Рішення № 15852077, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/1411.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПМ"

до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

про стягнення пені та відшкодування завданих збитків 28 314,91 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 14.01.2011;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №43 від 31.01.2011;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПМ" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про стягнення пені та відшкодування завданих збитків 28 314,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо своєчасності перерахування грошових коштів з депозитного рахунку позивача на поточний рахунок, заподіявши позивачеві збитки на суму 19 460,96 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 19 460,96 грн. збитків (упущеної вигоди), 2 847,95 грн. 3% річних, 6 006,00 грн. інфляційних втрат, а також понесені ним по справі судові витрати: 283,15 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 04.02.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.02.2011.

21.02.2011 представник позивача через канцелярію суду подав додаткові докази по справі. Представник відповідача у судове засідання не зявився, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 10.03.2011.

10.03.2011 представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові докази по справі та клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, яке представник відповідача підтримав у судовому засіданні. У задоволенні поданого клопотання судом було відмовлено у звязку з його необґрунтованістю. Також представником відповідача у судовому засіданні було усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено та відкладено розгляд справи до 24.03.2011.

24.03.2011 представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про обєднання в одне провадження справ № 7/14 та № 8/63 та клопотання про витребування додаткових доказів у позивача, у задоволенні яких судом було відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю. Також представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.04.2011.

01.04.2011 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.

11.04.2011 у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Депозитний договір № 14-4615-08 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач відкрив позивачеві депозитний рахунок № 26107004615008 для розміщення банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до ст.1 Договору сума депозитного вкладу становить 630 000,00 грн., кінцева дата розміщення депозитного вкладу - 01.06.2009.

Згідно п.2.3. Договору часткове повернення суми депозитного вкладу не допускається.

Розрахунки між сторонами здійснюються згідно з чинним законодавством України, в т.ч. числі нормативними актами Національного Банку України (п. 5.2 Договору)

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язується на вимогу позивача протягом З (трьох) банківських днів після кінцевої дати розміщення депозитного вкладу перерахувати на поточний рахунок позивача залишок суми депозитного вкладу (такий переказ здійснюється на підстав платіжного доручення позивача), а також проценти, нараховані за останній період нарахування процентів, та закрити депозитний рахунок.

У звязку з цим згідно пп. в) п. 4.3. Договору позивач зобовязаний надати відповідачу за три дні до повернення депозитного вкладу платіжне доручення про переказ депозитного вкладу на поточний рахунок позивача та лист про переказ депозитного вкладу та процентів, нарахованих за останній період, на поточний рахунок позивача та закриття депозитного рахунку.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу лист № 116 від 01.06.2009 про переказ депозитного вкладу на поточний рахунок позивача та закриття депозитного рахунку, а також платіжне доручення № 2 на переказ грошових коштів в сумі 630 000,00 гривень (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).

Однак, як вбачається із банківської виписки № 31 від 29.07.2009, копія якої наявна у матеріалах справи, відповідач в порушення умов Договору здійснив перерахування 630 000,00 грн. з депозитного рахунку позивача 29 липня 2009 року.

З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу, вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачеві у відповідності до умов Договору лист № 116 від 01.06.2009 про переказ депозитного вкладу на поточний рахунок позивача та закриття депозитного рахунку та платіжне доручення № 2 на переказ грошових коштів в сумі 630 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У пункті 4.1. Договору сторони встановили строк, протягом якого відповідач зобов'язувався здійснити перерахування коштів позивача з його депозитного рахунку, а саме протягом 3 (трьох) банківських днів після кінцевої дати розміщення депозитного вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань у встановлений Договором строк, а тому відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України відповідачем прострочено строк виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 847,95 грн. - 3% річних та 6 006,00 грн. - інфляційних втрат, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись ст. 220 ГК України та ст. 22, 1073 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 19 460, 96 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 01.06.2009 року він мав намір відкрити вкладний рахунок у філії ЗАТ "ПУМБ" в м. Дніпропетровську, МФО 305813, і розмістити на ньому власні вільні грошові кошти з метою отримання доходу у вигляді відсотків. 07.05.2009 позивачу було відкрито в філії ЗАТ "ПУМБ" в м. Дніпропетровську, МФО 305813 поточний рахунок в національній валюті № 26001900697810 згідно Договору № 22-475/09 на відкриття і ведення поточного рахунку (копія в матеріалах справи).

Однак, відповідно до умов розміщення філією ЗАТ "ПУМБ" в м. Дніпропетровськ депозитів, відкриття вкладного рахунку і зарахування грошових коштів з поточного рахунку Клієнта відбувається протягом одного операційного дня, у звязку з чим позивач зміг відкрити вкладний рахунок і укласти договір строкового банківського вкладу № 22-722/09 тільки 03.07.2009 (копія в матеріалах справи).

За таких обстави позивач вважає, що внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором позивач, як вкладник, почав отримувати відсотки за користування банківським вкладом від ЗАТ "ПУМБ" лише з 29.07.2009 в зв'язку з чим недоотримав доходу у вигляді банківського відсотку за період з 05.06.2009 по 29.07.2009 включно в сумі 19 460,96 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход, при визначенні розміру якого повинні враховуватись тільки точні дані, які безпосередньо і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання доходу в тому випадку, якби розрахунки з позивачем за депозитним договором були здійснені вчасно. Розмір втраченої вигоди повинен бути підтверджений відповідними доказами.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України), а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2.1.9. Договору № 22-475/09 на відкриття і ведення поточного рахунку, передбачено, що банк зобовязується нараховувати відсотки на суму залишку по рахунку позивача відповідно до чинних "Тарифів ЗАТ "ПУМБ" на обслуговування клієнтів - юридичних осіб". Однак суду не надано доказів, що визначали б гарантовану, безумовну і реальну можливість отримання позивачем доходу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести гарантовану, безумовну і реальну можливість отримання доходу якби його право не було порушено.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди безпідставні, необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 12-А; 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПМ»(04903, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 68, код ЄДРПОУ 35738308) 2 847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 95 коп. 3% річних, 6 006 (шість тисяч шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 88 (вісімдесят вісім) грн. 54 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко