Рішення № 15863801, 16.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа № 5/17-993-2011 За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна”

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Міська страхова компанія”

про стягнення 5 129,25 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 10.01.2011 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Рідна” звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Закритого акціонерного товариства “Міська страхова компанія” несплачений залишок 5129,25 грн. по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.05.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Рідна” та закритим акціонерним товариством «Логістичний Центр Калинівка»(надалі Страхувальник), було укладено Договір добровільного страхування наземного: транспорту № АТР 21/09 від 06 липня 2009 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією забезпеченого наземного транспортного засобу volkswagen passat державний номер НОМЕР_1.

Згідно Довідки ГУМВС УДАІ в м. Києві, 21 жовтня 2009 р. в м. Києві б-р. Вернадського, сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля volkswagen passat державний номер НОМЕР_1, що належить ЗАТ «Логістичний Центр Калинівка»під керуванням гр. ОСОБА_3 та автомобіля ЗАЗ 110307 державний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2.

За отримання довідки про ДТП за участю автомобіля ЛЮЬКЗ^УАСЕК РА88АТ державний номер НОМЕР_1, Позивач сплатив 83,00 (вісімдесят три) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 887 від 22 жовтня 2009 року.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 р., гр. ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивачем було замовлено проведення автотоварознавчої експертизи. За результатами звіту № 393 від 30 жовтня 2009 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля volkswagen passat державний номер НОМЕР_1, складає 25 399,92 грн. (додаток 7 - Звіт). Крім того, за проведення експертизи Позивач сплатив 400 (чотириста) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1046 від 17 листопада 2009 року.

Згідно рахунку ТОВ «Дипломат Авто»від 13 листопада 2009 року № да000295 вартість відновлювального ремонту автомобіля volkswagen passat державний номер НОМЕР_1, складає 21 849 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок: дев'ять)грн.

Страхувальник звернувся з Заявою про виплату страхового відшкодування до Акціонерного товариства (приватне) «Страхова компанія «Рідна», від 17 листопада 2009 року.

Позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та складено Страховий Акт № 156 від 18 листопада 2009 року (додаток 11 - Страховий Акт) відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 21 610,60 (двадцять одна тисяча шістсот десять)грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1052 від 19 листопада 2009 року.

Встановлено, що відповідальність водія автомобіля ЗАЗ 110307 державний номер НОМЕР_2, була застрахована згідно закону України про «ОСЦВВНТЗ», у ЗАТ «Міська Страхова Компанія»(надалі - Відповідач) відповідно до полісу ВС/2577443.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, відповідно до якої позивач просить сплатити страхове відшкодування у сумі 22093,60 грн.

Відповідач надав відповідь на претензію позивача, в якої зазначає, що згідно наданих позивачем матеріалів, проведення розрахунків з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля, відшкодуванню підлягає сума в розмірі 16978,10 грн.

26 січня 2011 року Відповідач перерахував на рахунок Позивача суму в розмірі 16 978,10 шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 10 коп.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку з тим що, Позивач провів виплату страхового відшкодування згідно виставленого рахунку ТОВ «Дипломат Авто», а по суті зменшив свої фактичні витрати придбавши змінні деталі колишнього використання. Відповідач при власному розрахунку страхового відшкодування нарахував на деталі колишнього використання формулу зносу, що вже є неможливим і викликає подив. Слід зауважити, що Відповідач не додав до розрахунку жодного документу, який би засвідчував право і кваліфікацію робити такі розрахунки, а отже цей документ не може бути належним доказом по справі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 13,75 грн. за довідку Статистики.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 13,75 грн. за витрати по сплаті довідки Головного управління статистики задоволенню не підлягає, оскільки не передбачено вимогами чинного законодавства.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1, код 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” (м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, р/р 265073048001 в АТ «Банк Богуслав», МФО 380322, код 34809641) страхове відшкодування у розмірі 5105 (пять тисяч сто пять) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

3.В решті позову відмовити.

4. Видати Приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “Рідна” довідку на повернення надлишково сплаченого державного мита у сумі 119,10 грн., сплаченого за платіжним дорученням №5177 від 26.01.2011р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Рішення підписано 23.05.2011 року

Суддя Погребна К.Ф.