Рішення № 15852717, 19.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/12119.05.11 За позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави уповноваженим органом якої

виступає Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства

ДАК «Автомобільні дороги України»

До Приватного підприємства «Ранг»

Про стягнення 24849,68 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю

Від відповідача не зявився

Прокурор не зявився

У судовому засіданні 19.05.2011 у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на користь позивача 22591,00 грн. заборгованості по договору, 591,89 грн. інфляційних втрат, 1581,37 грн. штрафу, 85,42 грн. 3% річних, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 було порушено провадження у справі № 47/121, розгляд якої було призначено на 12.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2011 розгляд справи відкладено до 27.04.2011, а ухвалою суду від 27.04.2011 до 19.05.2011.

В судовому засіданні 19.05.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 не було здійснено у повному обсязі оплату за виконані роботи , оскільки позивачем загалом було виконано робіт на суму 63591,00 грн., а відповідачем оплачено лише 41000,00 грн., заборгованість в сумі 22591,00 грн. не погашена. Також, за прострочення виконання відповідачем зобовязання по оплаті виконаних робіт по договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 позивачем заявлено до стягнення 591,89 грн. інфляційних втрат, штраф 1581,37 грн., 3% річних в сумі 85,42 грн. за період прострочення з 16.11.2010 по 01.02.2011.

Відповідач свого представника в судові засідання 12.04.2011, 27.04.2011, 19.05.2011, - не направив, відзив та витребувані судом документи не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеного у витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та юридичних осіб-підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору, про що свідчить клопотання представника відповідача ще 11.04.2011, а тому відповідача не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Прокурор в судове засідання 19.05.2011 також не зявився, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначив прокурор у позові, в Рівненську транспортну прокуратуру надійшло звернення ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», щодо захисту інтересів держави в їхній особі. Встановлено, що ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», відповідно до його статуту засноване на державній власності з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг. Засновником ДП «Рівненський облавтодор»е ДАК «Автомобільні дороги України», яке створене на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 року № 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України».

10.09.2008 між філією «Рівенської ДЕД»ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», як підрядником, та ПП «Ранг», як замовником, укладено догові підряду № 45/08 (далі договір підряду № 45/08 від 10.09.2008), який підписано представниками сторін та посвідчено печатками юридичних осіб.

Умовами договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 сторони погодили, що замовник доручає, а підрядник зобовязується виконати роботи по відновленню А\Б покриття території, яка знаходиться у м.Рівне, вул.. Мазепи, 4а/6а (п. 1), вартість робіт по договору складає 80000,00 грн. (п. 2.1), початок виконання робіт 15.09.2008, закінчення виконання робіт 19.09.2008 (п. 3.1), розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підстві документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, після їх підписання (п. 4.2).

Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року на суму 63591,00 грн. (форма КБ-3) та акту приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року (форма КБ-2в) на суму 63591,00 грн., підписаних представниками позивача (підрядника) та відповідача (замовника) (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено в судовому засіданні) позивач виконав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та заперечень підрядні роботи по договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 загалом на суму 63591,00 грн.

Згідно банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем було перераховано загалом 41000,00 грн. в якості оплати виконаних робіт по договору підряду № 45/08 від 10.09.2008.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як підрядником, на виконання умов договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 виконано підрядні роботи загалом на суму 63591,00 грн., які відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року на суму 63591,00 грн. (форма КБ-3) та актом приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року (форма КБ-2в) на суму 63591,00 грн.

Суд враховує те, що довідка про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року на суму 63591,00 грн. (форма КБ-3) та акт приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року (форма КБ-2в) на суму 63591,00 грн. підписані сторонами та посвідчені їх печатками, але у них не зазначено конкретну дату календарного місяця коли роботи були прийняті відповідачем, а тому суд вважає датою їх підписання останній день жовтня, а саме 31.10.2008.

В свою чергу, відповідач всупереч умов договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 свої зобовязання по повній оплаті виконаних позивачем робіт - не виконав в повному обсязі, а лише здійснив часткову оплату в сумі 41000,00 грн., а оплата в сумі 22591,00 грн. відповідачем у строк, встановлений п. 4.2 договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 (після підписання акту КБ-2в та довідки КБ-3, тобто 01.11.2008) здійснена не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 існує непогашена заборгованість в сумі 22591,00 грн. (63591,00 грн. (сума виконаних робіт) 41000,00 грн. (часткова оплата) = 22591,00 грн.), а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі підрядні роботи - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 22591,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги (з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України) про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобовязання по оплаті виконаних робіт по договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 інфляційних втрат в сумі 591,89 грн., 3% річних - 85,42 грн. за період прострочення з 16.11.2010 по 01.02.2011, який визначений позивачем самостійно.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач всупереч умов договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 свої зобовязання по повній оплаті виконаних позивачем робіт - не виконав в повному обсязі, а лише здійснив часткову оплату в сумі 41000,00 грн., а оплата в сумі 22591,00 грн. відповідачем у строк, встановлений п. 4.2 договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 (після підписання акту КБ-2в та довідки КБ-3, тобто 01.11.2008) здійснена не була, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції та 3% річних за період з 16.11.2010 по 01.02.2011, який визначений позивачем самостійно, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за зазначений період - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат складає 406,64 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

16.11.2010 - 01.02.2011225911.018406.6422997.64

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних складає 144,83 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2259116.11.2010 - 01.02.2011783 %144.83

А оскільки згідно наведеного розрахунку суду, розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем у позові, суд не виходячи за межі позовної вимоги позивача в цій частині, вважає за необхідно задовольнити вимогу позивача про стягнення 3% річних в межах заявленої вимоги 85,42 грн.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1581,37 грн. на підставі статті 231 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що зазначена вимога задоволенню з огляду на нижченаведене.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, оскільки ні позивач, ні відповідач не належать до державного сектора економіки, зобовязання відповідача по оплаті у повному обсязі виконаних робіт виникло не з державного контракту, виконання його зобовязання по договору підряду № 45/08 від 10.09.2008 не фінансується з Державного бюджету України та за рахунок державного кредиту, а тому підстави для стягнення з відповідача штрафу в сумі 1581,37 грн. на підставі статті 231 Господарського кодексу України у суду відсутні і вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме : 22591,00 грн. суми основного боргу, 406,64 грн. інфляційних втрат, а також в межах заявлених позовних вимог 3 % річних 85,42 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в Доход Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд мі ста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Ранг»(код ЄДРПОУ 32424281, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 7-А) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства ДАК «Автомобільні дороги України»(код ЄДРПОУ 31994540, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Остапова,7) суму основного боргу в розмірі 22 591 (двадцять дві тисячі пятсот девяносто одна) грн. 00 коп., інфляційних втрат 406 (чотириста шість) грн. 64 коп., 3 % річних 85 (вісімдесят пять) грн. 42 коп. В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Ранг» (код ЄДРПОУ 32424281, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 7-А) в доход Державного бюджету України 230 (двісті тридцять) грн. 83 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік