських прав ОСОБА_1 (псевдонім ОСОБА_1) на підставі Авторського договору про передачу виключних майнових прав (видавничий договір) №А43/06 від 15.08.2006р., від ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) на підставі Авторського договору про передачу виключних майнових прав (видавничий договір) №А 31/05 від 25.02.2005р.

22.12.2006 року між Приватним підприємством “Українське Музичне Видавництво”(видавець) та Позивачем (субвидавець) укладено Договір № 4001/07 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір), відповідно до умов якого останній набув виключні майнові авторські права на музичні твори із каталогу видавця, зокрема, на музичний твір “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що означає право субвидавця на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати у відношенні даних творів наступні дії:

- сповіщувати твір (включаючи показ, виконання чи передачу в ефір) для загального відома шляхом передачі в ефір і (чи) подальшої передачі в ефір (право на передачу в ефір).

У зазначеному договорі під поняттям “Каталог”розуміється набір творів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, права на використання яких передані видавцю

Відповідно до п. 2.3 договору сторони погоджуються, що вказана передача прав діє з моменту підписання договору по 31.12.2008р.

Згідно додаткової угоди до вказаного договору від 31.12.2008р. передача прав згідно договору продовжена до 31.12.2009р

У свою чергу, Приватне підприємство “Українське Музичне Видавництво”, як видавець, одержало виключні майнові авторські права на музичний твір “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від ОСОБА_6 (псевдонім ОСОБА_6) на підставі Авторського договору про передачу виключних майнових прав (видавничий договір) №А 11/03 від 11.03.2003р.

Як зазначає позивач, 02.01.2009р. в концерті «Мелодія двох сердець»відбулось публічне сповіщення музичних творів твори “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3, без укладення договору та виплати авторської винагороди позивачу, який володіє виключними авторськими правами на вказані твори. На підтвердження факту неправомірного сповіщення, позивач надав суду запис телевізійної програми на DVD-носії, який зроблений комісією, створеною у складі позивача та Акт про виконання робіт від 08.01.2009р., за підписами членів даної комісії.

З посиланням на ст.ст. 15, 31, 32, 33, 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними в частині порушення виключних майнових авторських прав; зобовязати відповідача сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача у розмірі 84700,00грн..; заборонити відповідачеві використання музичного твору, виключні майнові авторські права на які належать позивачу.

Відповідач у відзиві та письмових поясненнях посилається на те, що 02.01.2009р. відповідачем не здійснювалось публічне сповіщення вищезазначених музичних творів позивачем не надано належних доказів на підтвердження публічного сповіщення відповідачем музичних творів твори “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3 у складі концерту «Мелодія двох сердець»відповідачем може бути лише ефірна копія відеозапису концерту, яка відповідачем не збереглась, оскільки дані музичні твори не транслював.

З метою всебічного, повного та обєктивного вирішення спору у справі №15/44, судом призначено судову експертизу відеозвукозапису, що міститься на цифровому носії, наданому позивачем у якості доказу.

Відповідно до висновку судової експертизи відеозвукозапису №6676/10-17 від 06.04.2011р., зазначено, що відеозапис, що міститься на наданому для проведення експертизи диску для лазерних систем зчитування, є цифровою копією і не проводився безпосередньо з ефіру телеканалу “Перший національний”; досліджуваний DVD-R диск був записаний 21.01.2009р.; встановлена дата запису досліджуваного DVD-R диску (21.01.2009р.) не відповідає даті та часу, що відображаються у відеоряді відеозапису, як дата проведення оригінального зарису (02.01.2009р.); на диску зафіксовано окремий відеозапис , який складається з окремих фрагментів (музичних творів, кліпів та рекламних заставок).

Також, при відтворенні відеосюжету, зафіксованого на досліджуваному диску експертом, зокрема, встановлено, що в лівому верхньому куті екрану відображається емблема телеканалу у вигляді напису “ПЕРШИЙ”.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України). Відповідно до ст. 1 Закону України “Про судову експертизу”, судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних обєктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Стаття 42 ГПК України встановлює, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Оскільки наданий експертний висновок містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання, він приймається судом в якості доказу у справі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів, зокрема авторського права в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів), зокрема творів, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”). Як було встановлено в судовому засіданні, факт здійснення відповідачем 02.01.2009р. у концерті «Мелодія двох сердець»о 15 годині 50 хвилин на телеканалі УТ-1 Національної телекомпанії України публічного сповіщення музичних творів “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3, підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом від 08.01.2009р., а також речовим доказом - записом ефіру відповідача за 02.01.2009р. на DVD-носії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач жодним чином не спростував факт публічного сповіщення ним 02.01.2009р. у концерті «Мелодія двох сердець»о 15 годині 50 хвилин на телеканалі УТ-1 Національної телекомпанії України публічного сповіщення музичних творів “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3, зокрема, не надав суду жодних доказів ані того, що у зазначений час в ефірі телеканалу УТ-1 Національної телекомпанії України ним здійснювалося публічне сповіщення іншої передачі, ніж концерт «Мелодія двох сердець»ані того, що у вказаній передачі відбулося публічне сповіщеня інших музичних творів, ніж спірних “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3.

З приводу тверджень відповідача про відсутність відеозапису музичних творів, які передавались у його ефірі 02.01.2009р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм є виключною компетенцією Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Поряд з тим, ані вищевказаною нормою Закону України “Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення”, ані положеннями будь-яких інших норм законодавства України не встановлено жодних обмежень щодо проведення моніторингу телевізійного простору України на предмет дотримання авторських прав іншими субєктами господарювання.

Крім того, відповідно до ст. 34 Контитуції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 9 Закону України “Про інформацію”також встановлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі по тексту Закон), право дозволяти відтворення творів, їх публічне виконання та сповіщення, публічну демонстрацію та публічний показ належить автору або особі, що володіє авторським правом.

Відповідно до п. 5 ст. 15 Закону, автор (чи інша особа, що володіє авторським правом) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Відповідно до ст. ст. 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про авторське право і суміжні права” повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до ст. 50 Закону „Про авторське право і суміжні права”, використання творів без письмового дозволу з автором чи організацією колективного управління та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Використання твору можливо виключно з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання обєкта авторського права (ст. 440 ЦК України, ст. ст. 31-33 Закону України „Про авторське право і суміжні права”). Згідно із ч.1 ст. 32 Закону України „Про авторське право і суміжні права” використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 440 ЦК України та ч.1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, автору (чи іншій особі, яка має авторське прав) належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно із ч.3 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, виключне право особи, яка має авторське право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, дає їй право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів (п.2.ч.3 ст.15).

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є зокрема його публічне сповіщення, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ч. 1 ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чим відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

П.п 2, 3 Розяснення ВАСУ від 10.12.96 р. N 02-5/422 “Про судове рішення”зазначає, що у відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю, встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно із пп. 4, 5 ст. 48 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.

У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Як зазначає відповідач у поясненнях, запис вказаної передачі знищено відповідачем, так як музичні твори відповідно до переліку, наведеного в скарзі не транслював.

Відповідачем також не надано суду належних доказів щодо знищення в установленому порядку запису ефіру 02.01.2009р.

Відповідно до п. “а”ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, порушенням, зокрема, авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують, зокрема майнові права субєктів авторського права, визначені статтею 15 Закону, з урахуванням передбачених законом обмежень майнових прав. Таким чином, використання твору без дозволу особи, яка має авторське право та без виплати авторської винагороди є порушенням авторського права.

Судом було встановлено, що позивач є субєктом авторського права, якому належить, зокрема, виключне право дозволяти використання музичних творів “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3 в розумінні ст. 440 Цивільного кодексу України та ст. 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Факт використання відповідачем спірних музичних творів був встановлений в судовому засіданні.

Судом досліджено, що позивачем відповідачу дозвіл на використання спірного музичного твору не надавався, а обмежень майнових прав, передбачених Законом України “Про авторське право та суміжні права”, судом не встановлено.

Зі змісту ст. 17 Закону України “Про авторське право і суміжні права”вбачається, що факт включення музичних творів, як складової частини, до аудіовізуального твору не впливає на їх охороноздатність та не виключає можливості здійснення захисту майнових авторських прав на окремі музичні твори, включені до аудіовізуального твору, на загальних підставах, передбачених законодавством.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Захист, зокрема, майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (ст. 51 Закону України “Про авторське право і суміжні права”). Пунктом 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/974 “Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти інтелектуальної власності”встановлено, що стягнення компенсації як спосіб правового захисту порушеного права інтелектуальної власності має застосовуватися лише у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання обєкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. “г”ч. 1 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій. Пунктом “г”ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу,суд зобов'язаний у встановлених пунктом “г”ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності”передбачено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав субєкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права. Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у звязку з правопорушенням збитку та розміру отриманого порушником доходу.

Аналогічні позиції викладені також в Оглядових листах Вищого господарського суду України від 27.06.2008р. № 01-8/383/1 “Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти інтелектуальної власності”(п. 2 та 3), від 17.04.2006р. № 01-8/846 “Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти авторського права і суміжних прав”(п. 4), від 06.05.2005р. № 01-8/784 “Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти авторського права і суміжних прав”(п. 11).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд приходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем належними засобами доказування доведено факт наявності у нього виключних майнових авторських прав на музичні твори ““ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; - “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; - “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3;- “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3 , зокрема, виключного права дозволяти їх використання.

Суд також дійшов висновку, що позивачем був доведений факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача неправомірним використанням обєктів авторського права, виключні майнові авторські права на які належать позивачу, способом публічного сповіщення без отримання відповідного дозволу і без оплати авторської винагороди, що дає позивачу права на звернення до суду з вимогою про стягнення компенсації з відповідача як порушника авторського права.

В той же час, суд дійшов висновку, що відповідач належних доказів на спростування наведених позивачем обставин не надав.

Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності”, розмір компенсації визначається у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин з урахуванням тривалості порушення та його обсягу, передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого внаслідок правопорушення, кількості потерпілих осіб, наміру відповідача, можливостей відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль тощо.

Згідно п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007р. № 01-8/25 “Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на обєкти авторського права і суміжних прав”, розмір компенсації, що визначається судом при порушенні авторського права замість відшкодування збитків або стягнення доходу, не обовязково має точно відповідати розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих правопорушенням.

Щодо розміру компенсації суд зазначає наступне.

Розмір компенсації входить до предмету доказування зі справи.

Позивач визначає компенсацію за порушення майнових прав в розмірі 20 мінімальних заробітних плат за кожний використаний без дозволу та договору твір, що складає 12100,00 грн. за один твір, а всього позивач просить стягнути з відповідача 84700,00 грн. компенсації.

Розмір компенсації за порушення майнових прав позивач обґрунтовує тим, що територія сповіщення відповідача охоплює майже всю територію України, а порушення майнових прав позивача зі сторони відповідача є систематичними. Однак, на підтвердження наведеного, позивач доказів суду не надав.

На момент подачі позивачем позовної заяви до суду 26.01.2009р. мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 605,00 грн. згідно ст. 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік.

Виходячи з фактичних обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації не обґрунтованим з огляду на наступне.

Суд виходить з того, що для визначення розміру компенсації необхідно дослідити обєктивні критерії, які можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням обєкта авторського права та обсяг порушення.

Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав субєкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням обєкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.проц судового розглядусудом був встановлений факт порушення відповідачем

За таких обставин вимоги позивача про зобовязання відповідача сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, які діяли на момент подання позову, що становить 30250,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. “Про державне мито”, від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають, зокрема з авторського права.

Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, передбачено, що для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, визначено нульову ставку витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 302,50 грн. держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 84,25 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Музична Видавнича Група” задовольнити частково.

2.Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м.Київ, вул. Мельникова,42, код ЄДРПОУ 23152907, р/р 35223016000821 в ГУДК м.Києва, МФО 820019), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Музична Видавнича Група”(юридична адреса: Україна, 03121, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7А; поштова адреса: 03055, м.Київ, пр-т Перемоги,30, к.50, код ЄДРПОУ 30673676, р/р 260014996 в ВАТ «Родовід Банк»м.Київ, МФО 321712) 30250(тридцять тисяч двісті п»ятдесят) гривень 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

3.Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м.Київ, вул. Мельникова,42, код ЄДРПОУ 23152907, р/р 35223016000821 в ГУДК м.Києва, МФО 820019), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України 302(триста дві) гривня 50 коп. держмита, 84(вісімдесят чотири) гривень 25коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Заборонити Національній телекомпанії України використання без отримання дозволу на використання та без виплати авторської винагороди за використання музичних творів: “ІНФОРМАЦІЯ_1”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2) у виконанні ОСОБА_3 та ОСОБА_4; “ІНФОРМАЦІЯ_2”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; “ІНФОРМАЦІЯ_3”(автор музики - ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_6) у виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_3; “ІНФОРМАЦІЯ_4”(автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_5) у виконанні ОСОБА_3; “ІНФОРМАЦІЯ_5”(“ІНФОРМАЦІЯ_5) (автор музики ОСОБА_1 (псевдонім - ОСОБА_1), автор слів ОСОБА_7) у виконанні ОСОБА_3.

5. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Музична Видавнича Група” відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України.

Суддя М.Г. Хоменко (головуючий)

Г.П. Бондаренко

О.В. Гумега

Дата підписання рішення: 23.05.2011