Рішення № 15852331, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/6417.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД Україна» до Приватного акціонерного товариства «Нова лінія»

про стягнення в сумі 23055, 12 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 12.04.2011 року;

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 15.04.2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ «АВД Україна»до ПАТ «Нова лінія»про стягнення в розмірі 23055, 12 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов укладеного 06.02.2008 року між ЗАТ «Нова лінія»та ТОВ «АВД Україна»договору № 8010/080206 поставляв на замовлення відповідача товар, а відповідач станом з листопада 2009 року припинив оплату за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 20075, 28 грн. За прострочення виконання грошового зобовязання позивачем відповідачеві нараховані три проценти річних у розмірі 2979, 72 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.04.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав витребувані ухвалою суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2011 року проти позову заперечував частково, а саме в частині стягнення трьох процентів річних.

В судовому засіданні 18.04.2011 року було оголошено перерву до 17.05.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2011 року подав підписаний повноважними представниками сторін акт звірки розрахунків, позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних підтримав у повному обсязі.

До того ж, позивач у судовому засіданні заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20075, 28 грн. у звязку із оплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд задовольнив клопотання позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20075, 28 грн.

Крім того, через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 29.03.2011 року позивачем до позовної заяви було подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в розясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки у поданій заяві позивачем не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майні та грошових коштах, що знаходяться на рахунках відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2011 року проти стягнення з останнього трьох процентів річних заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2008 року між ЗАТ «Нова лінія»(надалі - покупець) та ТОВ «АВД Україна», (надалі - постачальник) укладено договір № 8010/080206 (надалі - договір).

З метою приведення діяльності Закритого акціонерного товариства «Нова лінія»у відповідність із вимогами чинного законодавства, відбулась зміна найменування останнього на Приватне акціонерне товариство «Нова лінія».

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця товари разом з із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, кількості, та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти товари і оплатити їх на умовах договору.

Базис поставки - DDP (Інкотермс 2000). Адреса місця поставки вказується у замовленні покупця. (п. 1.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору, кількість товару сторони визначають щомісячно, на підставах видаткових накладних, станом на 18 годину останнього дня.

Ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються до головного офісу покупця для здійснення оплати та складаються на підставі кількості поставленого товару, зазначеного у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями (коригуванням) згідно актів розбіжностей (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник зобовязаний поставити товари за цінами, які зазначені у специфікаціях.

На виконання умов договору позивач з березня 2008 року на замовлення відповідача поставляв, а відповідач приймав товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін.

Згідно п. 5.1 договору, покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 90 банківських днів з моменту прийому товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця в термін не більше ніж три календарних дні з дня поставки товару.

У пункті 5.7 договору сторони встановили, що у разі неможливості оплатити поставлений товар в термін, визначений в п. 5.1 договору, покупець зобовязаний повернути даний товар постачальнику у строк, що не перевищує 3 календарних дні, з дати закінчення терміну оплати.

Відповідачем поставлений за договором товар оплачено частково, однак у зазначений в п. 5.7 договору термін не повернуто, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 20075, 28 грн.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В судовому засіданні позивач заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20075, 28 грн. у звязку із оплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, суд припиняє провадження у справі.

Так, оскільки станом на день прийняття рішення позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20075, 28 грн.

Крім того, у звязку із простроченням оплати відповідачем за поставлений товар, позивачем за період з 05.01.2009 року по 24.12.2010 року були нараховані три проценти річних, розмір яких, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку складає 2979, 72 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 %річних у розмірі 2979, 72 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, при припиненні провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідач погасив суму основної заборгованості після звернення позивача до суду та покладає обовязок їх сплати на відповідача.

Щодо оплати судових витрат за позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» основної заборгованості у розмірі 20075, 28 грн.

2.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 168; ідентифікаційний код: 30728887) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД Україна»(47720, Тернопільська область, Тернопільськийрайон, вул. С. Петриків, вул. Обїзна, буд. 12/6-Г, ідентифікаційний код: 33077342) три проценти річних в розмірі 2979 (дві тисячі девятсот сімдесят девять) грн. 72 коп., державне мито в сумі 230 (двісті тридцять) грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 23.05.2011 року