Постанова № 15855688, 10.05.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року Справа № 2а/2370/2499/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Гаращенка В.В.,

суддів: Гаврилюка В.О., Холода Р.В.,

при секретарі –Шалько І.П.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 –за довіреностями,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 –за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Шполянський молокозавод»звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, виданих ДПІ у Шполянському районі Черкаської області від 01.09.2010 року №0000511601/0 та №0000501601/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 96265 грн. та за березень 2010 року на суму 88866 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема щодо строків її проведення, крім того викладені в актах висновки не відповідають фактичним даним щодо визначення позивачем як переробним підприємством сум податкових зобов’язань та податкового кредиту, які виникають у зв’язку з переробкою та поставкою продукції, зокрема, щодо застосування методики розподілу податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товарів (робіт, послуг), що одночасно використовуються в оподаткованих та неоподаткованих операціях.

На підставі викладеного в позові, позивач вважає, що його безпідставно позбавлено права бюджетного відшкодування на заявлені суми податку на додану вартість за лютий та березень 2010 року, а тому податкові повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №0000511601/0 та №0000501601/0, якими відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, мають бути визнані судом нечинними.

Представники позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі, крім того зазначили, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які давали йому право на бюджетне відшкодування, а саме: отримав податкові накладні, включив їх до реєстру отриманих податкових накладних, перерахував кошти з врахуванням ПДВ на рахунки виконавців та постачальників товарів та послуг, зокрема щодо будівництва та введення в дію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, включив суми ПДВ по накладних до податкового кредиту, провів розподіл сум ПДВ між дотаційною та бюджетною деклараціями, визначив суми бюджетного відшкодування, обрахованих згідно пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»за березень 2010 року в сумі 88866 грн. та за січень 2010 року, проте заявлених до відшкодування у лютому 2010 року.

Отже, відповідач необґрунтовано та незаконно зменшив суми бюджетного відшкодування, а тому податкові повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №0000511601/0 та №0000501601/0 підлягають скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представники відповідача просили відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що ревізор діючи в межах чинного законодавства та в ході проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки правомірно встановив завищення позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ за лютий та березень 2010 року на суму 96265 грн. та 88866 грн. відповідно, оскільки позивачем не розподілено суми сплаченого податку на додану вартість по придбанню товарів, виконанню будівельно-монтажних робіт та по придбанню природного газу між бюджетною та спеціальною (дотаційною) деклараціями.

Крім того, вже в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки фактів, викладених в скарзі на податкові повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №0000511601/0 та №0000501601/0 виявлено, що позивач в порушення методики розподілу податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товарів (робіт, послуг), що одночасно використовуються в оподаткованих та неоподаткованих операціях, невірно визначав коефіцієнт розподілу податкового зобов’язання та податкового кредиту, зокрема позивач обраховував суми, виходячи із частки закупленого молока, тоді як повинен обраховувати, виходячи з вартості придбаного молока.

Таким чином, в ході проведення додаткової перевірки виявлено порушення позивачем податкового законодавства, що не дає останньому право на бюджетне відшкодування ПДВ в межах заявлених сум.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Публічне акціонерне товариство «Шполянський молокозавод», як суб’єкт господарювання –юридична особа, ідентифікаційний код 03566564, зареєстроване Шполянською районною державною адміністрацією Черкаської області 17.09.1999 року, перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Шполянському районі Черкаської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100076791, виданого 12.11.2007 року.

Платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР).

19.02.2010 року позивачем подано до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 95265 грн., а також 19.03.2010 року позивачем подано до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року в розмірі 88866 грн.

В свою чергу, відповідач 20.08.2010 року на підставі одержаних 19.02.2010 року та 19.03.2010 року від позивача документів проводить перевірку та складає акти про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки щодо поданих позивачем податкових декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року та березень 2010 року №№835/16-03566564, 834/16-03566564.

Відповідно до підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-IIІ, зі змінами та доповненнями, чинного до 01.01.2011 року, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

В свою чергу, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Натомість, в актах перевірки зазначено, що основними постачальниками товарів (послуг) позивачу у січні та лютому 2010 року були ТОВ «Автоком груп», ТОВ «ФІНГАЗ», ТОВ «ГАЗ ОБРІЙ»та інші, при цьому, суму сплаченого податкового кредиту по придбанню ТМЦ, виконаних БМР та отриманому природному газу позивачем не розподілено, а повній сумі віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахункам з бюджетом, що в свою чергу є порушенням пп. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, наслідком цього є завищення податкового кредиту за лютий та березень 2010 року і відповідно завищення сум бюджетного відшкодування за вказані місяці.

За результатами складених актів від 20.08.2010 року №835/16-03566564 та №834/16-03566564, посилаючись на пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР відповідач приймає податкові повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №0000511601/0 та №0000501601/0, якими зменшує позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 96265 грн. та за березень 2010 року на суму 88866 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач як переробне підприємство застосовувало, зокрема, у січні –лютому 2010 року спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР та подавав до податкового органу скорочену декларацію з ПДВ по операціях з поставки і переробки молочної продукції, виготовленої на власних потужностях (спецдекларація переробного підприємства), і загальну декларацію з ПДВ, за якою проводяться розрахунки з бюджетом.

За п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2009 року №291 Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п. 6 якої переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА.

В свою чергу позивачем подавались до відповідача окремі декларації: бюджетна декларація та декларація переробного підприємства.

У разі коли товари (послуги), основні фонди, виготовлені або придбані, використовуються переробним підприємством частково для виготовлення готової продукції, а частково для інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється, виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та відповідно за іншими операціями.

З наданих позивачем додаткових пояснень судом встановлено, що основним видом діяльності останнього є перероблення молока та виробництво сиру. Крім цього, позивач здійснює й інші види господарської діяльності, зокрема оптова та роздрібна торгівля та діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З метою підвищення економічної ефективності торгівлі та автомобільного вантажного транспорту позивачем розпочато з 2008 року будівництво, налагодження та введення в експлуатацію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі –газова заправка).

Крім того, як стверджується позивач, і вбачається з актів перевірки про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки суми виявлених відхилень податкового кредиту за лютий та березень 2010 року виникли в зв’язку з необхідністю віднесенням за висновком відповідача до окремої податкової декларації позивача сум ПДВ за придбані товари та послуги пов’язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки, а також по придбанню стислого газу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо отриманих податкових накладних, включення їх до реєстру отриманих податкових накладних, перерахування коштів з врахуванням ПДВ на рахунки виконавців та постачальників товарів, послуг пов’язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки при проведенні перевірки у відповідача сумніву не викликало.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В свою чергу, позивача заявлено до бюджетного відшкодування не вся сума від’ємного значення звітного періоду, а лише сума податку фактично сплаченого.

Разом з тим, підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті Закону №168/97-ВР закріплено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Проте, суд звертає увагу, що газова заправка введена в експлуатацію лише 10 травня 2010 року на підставі наказу директора позивача №21/1 від 10.05.2010 року.

Таким чином, у звітних періодах, в лютому та березні 2010 року, позивач не використовував газову заправку у виробничому процесі щодо виготовлення готової продукції з поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока.

Отже, суд дійшов висновку, що у зв’язку з тим, що основні фонди (газова заправка) не брали участь у виробничому процесі позивача по переробці молока, отриманого у сільськогосподарських товаровиробників, суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів та послуг пов’язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки, а також по придбанню стислого газу для заправки правомірно відображались позивачем у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за січень (березень) та лютий 2010 року.

В силу вимоги підпункту «б»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

В свою чергу, за висновком відповідача сума бюджетного відшкодування позивача за лютий та березень 2010 року становить 0 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в актах про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки №№835/16-03566564, 834/16-03566564, на підставі яких прийняті оскаржені рішення, відповідач використовував лише дані податкових декларацій позивача з відповідними додатками, не обґрунтовуючи виявлені порушення з посиланням на фактичне нездійснення господарської операції. Вказаний факт також підтверджений в судовому засіданні представниками відповідача.

Відповідно до пункту 2.3.4 чинного на час проведення перевірки порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів.

В свою чергу, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши документальну невиїзну (камеральну) перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв не у точній відповідності та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Також судом встановлено, що позивач у перевіряємий відповідачем період вів окремий податковий облік молока та молочної продукції, виготовленої з сировини, поставленої сільськогосподарськими товаровиробниками молока та із сировини, отриманої від посередників та посилаючись на роз’яснення ДПА України, лист від 28.01.2003 року №1399/7/15-3317, для визначення витрат, сум податкових зобов'язань та податкового кредиту розраховував коефіцієнт, виходячи з частки закупленого у звітному періоді за нульовою ставкою молока в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2009 року №291 Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №152, переробні підприємства проводять щомісяця розрахунок сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставку молока та м'яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м'яса в живій вазі і надходження на небюджетний рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування за платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені молоко та м'ясо в живій вазі за звітний період, крім особистих селянських господарств.

Аналогічне зазначено в п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №152 «Деякі питання реалізації пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно до п. 3 порядку нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року №246, сума податку визначається щомісяця у декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) і перераховується переробним підприємством до державного бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу України для сплати податку на додану вартість.

У разі коли виготовлені (надані) або придбані товари (послуги) та основні фонди переробного підприємства використовуються частково для виготовлення готової продукції, а частково для виготовлення (надання) інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється, виходячи з частки використання таких товарів (послуг) та основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та за іншими операціями.

За змістом п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР при розподілі сум податкового зобов’язання і податкового кредиту між бюджетною і дотаційною деклараціями слід виходити саме із співвідношення обсягу молока, закупленого за ставкою податку на додану вартість у розмірі 20% до загального обсягу молока, закупленого у всіх категорій постачальників.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що для визначення витрат, сум податкових зобов’язань та податкового кредиту використовуються методи з визначення коефіцієнту розподілу, який дорівнює частці обсягу закупленого у звітному періоді від загального обсягу молока, придбаного у всіх категорій постачальників, а не з частки вартості закупленого молока про, що стверджує відповідач.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що суб’єкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з’явленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем невірно визначено спосіб захисту його порушеного права, оскільки вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним Ї лише індивідуального акта.

Вимоги про визнання протиправним, недійсним, незаконним, неправомірним, скасування індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах, разом з тим суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов задовольнити повністю.

          Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2010 року за №0000511601/0 та податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2010 року №0000501601/0, прийняті державною податковою інспекцією у Шполянському районі Черкаської області.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 травня 2011 року.

Суддя В.В. Гаращенко