Рішення № 15852413, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/12417.05.11 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом політичної партії «Союз Лівих Сил»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»

про захист честі, гідності та ділової репутації

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреності б/н від 21.01.2011 року

від відповідача: не зявились

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги політичної партії «Союз Лівих Сил» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»про захист честі, гідності та ділової репутації.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.01.2011 року, в інтернет-виданні «Версии. соm»було розміщено статтю під назвою «Циничный пиар ОСОБА_2»(ІНФОРМАЦІЯ_5). В даній статті наведена інформація щодо ОСОБА_2 - Голови політичної партії «Союз Лівих Сил»(надалі - позивач)

У якості першоджерел «Версии.соm»посилаються на цю ж статтю опубліковану на сайті vmw.newsroom.org.ua - IP Information for ІНФОРМАЦІЯ_4. ІНФОРМАЦІЯ_3) який належить ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" (надалі - відповідач).

Відповідно інформації з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 - сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 з IP адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 належить відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" (ІНФОРМАЦІЯ_1/ІНФОРМАЦІЯ_4).

21.01.2010 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати контактні дані автора статті ОСОБА_4 та повідомити з якої IP адреси було розміщено дану статтю, кому належить дана адреса та на кого вона зареєстрована оскільки вони на сайті відсутні. Станом на 24.02.2010 року ніякої відповіді від відповідача не надходило.

У даній статті зазначено: «... в начале месяца в журнале «Публичные люди»в рубрике «Универсальный герой»появилось откровенно заказное (о чем в том числе отмечено в газете «Левый берег») интервью с лидером «Союза левых сил», главой Госфинуслуг ОСОБА_2 под названием «Украинские корпорации: Битва за ОСОБА_2»с его фотографией на обложке...». Автор матеріалу наголошує на тому, що це інтерв'ю «...откровенно заказное...» посилаючись на думку автора ОСОБА_3 у статті «Печатные СМИ: Реформы, травля и ЕС»(газета «Левый берег» від 20.12.2010 року).

В даній статті сам автор (ОСОБА_3), висловлює власну думку лише про те, що під час інтерв'ю репортер не може дозволити собі репліки певного характеру. Прямих вказівок на те що автор вважає дане інтерв'ю «замовленням»у статті немає.

Також у статті «Циничный пиар ОСОБА_2»говориться про кошти які «...явно заработаны не тяжелым трудом, а получены от коррупционных схем в возглавляемом им Госфинуслуг...». Підставою для даного твердження є публікація «СМИ выяснили, почем ОСОБА_2 «торгует Родиной»?»в інтернет-виданні «Украина криминальная» від 06.12.2010 року (ІНФОРМАЦІЯ_6).

Відповідач стверджує, що ОСОБА_2 розплодив «...коррупцию и взяточничество в возглавляемой им Комиссии...».

Дійсно, Генеральна прокуратура України проводила перевірку діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг але не виявила ознак та фактів корупції. Таким чином, твердження Відповідача про те що ОСОБА_2, як державний службовець у ранзі міністра та фізична особа, причетний до корупційних схем є безпідставним та мають на меті підірвати його ділову репутацію як Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та Голови політичної партії «Союз Лівих Сил».

В тексті згаданої статті відповідач також розмістив матеріал у яких порівнює ОСОБА_2 з лідерами фашизму та націонал-соціалізму Муссоліні та Гітлером. В цьому зв'язку наголошуємо, що політична партія «Союз Лівих Сил», яку очолює ОСОБА_2, постійно проводить та підтримує акції з увіковічення пам'яті загиблих в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Однією з програмних норм партії є «...Активно противодействовать всем формам неонацистской идеологии и деятельности организаций, исповедующих нацистские идеи...».

Також, у статті міститься посилання на відео, тривалістю 3 секунди, у якому лідер політичної партії «Союз Лівих Сил»у програмі «Майдан»від 2 березня 2008 року, під час ефіру сказав фразу «Я ненавиджу Україну». Згідно стенограми та відеозапису, дебати носили досить напружений та емоційний характер. А відтак, стає очевидним, що лідер політичної партії «Союз Лівих Сил»ОСОБА_2, хвилюючись, невірно висловився. Замість «Я не ненавиджу Україну», сказав «Я ненавиджу Україну». Це стає очевидним після аналізу всіє відповіді п. ОСОБА_2.

Але, несумлінні автори, взявши окрему фразу, висмикнувши її з загального контексту промови, почали порівнювати ОСОБА_2 з лідерами фашизму та націонал-соціалізму Муссоліні та Гітлером.

Між тим, згадана фраза була сказана у відповідь на запитання народного депутата України від Блоку Юлії Тимошенко ОСОБА_5: «...Так от. Я кажу, це актуальне питання. Для мене актуальне питання, яким газом надували ці кульки, російським? Можливо, він пішов тоді, ото нам кажуть, що ми викрали його для надування кульок у Верховній Раді, і так далі. Тобто, господарчі питання міждержавних стосунків набагато важливіші. А Ви, я бачу, пане ОСОБА_2, кажете, що ненавидите українську мову, коли нею перекладають Пушкіна. То боріться тоді і з англійською, він теж перекладений. І німецькою перекладений, і іспанською перекладений. Виступайте проти цього перекладу, хай Пушкіна читають в оригіналі. Чому ви заперечуєте праву української мови функціонувати в творах, які створені не українцями?»

ВЕДУЧИЙ: Чому, пане ОСОБА_2?

ОСОБА_2, Союз лівих сил: Пане ОСОБА_5, я вам скажу.

ВЕДУЧИЙ: Тридцять секунд.

ОСОБА_2, Союз лівих сил: Я не ненавиджу Україну. Я зараз намагаюсь зробити все задля того, щоб ви і такі, як ви, її не розвалили. А в той спосіб, в який ви рухаєтесь, в той спосіб, в який рухається ОСОБА_6, розпалюючи ненависть між народами, які населяють Україну, ви її валите, валите. І я говорю про те, що, послухайте, чим далі і чим сильніше ви зараз будете тиснути цю пружину на Схід, чим сильніше ви будете давити всі прояви етнокультурні, які є зараз на Сході та на Півдні України, тим сильніше буде вибух.

Далі Відповідач приводить начебто висловлювання ОСОБА_2 щодо кримських татар: «...Стоит только напомнить его заявление по поводу крымских татар. «Крымские татары -дикое и агрессивное население, которое ни перед чем не остановятся ради получения земли», - заявил он. «Если Союз левых сил получит всю полноту власти в стране, все, что мешает ее нормальному развитию, будет пресечено на корню. Сюда же относится и решение крымско татарского вопроса», - сообщил ОСОБА_2...»

Однак, в оригіналі публікації на стрічці новин інтернет-видання «Российское информационное агентство «Новый Регион» від 20.02.2007 року, дослівно приведено виступ ОСОБА_2: «...Крымские татары - агрессивное население, которое ни перед чем не остановятся ради получения земли...» (ІНФОРМАЦІЯ_7) (Додаток №5). У тексті відсутнє образливе слово «дикие». Істотним є також те, що на той час, лютий 2007 року, партії «Союз Лівих Сил»не існувало взагалі, а відтак приведена в контексті цитата про наміри СЛС щодо «вирішення кримськотатарського питання»є відвертим наклепом.

На думку позивача, відповідач умисно перекрутив висловлювання ОСОБА_2 з метою дискредитацій його як політичного лідера та державного службовця у ранзі міністра.

Також незрозуміло, де у статті «Битва за ОСОБА_2»відповідач побачив те що ОСОБА_2 порівнював себе з учасниками Сталінградської битви. Всі питання та відповіді в ході інтерв'ю стосувалися виключно його діяльності на посаді голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Враховуючи вищевикладене, стає очевидним, що стаття «Циничный пиар ОСОБА_2»була опублікована з метою створення негативного іміджу ОСОБА_2 як державного посадовця у ранзі міністра, політичного лідера та дискредитації «Союзу Лівих Сил»в цілому, а тому - всі факти, вказані у статті є неправдивими, надуманими та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином з огляду на вищевикладене позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»спростувати недостовірну інформацію викладену в статті «Циничний пиар ОСОБА_2», а також зберігати офіційне повідомлення про спростування недостовірної інформації поруч зі статтею «Циничный пиар ОСОБА_2»на протязі одного року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2011 року порушено провадження у справі № 33/124 та призначено її до розгляду на 19.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 17.05.2011 року.

В судове засідання 17.05.2011 року зявився представник позивача та надав суду пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»спростувати недостовірну інформацію викладену в статті «Циничний пиар ОСОБА_2»та зберігати офіційне повідомлення про спростування недостовірної інформації поруч зі статтею «Циничный пиар ОСОБА_2»на протязі одного року, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

17.01.2011 року, в інтернет-виданні «Версии.соm»розміщено статтю під назвою «Циничный пиар ОСОБА_2»(ІНФОРМАЦІЯ_5). В даній статті наведена інформація щодо ОСОБА_2 - Голови політичної партії «Союз Лівих Сил».

У якості першоджерел «Версии. соm»посилаються на цю ж статтю опубліковану на сайті vmw.newsroom.org.ua - IP Information for ІНФОРМАЦІЯ_4 (http://ІНФОРМАЦІЯ_2/index.php?mod=article&cat=%CF%CE%CB%C8%D2%C8%CA%C0&article=3580) який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест".

Відповідно інформації з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 - сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 з IP адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 належить товариству з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" (ІНФОРМАЦІЯ_1/ІНФОРМАЦІЯ_4).

21.01.2010 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати контактні дані автора статті ОСОБА_4 та повідомити з якої IP адреси було розміщено дану статтю, кому належить дана адреса та на кого вона зареєстрована. Станом на 24.02.2010 року відповіді від відповідача не надходило.

У вищевказаній статті зазначено: «... в начале месяца в журнале «Публичные люди»в рубрике «Универсальный герой»появилось откровенно заказное (о чем в том числе отмечено в газете «Левый берег») интервью с лидером «Союза левых сил», главой Госфинуслуг ОСОБА_2 под названием «Украинские корпорации: Битва за ОСОБА_2»с его фотографией на обложке...».

Згідно загальноприйнятого визначення «інтерв'ю»(англ. interview) - опитування людини по професійній або особистій тематиці, яке проводиться журналістом з метою публікації або мовлення у ЗМІ. Семантика даного вислову складається з префіксу «inter»у значенні «взаємодія», «взаємоспрямованість»та слова «view»у значенні - погляд, думка. Таким чином, інтерв'ю - обмін думками, поглядами, фактами, відомостями.

Також у статті «Циничный пиар ОСОБА_2»йде мова про кошти які «...явно заработаны не тяжелым трудом, а получены от коррупционных схем в возглавляемом им Госфинуслуг...». Підставою для даного твердження є публікація «СМИ выяснили, почем ОСОБА_2 «торгует Родиной»?»в інтернет-виданні «Украина криминальная» від 06.12.2010 (ІНФОРМАЦІЯ_6).

Далі відповідач стверджує, що ОСОБА_2 «розплодив «...коррупцию и взяточничество в возглавляемой им Комиссии...».

В тексті згаданої статті відповідач також розмістив матеріал у яких порівнює ОСОБА_2 з лідерами фашизму та націонал-соціалізму Муссоліні та Гітлером.

Також, у статті міститься посилання на відео, тривалістю 3 секунди, у якому лідер політичної партії «Союз Лівих Сил»у програмі «Майдан»від 02.03.2008 року, під час ефіру сказав фразу «Я ненавиджу Україну». Згідно стенограми та відеозапису, дебати носили досить напружений та емоційний характер. А відтак, стає очевидним, що лідер політичної партії «Союз Лівих Сил»ОСОБА_2, хвилюючись, невірно висловився. Замість «Я не ненавиджу Україну», сказав «Я ненавиджу Україну». Це стає очевидним після аналізу всіє відповіді п. ОСОБА_2.

Між тим, відповідно до матеріалів справи, згадана фраза була сказана у відповідь на запитання народного депутата України від Блоку Юлії Тимошенко ОСОБА_5: «...Так от. Я кажу, це актуальне питання. Для мене актуальне питання, яким газом надували ці кульки, російським? Можливо, він пішов тоді, ото нам кажуть, що ми викрали його для надування кульок у Верховній Раді, і так далі. Тобто, господарчі питання міждержавних стосунків набагато важливіші. А Ви, я бачу, пане ОСОБА_2, кажете, що ненавидите українську мову, коли нею перекладають Пушкіна. То боріться тоді і з англійською, він теж перекладений. І німецькою перекладений, і іспанською перекладений. Виступайте проти цього перекладу, хай Пушкіна читають в оригіналі. Чому ви заперечуєте праву української мови функціонувати в творах, які створені не українцями?»

ВЕДУЧИЙ: Чому, пане ОСОБА_2?

ОСОБА_2, Союз лівих сил: Пане ОСОБА_5, я вам скажу.

ВЕДУЧИЙ: Тридцять секунд.

ОСОБА_2, Союз лівих сил: Я не ненавиджу Україну. Я зараз намагаюсь зробити все задля того, щоб ви і такі, як ви, її не розвалили. А в той спосіб, в який ви рухаєтесь, в той спосіб, в який рухається ОСОБА_6, розпалюючи ненависть між народами, які населяють Україну, ви її валите, валите. І я говорю про те, що, послухайте, чим далі і чим сильніше ви зараз будете тиснути цю пружину на Схід, чим сильніше ви будете давити всі прояви етнокультурні, які є зараз на Сході та на Півдні України, тим сильніше буде вибух.

Таким чином, порівняння В. ОСОБА_2 з лідерами фашизму та націонал-соціалізму є надуманим та таким, що не відповідає дійсності, а відтак наносить особисту образу В. Волзі як громадянину, державному службовцю та створює негативний імідж партії «Союз Лівих Сил».

У вищевказаній статті відповідач приводить висловлювання В. ОСОБА_2 щодо кримських татар: «...Стоит только напомнить его заявление по поводу крымских татар. «Крымские татары -дикое и агрессивное население, которое ни перед чем не остановятся ради получения земли», - заявил он. «Если Союз левых сил получит всю полноту власти в стране, все, что мешает ее нормальному развитию, будет пресечено на корню. Сюда же относится и решение крымско- татарского вопроса», - сообщил ОСОБА_2...»

Однак, в оригіналі публікації на стрічці новин інтернет-видання «Российское информационное агентство «Новый Регион» від 20.02.2007 року, дослівно приведено виступ В. ОСОБА_2: «...Крымские татары - агрессивное население, которое ни перед чем не остановятся ради получения земли...» (ІНФОРМАЦІЯ_7). У тексті відсутнє слово «дикие». Істотним є також те, що на в лютому 2007 року, партії «Союз Лівих Сил»не існувало, а відтак приведена в контексті цитата про наміри СЛС щодо «вирішення кримськотатарського питання»не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обовязки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч. 1 ст. 275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 Цивільного кодексу України.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Суб'єкт відносин у сфері інформації, відповідно до ч. 2 ст. 200 Цивільного кодексу України, може вимагати, зокрема, усунення порушень його права.

Згідно зі ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний (ч. 5 ст. 277 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації, відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України, здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Водночас юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти:опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з ст. 34 ГК України дискредитацією субєкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, повязаних із особою чи діяльністю субєкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації субєкта господарювання.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відомості, поширені відповідачем серед читачів інтернет-видання «Версии.соm»щодо негативної діяльності позивача, завдають шкоди його діловій репутації, а також честі та гідності його керівництва, і підпадають під поняття недостовірної інформації.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” передбачено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обовязок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача зі справи.

Відповідна правова позиція викладена і в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, в якому зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” також зазначено, що “у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 Цивільного кодексу України”.

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009р. під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює третя особа як учасник суспільних відносин. Приниження ділової репутації субєкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, не точних або не повних відомостей, що дискредитують ведення спосіб ведення чи результати його господарської діяльності у звязку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пп. 5, 6 Інформаційного листа ВГС України від 28.03.2007р. №01-8/184 “Про деякі питання застосування господарськими судами законодавства про інформацію”.

Суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт поширення відповідачем інформації, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача, тоді як відповідач не надав суду заперечень проти факту поширення ним інформації, оскільки твердження відповідача, викладені у статті «Циничный пиар ОСОБА_2»(ІНФОРМАЦІЯ_5) не підтверджені належними доказами.

Законом України „Про інформацію” визначено, що під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про інформацію”, об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. Одним із видів інформації є масова інформація, яка відповідно до ст. 20 Закону України „Про інформацію” є публічно поширюваною друкованою та аудіовізуальною інформацією.

Відповідне визначення інформації міститься у ст. 200 ЦК України. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Статтею 14 Закону України „Про інформацію” визначено, що поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про інформацію”, всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Законом України „Про інформацію” передбачено відповідальність за порушення законодавства про інформацію. Серед порушень законодавства у наведеній статті передбачено і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

Беручи до уваги наведене, а також те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження достовірності наведених ним фактів про діяльність позивача, які порушують право позивача на повагу до його ділової репутації, суд вважає, що зібрані у справі докази свідчать про недостовірність поширеної відповідачем негативної інформації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт поширення відповідачем інформації, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача, яку позивач просить суд зобовязати відповідача спростувати, отже, позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»(01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47, ідентифікаційний код 32493292) спростувати недостовірну інформацію, викладену у статті «Циничный пиар ОСОБА_2».

3. Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»(01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47, ідентифікаційний код 32493292) на протязі одного року з дня набрання рішенням законної сили, зберігати офіційне повідомлення про спростування недостовірної інформації поруч зі статтею «Циничный пиар ОСОБА_2».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»(01103, м. Київ, вул. залізничне шосе, 47, ідентифікаційний код 32493292) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь політичної партії «Союз Лівих Сил»(04053, м. Київ, вул. Артема, 11-А, ідентифікаційний код 35678071) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 25.05.2011 року