Рішення № 15852489, 20.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/498-59/5320.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комспек» ДоДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє

управління»відкритого акціонерного товариства «Державна

акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Простягнення 5853599,06 грн.

та

За зустрічним позовомДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє

управління»відкритого акціонерного товариства «Державна

акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»

Провизнання договору, додаткових угод та специфікацій недійсними

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 представник (дов. №01/01-11 від 01.01.11 р.),

ОСОБА_2 представник (дов. №20/01-01від 20.01.10 р.)

Від відповідачаОСОБА_3 представник (дов. №42д від 09.02.11 р.)

від прокуратурине з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Комспек" до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 5 475 566,75 грн. за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., а саме: 4 624 994,08 грн. основного боргу, трьох процентів річних в розмірі 68 664,86 грн., 234 775,59 грн. інфляційних, 547 182,22 грн. пені.

Ухвалою суду від 12.12.2008 р. (суддя Ковтун С.А.) прийнято до розгляду зазначену вище позовну заяву та порушено провадження у справі №6/498.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену продукцію за вказаним вище договором.

23.01.2009 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 5 853 599, 06 грн. Зокрема, сторона просить стягнути з відповідача 4 624 994,08 грн. основного боргу, 401 273,58 грн. індексу інфляції, три проценти річних в сумі 92 168,67 грн., 735 212,73 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. у справі № 6/498 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комспек" 5 026 267,66 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в сумі 92 168,67 грн., 735 212,73 грн. пені, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.03.2009 р. на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2009 р. заяву дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги” задоволено частково, розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва № 6/498 від 12.02.2009 р. на три місяці зі сплатою боргу наступним чином: до 31.08.2009 р. 1675422,6 грн.; до 30.09.2009 р. - 1675422,6 грн.; до 31.10.2009 р. 1675422,6 грн., в іншій частині відмовлено в задоволенні заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. у справі №6/498 апеляційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. у справі №6/498 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011р. у справі №6/498 частково задоволено касаційну скаргу Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 16.02.2011 р. прийняв справу № 6/498 до свого провадження з присвоєнням номеру 6/498-59/53 та призначив розгляд справи на 18.03.2011 р.

18.03.2011 р. відділом діловодства суду від представника прокуратури отримано заяву про перенесення розгляду справи, у звязку з великим обсягом роботи на 18.03.2011 р. працівників прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області. Суд задовольнив клопотання.

Представник позивача в судове засідання 18.03.2011 р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.02.2011 р. не виконав.

18.03.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача зустрічний позов до ТОВ "Комспек" про: 1) визнання недійсними додаткової угоди до договору поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., а саме: додаткову угоду № 1 від 15.03.2006 р., додаткову угоду № 2 від 01.02.2006 р., додаткову угоду № 3 від 23.05.2006 р., додаткову угоду № 4 від 28.05.2006 р., додаткову угоду № 5 від 01.06.2006 р., додаткову угоду № 6 від 01.07.2006 р., додаткову угоду № 7 від 01.08.2006 р., додаткову угоду № 8 від 15.08.2006 р., додаткові угоди № 9 від 01.09.2006 р., № 10 від 01.11.2006 р. та № 10/1 від 01.12.2006 р.; 2) визнати недійсними специфікації до договору поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., а саме: специфікації № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15; 3) визнати недійсним договір поставки № 01/03 від 15.03.2006 р.

Суд ухвалою від 18.03.2011 р. прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України та відклав розгляд справи на 13.04.2011 р.

06.04.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача за первісним позовом клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 13.04.2011 р. представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, у звязку з необхідністю ознайомлення з зустрічною позовною заявою, наданням відзиву та ознайомленням з клопотанням про проведення експертизи. Клопотання задоволені.

Суд в судовому засіданні 13.04.2011 р. оголосив перерву до 27.04.2011 р

В судовому засіданні 27.04.2011 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав відзив на зустрічну позовну заяву та пояснення стосовно висновків викладених у постанові ВГСУ.

Представник відповідача за первісним позовом заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, у звязку з необхідністю ознайомлення з наданими в судовому засіданні позивачем за первісним позовом відзивом на зустрічну позовну заяву та поясненнями стосовно висновків викладених у постанові ВГСУ. Також, надав клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання задоволено.

Ухвалою від 27.04.2011 р. суд продовжив строк вирішення спору по справі на пятнадцять днів.

В судовому засіданні 27.04.2011 р. оголошено перерву до 11.05.2011 р

27.04.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача за первісним позовом клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а також клопотання про оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до заяви представника відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 11.05.2011 р. здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 11.05.2011 р. представник відповідача за зустрічним позовом надав заяву про застосування строків позовної давності відповідно до якої просив суд застосувати до зустрічного позову наслідки спливу строку позовної давності.

Представник позивача за зустрічним позовом заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою ознайомлення з запереченнями відповідача за зустрічним позовом та підготуванням відповіді на заперечення. Представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти задоволення даного клопотання.

Ухвалою суду від 11.05.2011 р. відкладено розгляд справи на 20.05.2011р. у звязку з неподанням, а отже необхідністю витребування доказів, а саме оригіналів, належним чином засвічених копій оскаржуваних документів за зустрічним позовом, а отже клопотання представника позивача за зустрічним позовом задоволено.

В судовому засіданні 20.05.2011 р. представником позивача за зустрічним позовом надано на огляд оригінали оскаржуваних документів за зустрічним позовом.

Також, в судовому засіданні 20.05.2011 р. представником позивача за зустрічним позовом підтримано подані раніше клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та про оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Отже, суд за власним вибором може проголосити як повний текст рішення, так і вступну та резолютивну частини рішення, оскільки це є правом суду, що вбачається з вищевикладеної норми ГПК, яка не містить обовязку суду проголошення повного тексту рішення при зверненні сторони з відповідним клопотанням.

Виходячи з вищевикладеного у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом судом відмовлено.

Також, в судовому засіданні відмовлено і у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про проведення почеркознавчої експертизи, оскільки відсутня необхідність в призначенні по справі почеркознавчої експертизи, так як її результати не вплинуть на рішення по суті.

В судовому засіданні 20.05.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комспек»як постачальником та дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»як замовником укладено договір поставки № 01/03, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставляти замовнику щебеневу продукцію, а замовник зобовязався приймати продукцію та оплачувати її на умовах договору.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору за видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, у період з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 624 994,08 грн.

Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок постачальника по факту поставки продукції. У випадку, якщо поставка продукції замовнику буде відбуватися з відстрочкою оплати за продукцію, замовник зобовязаний оплатити загальну вартість поставленої продукції протягом 30 днів з моменту передачі йому продукції.

Згідно з п. 3.3. договору датою передачі та прийняття продукції слід вважати дату підписання сторонами видаткової накладної постачальника.

Відповідачем було проведено часткову оплату товару та 29.07.2008 р. сплачено на рахунок позивача 2 000 000 грн.

Також позивач стверджує, що у порушення вимог чинного законодавства та умов договору відповідач зобовязання належним чином не виконав, отриманий товар у встановлені строки в повному обсязі не оплатив.

31.10.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу щодо погашення грошового зобовязання № 30/10-01, у якій вимагав сплатити до 07.11.2008 р. 4 624 994,08 грн. заборгованості. Але всупереч вимогам позивача, відповідач заборгованість не погасив.

Відповідач взяті на себе зобовязання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 4 624 994,08 грн.

Крім суми основного боргу, позивач згідно заяви про збільшення позовних вимог заявив до стягнення суму пені в розмірі 735 212,73 грн. згідно вимог п. 5.1.1 договору та втрат від інфляції, розмір якої становить 401 273,58 грн. (сума боргу з урахуванням інфляції 5 026 267,66 грн.), та три проценти річних в розмірі 92 168,67 грн. згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідач під час первісного розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечив в частині невірного розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних.

Під час нового розгляду справи відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив по суті, заявивши зустрічний позов про визнання недійсними договору поставки №01/03 від 15.03.2006 р., додаткових угод до нього №1 від 15.03.06 р., №2 від 01.02.06 р., №3 від 23.05.06 р., №4 від 28.05.06 р., №5 від 01.06.06 р., №6 від 01.07.06 р., №7 від 01.08.06 р., №8 від 15.08.06 р., №9 від 01.09.06 р., №10 від 01.11.06 р., №10/1 від 01.12.06 р., специфікацій до договору №№1-15.

В якості підстав для визнання договору, додаткових угод та специфікацій недійсними відповідач зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що додаткові угоди до договору №1 від 15.03.06 р., №2 від 01.02.06 р., №3 від 23.05.06 р., №4 від 28.05.06 р., №5 від 01.06.06 р., №6 від 01.07.06 р., №7 від 01.08.06 р., №8 від 15.08.06 р., №9 від 01.09.06 р., №10 від 01.11.06 р., №10/1 від 01.12.06 р. підписані не директором ОСОБА_4, а іншою особою, що свідчить про укладення їх зі сторони відповідача особою без відповідного обсягу дієздатності всупереч вимогам ст. 203 ЦК України.

При цьому, позивач був ознайомлений з підписом ОСОБА_4, оскільки він підписував договір поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., тому не міг не знати, що додаткові угоди підписано не уповноваженою особою.

Також відповідач стверджує, що і на договорі поставки № 01/03 від 15.03.2006 р. міститься підпис не ОСОБА_4, а іншої особи.

Специфікації до договору під прізвищем ОСОБА_4 підписано чотирма різними особами, що свідчить про відсутність у особи, що його підписала, цивільної дієздатності.

Довіреностей на підписання договору, додаткових угод та специфікацій до нього відповідач не видавав.

Відсутність підпису уповноваженої особи на додаткових угодах та специфікаціях свідчить про недосягнення письмової форми документів, а оскільки договором не визначено ціну продукції, то згідно ст. 180 ЦК України це свідчить про неукладення спірного договору.

Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечив, зазначивши про те, що згідно з договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р. протягом березня 2006 р. по грудень 2008 р. позивачем постановлено відповідачу щебневу продукцію на загальну суму 20154921, 33 грн., що підтверджується відповідними накладними. Розрахунки між сторонами здійснювалися виключно в межах вказаного договору, і протягом періоду з 2006 р. по даний час жодних зауважень чи застережень щодо підписання додаткових угод та специфікацій не уповноваженими особами не надходило.

Відповідачем прийнято поставлену продукцію в повному обсязі.

Вказані обставини також встановлені судом під час розгляду справи в господарському суді м. Києва про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., проте за інший період.

Також позивачем подано заяву про застосування строків позовної давності в порядку ст. 257, 261 ЦК України, оскільки строк трирічний строк звернення до суду завершився 15.03.09 р. (зустрічний позов подано 18.03.11 р.).

Вищий господарський суд України в постанові від 02.02.11 р., скеровуючи справу на новий розгляд, зазначив, що в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей чи їх належним чином завірені копії згідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96 р. Крім того, належить перевірити доводи відповідача щодо факту отримання продукції за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., оскільки він заперечується відповідачем.

В наданих додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідно до аб. 13 ст. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96 р., при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальникам може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей. Відповідач надав позивачу довіреності-повідомлення з зазначенням довірених осіб та зразками підписів і печатки (довіреність-повідомлення від 24.03.08 р.)

Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не є документом, що підтверджує факт господарської операції з передачі товару, оскільки не відноситься до розрахункових, платіжних документів і інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Видача товару без довіреностей може бути визнана порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають до задоволення, тоді як позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом

По-перше, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про визнання недійсними договору поставки №01/03 від 15.03.2006 р., додаткових угод до нього №1 від 15.03.06 р., №2 від 01.02.06 р., №3 від 23.05.06 р., №4 від 28.05.06 р., №5 від 01.06.06 р., №6 від 01.07.06 р., №7 від 01.08.06 р., №8 від 15.08.06 р., №9 від 01.09.06 р., №10 від 01.11.06 р., №10/1 від 01.12.06 р., специфікацій до договору №№1-15, у звязку з чим до зустрічних позовних вимог підлягає до застосування положення ст. 267 ЦК України.

Правочини, що є предметом зустрічного позову, укладені в період з 15.03.06 р. по 01.12.06 р.

Відповідно, про факт їх підписання від імені відповідача не уповноваженою особою відповідач дізнався в момент їх підписання.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач дізнався про укладення договору, додатків до нього та специфікацій пізніше, ніж в день їх підписання.

Зокрема, протягом періоду з дати укладення договору 15.03.06 р. відповідач приймав виконання договору з боку позивача, перераховував кошти за отриманий товар, вів листування з приводу розрахунків за договором, приймав участь у судових засіданнях з приводу стягнення заборгованості за договором, і жодного разу до заявлення зустрічного позову 18.03.11 р. не висловлював сумнівів щодо укладення договору уповноваженими особами.

Таким чином, позовна давність має рахуватися з 15.03.06 р. по 01.12.06 р. і передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк завершився з 15.03.09 р. по 01.12.09 р. відповідно.

Пояснення відповідача, який стверджує, що про існування додаткових угод та специфікацій він дізнався лише 05.12.08 р., після отримання позовної заяви, поданої позивачем до господарського суду м. Києва, не можуть бути прийняті до уваги з таких підстав.

Протягом квітня 2006 р. - вересня 2008 р. представниками відповідача приймався товар від позивача згідно наданих накладних та проводилися розрахунки за договором, тобто, відповідач знав про існування договору та додатків до нього та вчиняв дії на виконання договору, що свідчить про обізнаність з фактом його укладення (період з квітня 2006 р. по березень 2008 р. є предметом судового стягнення по господарській справі №25/112).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивачем зроблено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у поясненнях від 11.05.11 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

По-друге, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги за зустрічним позовом не можуть бути задоволені по суті незалежно від строків позовної давності з таких підстав.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В даному випадку суду матеріали справи містять достатньо доказів схвалення правочину, оскільки товар, переданий позивачем відповідачу на його виконання, прийнято належним чином, а також проведено частковий розрахунок за нього.

Також про схвалення правочину може свідчити позиція відповідача, висловлена під час розгляду справи (фактична згода з фактом заборгованості та незгода з нарахуванням пені у запереченням від 12.02.09 р.), клопотання про затвердження графіку погашення заборгованості, заява про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, що також підтверджують факт визнання заборгованості.

За таких обставин той факт, яка саме особа від імені відповідача підписувала додаткові угоди та специфікації до договору не може в будь-якому випадку стати підставою для визнання договору, додаткових угод та специфікацій недійними, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів схвалення правочину.

З вказаних підстав суд не вважає за необхідне призначати по справі почеркознавчу експертизу, оскільки її результати не вплинуть на рішення по суті з огляду на положення ст. 241 ЦК України.

Щодо позовних вимог за первісним позовом

Оскільки договір поставки №01/03 від 15.03.2006 р., додаткові угоди до нього, специфікації є дійсними, вони є підставою для виникнення відповідних прав і обовязків у позивача та відповідача як сторін договору.

Позивачем доведено належним чином факт виконання ним зобовязань з поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних.

Зокрема, на виконання умов договору за видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, у період з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 624 994,08 грн.

Вказані накладні містять інформацію про найменування товару, кількість, ціну та вартість з окремим зазначенням ПДВ, підписи представників сторін та їх печатки.

При цьому, суд зазначає, що оскільки суду не надано доказів укладення між сторонами інших договорів, ніж договір поставки №01/03 від 15.03.2006 р., то вказані накладні можуть бути виключно доказами отримання товару по вказаному договору.

Щодо підписів представника відповідача як одержувача товару на вказаних накладних, то ці підписи співпадають з підписами представників відповідача, що вказані в довіреності-повідомленні з зазначенням довірених осіб та зразками підписів і печатки (довіреність-повідомлення від 24.03.08 р.)

Відповідно до аб. 13 ст. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96 р., при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальникам може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Суд погоджується з позивачем та вважає можливим застосування вказаного положення як підстави для неоформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Характер відносин сторін за договором поставки №01/03 від 15.03.2006 р. свідчить про те, що такі відносини можуть бути розцінені як централізовано-кільцеві перевезення цінностей підприємствам їх відпуск постачальникам, оскільки носили триваючий постійний характер (2006-2008 р.), товар передавався великою кількістю поставок.

Крім того, сама по собі відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не може спростувати факт отримання товару, якщо цей факт підтверджується іншими документами, зокрема, первинними.

В даному випадку такий факт підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, у період з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 624 994,08 грн.

За таких обставин факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 6 624 994,08 грн. підтверджується наявними у справі матеріалами, тоді як заперечення відповідачем цього факту не підтверджено належним чином.

Відповідно, отримання товару створює для відповідача обовязок з його оплати згідно умов договору.

Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок постачальника по факту поставки продукції. У випадку, якщо поставка продукції замовнику буде відбуватися з відстрочкою оплати за продукцію, замовник зобовязаний оплатити загальну вартість поставленої продукції протягом 30 днів з моменту передачі йому продукції.

Згідно з п. 3.3. договору датою передачі та прийняття продукції слід вважати дату підписання сторонами видаткової накладної постачальника.

Відповідно до п. 4.3 договору (дана редакція пункту 4.3 викладена в Додатковій угоді від 24.03.08 р.) підставою для оплати є рахунки-фактура, надана постачальником, згідно з заявкою замовника, або видаткова накладна"

Відповідачем було проведено часткову оплату товару та 29.07.2008 р. сплачено на рахунок позивача 2 000 000 грн.

Тобто, відповідач взяті на себе зобовязання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 4 624 994,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобовязань, щодо оплати за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати штрафні санкції на суму заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тобто, сторонами погоджено у договорі більший термін нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін.

Згідно наданого суду розрахунку пеня нарахована за період з квітня 2008 р. по січень 2009 р., що не суперечить п. 5.1.1 договору.

Таким чином, суд вважає такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача про сплату пені в розмірі 735 212,73 грн.

Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за прострочення виконання грошового зобовязання відповідач повинен сплатити позивачеві суму втрат від інфляції, розмір якої становить 401 273,58 грн. та три проценти річних в розмірі 92 168,67 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, код 33096517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»(03022, м. Київ, вул. Дружби Народів, 19, код 30858756) 4 624 994 (чотири мільйони шістсот двадцять чотири тисячі девятсот девяносто чотири) грн. 08 коп. основного боргу, 401 273 (чотириста одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 58 коп. втрат від інфляції, 92 168 (девяносто дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 67 коп. трьох процентів річних, 735 212 (сімсот тридцять пять тисяч двісті дванадцять) грн. 73 коп. пені, 25 500 (двадцять пять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В.Картавцева

Дата складання

повного рішення: 26.05.11 р.