Рішення № 15842317, 26.05.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-464/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          23 травня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О., при секретарі Заводяній О.Ю., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КП «Харківський вагоноремонтний завод», третя особа –директор КП „ Харківський вагоноремонтний завод” ОСОБА_3, про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 20 липня 2010 року по 10 січня 2011 року він перебував в трудових правовідносинах з КП «Харківський ВРЗ», працюючи контролером. За час роботи на даному підприємстві він жодного разу не отримав заробітну плату своєчасно. Крім того, на день звільнення повного розрахунку він також не отримав. Заборгованість по заробітній платі на цей день складала 4070,14 грн. Керівництво підприємства пояснювало це тим, що знаходиться в тяжкому матеріальному становищі і не має на даний час коштів. Повний розрахунок з підприємством він отримав в лютому 2011 році, тому просить суд стягнути на його користь середньомісячну заробітну плату в розмірі 1017 грн. 16 коп. за затримку цього розрахунку. Позивач змушений був звернутися з позовом до суду, для чого йому була потрібна допомога адвоката, за що ним сплачено 1000 грн., які він також просить стягнути з відповідача. Він вважає, що неправомірні дії адміністрації підприємства, а саме : несвоєчасна виплата заробіної плати на протязі тривалого часу, приниження під час неодноразових звернень до адміністрації за розрахунком, а потім за отриманням довідок про наявність такої заборгованості, наказів про прийом та звільнення з роботи, відмова в їх видачі, спричинили йому моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні своїх вимог, викладених в позові. Він пояснив, що моральна шкода, яку завдав йому відповідач також є в тому, що заробітна плата - його єдинне джерело існування; з тої причини, що він своєчасно не отримував заробітну плату, не склалося його особисте життя; на данний час він проживає з матір`ю, яка має похилий вік, отримує пенсію, на яку вони вдвох останній час існували, що для нього також було приниженням.

          Представник відповідача та третя особа до судового засідання не з`явилися, але надали свої заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності (а.с. 33,39,40,71). В судовому засіданні 5 квітня 2011 року представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що підприємство-відповідач знаходиться в комунальній власності, перебуває в тяжкому матеріальному стані. Заборгованість по заробітній платі перед позивачем була, але 15 лютого 2011 року перерахована ОСОБА_2 в повному обсязі. На цих підставах представник відповідача вважав, що будь-яка провина підприємства, як відповідача відсутня, і тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

          Перевіривши матерали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення середньої заробітної плати за період затримки повного розрахунку при звільненні позивача, тобто з 11 січня по 15 лютого 2011 року, в сумі 1017 грн.16 коп. такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав :

          В судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно перебував з підприємством-відповідачем в трудових відносинах з 20 липня 2010 року по 10 січня 2011 року, працюючи контролером, згідно з наказами № 183-вк від 19 липня 2010 року та № 5-вк від 10 січня 2011 року, про що свідчить к\копія трудової книжки, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні ( а.с.11-12,14). Представник відповідача не оспорював і не заперечував той факт, що підприємство на день звільнення позивача, тобто на 10 січня 2011 року, заборгувало йому 4070 грн.14 коп. –заробітну плату за чотири місяці, та надав листа про повний розрахунок з ОСОБА_5 на 15 лютого 2011 року (а.с.50), а також к\копії платіжних відомостей про це ( а.с.44-48).

          Отримавши вказану суму, позивач відмовився від позову в частині стягення заборгованості по заробітній платі, наполягаючи на решті позовних вимог, що відображено в ухвалі суду від 23 травня 2011 року (а.с.72).

          Відповідно вимог ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власники або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені законом, тобто не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, що передбачено ст. 116 ч.1 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, що не було виконано відповідачем.

          Згідно довідки відповідача середній заробіток ОСОБА_2 складає : 3673 грн.97 коп. : 3 місяці = 1224 грн. 65 коп.(а.с.49). Але суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі., що передбачено ст. 11 ч. 1 ЦПК України. Позивач не скористався своїм правом уточнити позовні вимоги, тому суд задовольняє їх в розмірі 1017 грн.16 коп. за один місяць затримки повного розрахунку –з 11 січня по 15 лютого 2011 року, тобто згідно позовних вимог.

          Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає вимоги позивача завищеними і задовльняє їх частково в розмірі 1000 грн. з таких підстав :

          В судовому засіданні встановлено, що позивач крім заробітної плати не мав їншого джерела існування, мешкає разом з матір`ю, яка має похилий вік, на обліку в центрі зайнятості не перебуває (а.с.10-12). В судовому засіданні позивач також пояснив, що він неодноразово звертався дo адміністpації з проханням сплатити йому заборгованість по заробітній платі, потім неодноразово звертався за повним розрахунком в зв`язку зі звільненням, прохав надати копії наказів про прийняття та про звільнення з роботи, але його прохання результатів не дали і він був вимушений звертатися до суду. Цей факт не заперечуав представник відповідача. Позивач пояснив, що при таких зверненнях та при відмові в задоволенні його проханнь він відчував приниження своєї людської гідності. Факт не заперечував в cудовому засіданні і представник відповідача. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що для нормального існування, придбання продуктів харчування, речей першої необхідності, придбання квитків для проїзду до місця роботи, йому треба було вишукувати можливості будь-де заробити гроші, що вимагало від нього додаткових зусилль для оpганізації свого життя.

          На підставі вище викладеного суд робить висновок про те, що підприємство-відповідач порушило вимоги трудового законодавства відносно позивача, а саме : всупереч закону своєчасно не сплачувало йому заробіну плату, повний розрахунок при його звільненні провело понад місяць з цього дня (а.с.50), не надало на його вимогу копій наказів про прийняття на роботу та звільнення. Відповідач також не надав довідки про розмір заборгованості по заробітній платі та про розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_2 на запит адвоката (а.с. 13). Все це свідчить про те, що є всі підстави застосувати ст. 237-1 КЗпП України, яка предбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусилль для організації свого життя.

          В решті цієї частини позову суд вважає необхідним відмовити.

          Позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу повинні бути відшкодовані позивачеві в повному обсязі, тобто в розмірі 1000 грн., оскільки він сплатив їх за надання цих послуг, про що в матеріалах справи є довідка адвоката про отримання ним від ОСОБА_2 коштів в сумі 1000 грн., та розрахунок цієї суми ( а.с.15,27,28,73).

          Оскільки спір в суді виник з вини відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з нього судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

          При цьому суд вважає позицію представника відповідача щодо невизнання позову безпідставною.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. 88, 213-215, ЦПК України, ст.ст. 47, 115-117, 232, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Пленумом Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зі змінами та доповненнями, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод», поштова адреса: м. Харків, вул. Плеханівська 96, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 11 січня 2011 року по 15 лютого 2011 року у розмірі 1017 гривень 16 копійок.

Стягнути з комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду –1000 гривень

          Стягнути з комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з наданням юридичної допомоги в сумі 1000 грн.

В іншій частині вимог –відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод»судовий збір у розмірі 51 грн. на користь Лозівського УДК код ОКПО: 24134414, Банк: ГУДКУ в Харківській області, МФО: 851011, р/р № 31416537700015,та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на користь УДК у Лозівському районі м. Лозова, код ЄДРПОУ:24134414, МФО: 851011, р/р 31211259700015.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги тобто в порядку ст. 294 ЦПК України. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання шляхом подачі апеляційної скарги його копії.

Суддя Дегтярчук М.О.