Рішення № 15866745, 26.05.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.2011 Справа № 5008/451/2011

за позовом дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача комунального підприємства „Уж тепло”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 6506644,98 грн. (в т. ч. 5374234,70 грн. основного боргу; 417593,11 грн. пені; 196620,98 грн. 3 % річних та 518196,19 грн. інфляційних збитків)

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 110/10 від 23.12.2010 року)

Від відповідача ОСОБА_2, (представник за довіреністю від 04.03.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірньою компанією „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ до комунального підприємства „Уж тепло”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 6506644,98 грн. (в т. ч. 5374234,70 грн. основного боргу; 417593,11 грн. пені; 196620,98 грн. 3 % річних та 518196,19 грн. інфляційних збитків)

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Відповідач заперечує позовні вимоги, проте письмовою заявою (вх. № 5011/2011 від 19.05.2011 року) просить застосувати строк позовної давності в частині вимог заявлених позивачем про стягнення пені, клопоче про обмеження стягнення пені до 5000 грн., 3% річних, інфляційних збитків (клопотання вх. № 5066/2011 від 23.05.2011 року), посилаючись на відсутність вини відповідача, дебіторської заборгованості в сумі 12764,5 тис. грн. (в т. ч. населення 12836,6 тис. грн., субсидії 54,3 тис. грн., інші споживачі 395,4 тис. грн., кредитної заборгованості в сумі 23491,1 тис. грн., ведення претензійно позовної роботи з населенням, заборгованістю бюджетних установ за спожиті послуги відповідача), про що надав суду відповідні докази. Водночас, письмовою заявою (вх. № 4735/2011 від 12.05.2011 року) просить відстрочити виконання судового рішення до 31.12.2011 року з мотивів викладених у заяві, зокрема, посилається на обставини реального виконання рішення суду та надзвичайно складного фінансового стану.

При цьому, відповідач звернув увагу на те, що рішенням від 20.04.2011

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/451/2011

від 26.05.2011 року

року № 121 виконкому Ужгородської міської ради „Про підсумки опалювального сезону 2010-2011 років та заходи по підготовці до опалювального сезону 2011-2012 років” зобовязано підприємство відповідача здійснити необхідні відновлювально ремонтні роботи на суму 1590290 грн.

Представник позивача не заперечив винятковості особливості випадку 90 % заборгованості перед відповідачем у населення та обставини, що ускладнюють виконання рішення і роблять його неможливим.

Відтак, підставою для надання відстрочки, як зазначає відповідач, є не важке фінансове становище боржника, а ускладнення виконання рішення суду в результаті негайного стягнення на занадто значну для відповідача суму коштів.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва (ст.77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 5374234,70 грн. основного боргу щодо оплати за спожитий, згідно договору № 06/09-1519 ТЕ-12 від 23.09.2009 року, природний газ, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актами передачі приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року ;

- актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/451/2011

від 26.05.2011 року

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є споживання природного газу (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість спожитого природного газу є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 196620,98 грн. 3 % річних та 518196,19 грн. інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 7.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 417593,11 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині нарахованої до стягнення пені в сумі 106144,70 грн. починаючи з 08.10.2010 року, що заслуговують на увагу суду.

Водночас, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (задоволення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення 3% річних та інфляційних збитків, незначній тривалості існування боргу, збитків кредитора, майново економічний стан сторін, заборгованості населення та бюджетних установ за надані відповідачем послуги, для мораторію до 01.11.2011 року щодо нарахування пені населенню за невелику оплату спожитих комунальних послуг) (через що відсутня пряма вина цивільно правової відповідальності), розумності, справедливості, моральності, обмеження подвійного застосування до одного й того ж субєкта правовідносин в одному й тому ж правовідношенні фінансових санкцій за своєю правовою природою, суд обмежує, як виняток, стягнення пені в сумі 10000 грн., чим частково задоволити клопотання відповідача. В решті вимог в цій частині позову в сумі 96144,70 грн. належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/451/2011

від 26.05.2011 року

різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/451/2011

від 26.05.2011 року

правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду до 15.10.2011 року (початок опалювального сезону), як виняток (обставин реального виконання рішення суду), чим частково задоволити клопотання відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Уж тепло” (м. Ужгород, вул. Белінського, 17; код 03054098) на користь дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) суму 5374234,70 (пять мільйонів триста сімдесят чотири тисячі двісті тридцять чотири грн. 70 коп.) основного боргу; 10000 (десять тисяч грн.) пені; 196620,98 (сто девяносто шість тисяч шістсот двадцять грн. 98 коп.) 3 % річних; 518196,19 (пятсот вісімнадцять тисяч сто девяносто шість грн. 19 коп.) інфляційних збитків та 25500 (двадцять пять тисяч пятсот грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 17.10.2011 року.

3. В решті стягнення пені відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.