Постанова № 15853902, 13.05.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року Справа № 2а/0370/807/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,

за участю представників позивача Ульчака Б.І., Чудовця В.В.,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Будівельно-транспортні роботи-С» до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівельно-транспортні роботи-С» звернулося з позовом до Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 30.11.2010р. №000065230/0-13336/23 (від 15.12.2010р. №0000652302/1-13977/23, від 24.12.2010р. №0000652302/2/14283), якими податковий орган визначив позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 305516грн.60коп., в тому числі: 226814грн. основного платежу та 78702грн.60коп. штрафних (фінансових) санкцій; від 30.11.2010р. №000066230/0-13335/23 (від 15.12.2010р. №0000662302/1-13978/23, від 24.12.2010р. №0000662302/2/14281) щодо визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на суму 210492грн., в тому числі: 140328грн. основного платежу та 70164грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 30.11.2010р. №000067230/0-13334/23 (від 15.12.2010р. №0000672302/1-13979/23, від 24.12.2010р. №0000672302/2/14282), якими Володимир-Волинська ОДПІ зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року в розмірі 34661грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- вартість робіт за договором підряду може, а не повинна визначатись складанням приблизного або твердого кошторису;

- норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять будь-яких вимог щодо необхідності включення до складу валового доходу платника податку вартості отриманих субпідрядних послуг;

- підприємство не повинне включати до складу валових доходів суму перевищення собівартості продукції над вартістю реалізації готової продукції;

- висновки податкової інспекції щодо заниження валового доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг в звязку з не включенням до доходу всіх витрат, які формують собівартість робляться на підставі даних головної книги, яка фактично не є первинним документом, що фіксує господарську операцію, а отже її дані не можуть бути підставою для визначення правильності обліку або оподаткування жодних господарських операцій;

- при розрахунку відхилення між собівартістю реалізованої продукції та доходом від її реалізації відповідачем до уваги бралися лише ті місяці періоду, що підлягав перевірці, в яких собівартість перевищувала дохід від реалізації продукції (листопад-грудень 2009 року, березень та червень 2010 року) та прирівнювалися до показників за 4-й квартал 2009 року, 1-й та 2-й квартали 2010 року, незважаючи на те, що відповідно до п.11.1 ст.11 Закону про оподаткування прибутку для цілей оподаткування податком на прибуток використовуються такі звітні періоди, як: календарні квартал, півріччя, три квартали та рік;

- ПП «БТР-С» виступає генпідрядником перед замовником ТзОВ «БРВ-Україна» і є одночасно покупцем субпідрядних робіт і постачальником генпідрядних послуг, а отже послуги надані субпідрядником - Обєднанням «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» для ТзОВ «БРВ-Україна» згідно отриманих податкових накладних включаються до податкового кредиту звітного періоду;

- нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено необхідності коригування податкового кредиту в результаті продажу товарів за ціною, нижчою за ціну їх придбання;

- податкове законодавство не передбачає строку для отримання податкових накладних та чинності для них, відповідно підприємство може включати до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, виписаними в будь-якому з попередніх податкових періодів, однак отриманих в звітному періоді;

- вимога податкового органу для підтвердження отримання платником податку податкових накладних у звітному періоді, виписаних в минулих податкових періодах, надавати документальне підтвердження лист з рекомендованим повідомленням про вручення є безпідставною і суперечить нормам чинного законодавства України.

Представники позивача в судових засіданнях повністю підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позові та додаткових поясненнях до позовної заяви, поданих 13.05.2011р., просять адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у поданому письмовому запереченні та в судових засіданнях проти позову заперечує і просить в його задоволенні відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- ПП «БТР-С» виконувало, як генпідрядник об'єм будівельно-монтажних робіт для ТзОВ «БРВ-Україна», від субпідрядних організацій були отримані акти виконаних робіт із зазначенням вартості фактичних витрат і всі фактичні витрати по виконаних субпідрядних роботах мали бути визнані як дохід, отриманий від реалізації послуг по виконанню будівельних робіт для ТзОВ «БРВ-Україна»;

- платником самим було визначено собівартість виконаних робіт, проте реалізація виготовленої продукції (робіт, послуг) була проведена нижче собівартості, що мало своїм результатом заниження бази та обєкту оподаткування, в звязку з чим підприємством занижено валові доходи при реалізації такої продукції;

- позивач був зобовязаний включити до складу податкових зобовязань з ПДВ послуги субпідрядника - Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» згідно актів здачі-прийняття робіт, виконаних для замовника - ТзОВ «БРВ-Україна»;

- за результатами звітного періоду платник податку зобовязаний сформувати як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому ж звітному періоді податкового кредиту, однак в січні 2010 року позивачем включено до податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, які були виписані в попередніх податкових періодах, відповідно ревізорами зроблено правомірний висновок про завищення ПП «БТР-С» податкового кредиту у вказаному періоді;

- своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку, зокрема, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати надання податкової накладної, а у випадку відмови звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби.

Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:

Як встановлено судом, в період з 08.10.2011р. по 12.11.2011р. працівниками Володимир-Волинської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Будівельно-транспорті роботи-С» (далі ПП «БТР-С») з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.06.2010р., про що складено акт від 17.11.2010р. №942/23-33392900.

Перевіркою констатовано вчинення позивачем ряду порушень, в тому числі й наступні:

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4., пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 13.04.1997р. (далі Закон України №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 140328грн., у тому числі за жовтень 2009р. в сумі 230грн., за листопад 2009р. в сумі 41141грн., за грудень 2009р. в сумі 50753грн., за березень 2010р. в сумі 48204грн.;

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4., пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР в результаті чого завищено: відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та суми податкового кредиту (по р.18.2 Декларації) на суму 31613грн., в т.ч. за грудень 2009 року 12017грн., за січень 2010 року 19596грн.; залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації) на суму 79762грн., у т.ч. за січень 2010 року на суму 19596грн., за лютий 2010 року на суму 4833грн., за березень 2010 року на суму 5399грн., за квітень 2010 року на суму 22195грн., за травень 2010 року на суму 21763грн., за червень 2010 року на суму 5976грн. та завищено бюджетне відшкодування в сумі 34661грн. за червень 2010 року;

- п.1.32 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 226814грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року на суму 130177грн., за І квартал 2010 року на суму 73044грн., за II квартал 2010 року на суму 23593грн.

На акт перевірки від 17.11.2010р. позивачем подано заперечення №103 від 22.11.2010р., однак Володимир-Волинська ОДПІ згідно з листом від 25.11.2010р. №13142/23-103-5 повідомила, що заперечення позивача не обґрунтовані, не підтверджені відповідними документами та розрахунками, не спростовують встановлених в ході перевірки порушень, а тому не взяті до уваги.

За наслідками перевірки Володимир-Волинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2010р.:

1) №000065230/0-13336/23, яким податковий орган визначив позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 305516грн.60коп., в тому числі: 226814грн. основного платежу та 78702грн.60коп. штрафних (фінансових) санкцій;

2) №0000662302/0-13335/23 щодо визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на суму 210492грн., в тому числі: 140328грн. основного платежу та 70164грн. штрафних (фінансових) санкцій;

3) №0000672302/0-13334/23, яким Володимир-Волинська ОДПІ зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року в розмірі 34661грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку і за результатами оскарження згідно рішень Володимир-Волинської ОДПІ - вих.№13976/23-001 від 15.12.2010р., ДПА у Волинській області - №5749/10/25-006 від 24.12.2010р., ДПА України - №4123/6/25-0515 від 28.02.2011р. скарги залишені без задоволення, рішення без змін.

1. Висновки перевірки щодо заниження позивачем в перевіреному періоді валових доходів та, відповідно, податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість вмотивовані наступним:

1) підприємством не включено до валового доходу послуги субпідрядника - Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» згідно актів здачі-прийняття робіт, виконаних для замовника - ТзОВ «БРВ-Україна» на загальну суму 40841грн., (ПДВ - 8168грн.), в тому числі за IV квартал 2009р. в сумі 16678грн., за І квартал 2010р. у сумі 24163 грн., а саме:

- Акт № ОУ-0000108 від 30.09.2009р. здачі - прийняття робіт (оздоблення сходової клітки, 44кв.м.) на загальну суму 1384грн.60коп., в т.ч. ПДВ - 230грн.77коп.,

- Акт № ОУ-0000148 від 30.11.2009р. здачі - прийняття робіт (шпаклювання стін (сходи) 430 кв.м., покраска стін (сходи) - 160 кв.м.) на загальну суму 18628грн.92коп., в т.ч. ПДВ - 3104грн.82коп.,

- Акт № ОУ-0000011 від 26.02.2010р. здачі - прийняття робіт (облаштування підвісної стелі 1-2 поверхів 1160 кв.м.) на загальну суму 28995грн.36коп., в т.ч. ПДВ - 4832грн.56коп.

2) на підставі даних головної книги по paxунках 23, 90, 91, 70 за IVкв.2009р. I півріччя 2010р. встановлено відображення позивачем по Дт. pax. 90 «Собівартість реалізації» формування собівартості за 4 кв.2009року на суму 1378122 грн. та формування собівартості за півріччя 2010 року у сумі 1015568 грн., а по Кт. рах.70 «Доходи від реалізації» відображено дохід в сумі за 4 кв. 2009року 874092 грн. та дохід від реалізації за півріччя 2010 року у сумі 653185 грн. Відхилення становить за 4 кв.2009 року - 504030 грн. та за півріччя 2010 року - 362383 грн. На підставі вищезазначеного підприємством занижено валовий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за 4 кв.2009року у сумі 504030 грн., та за півріччя 2010 року у сумі 362383 грн. в звязку з не включенням до доходу всіх витрат, які формують собівартість, а також занижено податкові зобов'язання по ПДВ всього на суму 173283 грн., у тому числі за листопад 2009 року на суму 38036 грн., за грудень 2009 року на суму 62770 грн., за березень 2010 року на суму 53603 грн., за червень 2010 року на суму 18874 грн. при реалізації продукції (робіт, послуг ) нижче собівартості.

1) Як встановлено судом, у періоді, що перевіряється підприємство «БТР-С» як генпідрядник здійснювало роботи на обєкті в Житомирській області (с.Оліївка, вул.Садова, 4) для замовника будівництва ТзОВ «БРВ-Україна» шляхом залучення субпідрядних організацій, в тому числі й Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація».

Даний субпідрядник, відповідно до вказаних вище актів здачі-прийняття робіт від 30.09.2009р., 30.11.2009р., 26.02.2010р. виконав роботи на обєкті на загальну суму 40841грн., в тому числі ПДВ - 8168грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону України №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

З огляду на зазначені правові норми, позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат кошти в сумі 40841грн., сплачені за виконані Об'єднанням «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» субпідрядні роботи.

При цьому, суд вважає, що дані роботи придбавалися позивачем для подальшого використання у своїй господарській діяльності, адже результати цих робіт (із врахуванням матеріалів та виконаних вже власними силами робіт) згодом були поставлені замовнику ТзОВ «БРВ-Україна» і отримані від замовника кошти включені до валового доходу, а отже підстав відносити до складу валового доходу послуги субпідрядника - Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація» згідно актів здачі-прийняття робіт, виконаних для замовника - ТзОВ «БРВ-Україна» на загальну суму 40841грн., позивач не мав, відповідно Володимир-Волинською ОДПІ неправомірно донараховано ПП «БТР-С» податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 10210грн. (40841грн. Х 25%).

Крім того, враховуючи безпідставність твердження відповідача щодо необхідності включення позивачем вартості отриманих субпідрядних робіт до складу валового доходу та, відповідно, правомірність їх включення до складу валових витрат, ПДВ, сплачене в їх складі, на суму 8168грн., правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту, а не до податкових зобовязань з ПДВ, в тому числі: за жовтень 2009 року на суму 230грн., за листопад 2009 року на суму 3105грн., за лютий 2010 року на суму 4833грн.

2) Стосовно реалізації позивачем продукції за цінами, нижчими собівартості даної готової продукції, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Абзацом 1 п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначається, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР зазначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Згідно з п.1.43 ст.1 Закону України №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»об'єкт витрат це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» відповідно до п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Чиста вартість реалізації запасів, відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) це- очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію

Згідно з п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

З комплексного аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що відповідачем помилково застосовано поняття «собівартість товарів» замість поняття «звичайна ціна», що не передбачено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки для доказів обґрунтування «звичайної ціни» можуть використовуватися терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», визначення яких наведене в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що згідно приписів п.1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Суд приходить до висновку, що при визначенні рівня звичайних цін відповідач діяв не у межах п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між неповязаними особами надбавок чи знижок до ціни. Податкова інспекція не проаналізувала та не надала оцінки наявності або відсутності обєктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну для контрагентів позивача.

Крім того, судом також взято до уваги твердження представників позивача про необґрунтованість взяття податковим органом при розрахунку відхилення між собівартістю реалізованої продукції та доходом від її реалізації до уваги окремих календарних місяців, а не податкових періодів як-то квартал, півріччя, рік.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про заниження валового доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за 4 кв.2009року у сумі 504030 грн., та за півріччя 2010 року у сумі 362383 грн. в звязку з не включенням до доходу всіх витрат, які формують собівартість, та заниження податкових зобов'язань по ПДВ всього на суму 173283 грн., у тому числі за листопад 2009 року на суму 38036 грн., за грудень 2009 року на суму 62770 грн., за березень 2010 року на суму 53603 грн., за червень 2010 року на суму 18874 грн. при реалізації продукції (робіт, послуг ) нижче собівартості.

2. Висновки перевірки щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування вмотивовані наступним:

ПП «БТР-С» зайво включено до податкового кредиту в січні 2010р. ПДВ згідно податкових накладних, які були виписані в попередніх звітних періодах, а саме: №590/1340 від 26.05.09р. ВАТ «Волиньцемент» на загальну суму 108427,50 грн., в т.ч. ПДВ - 18071,25 грн., №99 від 21.05.09р. ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 1960,50 грн., в т.ч. ПДВ- 326,75 грн., №100 від 25.05.09р. ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 1813,00 грн., в т.ч. ПДВ- 302,17 грн., №9914/521-2 від 31.07.08р. ВАТ «Волиньобленерго» на загальну суму 1501,28 грн., в т.ч. ПДВ-250,21 грн., №871 від 31.07.08р. ТзОВ «Континіум - Галичина» на загальну суму 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ -333,33 грн., №1.03241 від 17.11.08р. ПП «Вікком» на загальну суму 478,80 грн., в т.ч. ПДВ - 79,80 грн., № 1.03190 від 10.11.08р. ПП «Вікком» на загальну суму 1395,60 грн., в т.ч. ПДВ - 232,60 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону. Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак відмова платникові в одержанні податкової вигоди у вигляді права на зменшення податкових зобовязань з підстав несвоєчасного надання платникові податкових накладних постачальником товару не може бути визнана правомірною.

До того ж, за змістом абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

В даному разі, як вбачається з установлених судом обставин справи, включена ПП «БТР-С» сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Крім того, як вбачається з витягу з журналу вхідної кореспонденції, наданого представниками позивача та долученого до матеріалів справи, зазначені вище податкові накладні були отримані саме в звітному періоді, твердження ж відповідача про необхідність додаткових доказів про отримання, зокрема рекомендованого листа з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, не ґрунтується на нормах податкового законодавства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 30.11.2010р.: №000065230/0-13336/23, №0000662302/0-13335/23 та №0000672302/0-13334/23.

Суд також вважає підставною вимогу позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції від 15.12.2010р. №№ 0000652302/1-13977/23, 0000662302/1-13978/23, 0000672302/1-13979/23 та від 24.12.2010р. №№ 0000652302/2/14283, 0000662302/2/14281, 0000672302/2/14282, прийнятих за результатами адміністративного оскарження з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «б» п.6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001р. за N 567/5758 податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Тобто, оскільки внаслідок адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 30.11.2010р. №№ 000065230/0-13336/23, 0000662302/0-13335/23, 0000672302/0-13334/23 скарги залишені без задоволення та дані повідомлення-рішення без змін, то всі прийняті за результатами даного оскарження податкові повідомлення-рішення не вважаються відкликаними і є чинними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Будівельно-транспортні роботи-С» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Володимир-Волинської ОДПІ від 30.11.2010р. №№ 0000652302/0-13336/23, 0000662302/0-13335/23, 0000672302/0-13334/23, від 15.12.2010р. №№ 0000652302/1-13977/23, 0000662302/1-13978/23, 0000672302/1-13979/23 та від 24.12.2010р. №№ 0000652302/2/14283, 0000662302/2/14281, 0000672302/2/14282.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Будівельно-транспортні роботи-С» 10грн.20коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 травня 2011року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук