Рішення № 15838775, 24.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 рокуСправа № 02/07/2076

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,

за участю представників: позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Політранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантік" про стягнення 304 651 грн. 77 коп.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантік" до товариства з обмеженою відповідальністю "Політранс" про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Політранс" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантік" про стягнення 304 651 грн. 77 коп., в тому числі 60 937 грн. 40 коп. заборгованості за поставлений відповідачу товар (шрот соняшника) відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 18/01/10 від 18 січня 2010 року та додатків до нього, 11 883 грн. 75 коп. пені, 3 755 грн. 92 коп. інфляційних та 228 074 грн. 70 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20 грудня 2010 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Політранс" задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантік" 5 000 грн. основного боргу, 609 грн. 37 коп. витрат по сплаті державного мита, 47 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, припинено провадження у справі в частині стягнення 55 937 грн. 40 коп. основного боргу, в іншій частині позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року рішення господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 квітня 2011 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Черкаської області в частині відмови в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Політранс" та в даній частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 04.05.2011 відповідно до статті 2-1 ГПК України справа № 07/2076 передана для розгляду судді Пащенко А.Д.

Ухвалою судді від 05 травня 2011 року справа прийнята до провадження і їй присвоєно № 02/07/2076. Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 14 квітня 2011 року господарський суд розглядає спір в частині відмови в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Політранс", тобто, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 883 грн. 75 коп. пені, 3 755 грн. 92 коп. інфляційних та 228 074 грн. 70 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив прийняти рішення у даному судовому засіданні з огляду на тривалість розгляду даного спору та пояснив, що в процесі розгляду справи 14.12.2010 відповідачем було подано Доповнення та Уточнення № 2 до відзиву № 577 від 25.11.2010 на позовну заяву, в якому відповідач навів контррозрахунок нарахованих позивачем сум і позивач не заперечує проти вказаних відповідачем сум, оскільки при виконанні розрахунку суми позову було допущено помилки у розрахунку кількості днів прострочення; відповідно до постанови ВГСУ у даній справі розглядається спір лише в частині вимог позивача щодо нарахувань на прострочені суми відповідно до закону та умов договору, дійсність договору підтверджена касаційним судом, докази на підтвердження сум та дат виконаних відповідачем перерахувань коштів за товар наявні у матеріалах справи.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у суду є доказ надіслання відповідачу ухвали про призначення розгляду справи у новому складі суду за адресою, вказаною у позовній заяві, та доказ її вручення уповноваженому представнику відповідача 10.05.2011, однак відповідач не направив свого представника у судове засідання, не вказав поважних причин його неявки, не подав суду заяву про розгляд справи за участі його представника чи клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, виходячи із наступного: - суд належним чином повідомив відповідача про час і місце розгляду справи відповідно до припису статті 64 ГПК України; - стороною у даному спорі є підприємство - юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником підприємства, чи керівник особисто; - суд не визнавав явку представників сторін обовязковою, тим більше не викликав у судове засідання якогось конкретного представника; - неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Суд враховує ту обставину, що позовна заява було надіслана до господарського суду 15.10.2010, дана справа розглядається із 19.10.2010, в процесі розгляду спору відповідачем подано суду відзив на позов та додатки до відзиву по різних його позиціях і після направлення справи на новий розгляд відповідач не надіслав до суду до дня судового засідання (відповідно до ухвали суду від 05.05.2011) жодного документа.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача у судовому засіданні 24.05.2011, суд встановив наступне.

18 січня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Політранс" (Продавець за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантік" (Покупець за договором, відповідач у справі) підписали договір купівлі продажу № 18/01/10 (далі Договір), за умовами якого Продавець зобовязався поставити та передати у власність Покупця шрот соняшника, а Покупець зобовязався прийняти товар та сплати його вартість в порядку та в строки, передбачені Договором. В подальшому сторони уклали додатки до даного договору № 1 від 18 січня 2010 року, № 2 від 27 січня 2010 року, № 3 від 01 березня 2010 року, № 4 від 09 березня 2010 року, № 5 від 15 березня 2010 року, № 6 від 18 березня 2010 року, в яких визначили кількість, ціну товару, вимоги до його якості та умови поставки.

Питання укладення та дійсності вказаного договору оспорювалося відповідачем у зустрічному позові, досліджувалося судом та з цього приводу Вищий господарський суд України у постанові від 14.04.2011 вказав наступне:

- колегія суддів прийшла до висновку, що правовідносини між сторонами виникли на підставі підписаного сторонами договору № 18/01/10 від 18.01.2010р., факт поставки та отримання товару, часткової оплати відповідачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, а відтак судами неправомірно визнано неукладеним договір, який виконувався сторонами;

- загальні положення частини 2 статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - статтею 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

- судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано до спірних правовідносин статтю 530 Цивільного кодексу України та зазначено у судових рішеннях, що прострочення відповідача настало 16.10.2010р.;

- факт поставки та отримання товару, часткової оплати відповідачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи;

- видаткові накладні містять посилання на відповідні рахунки-фактури, які позивачем виписувалися відповідачу на оплату макухи соняшника (жмих, шрот), в яких зазначається строк оплати даних рахунків та посилання на договір № 18/01/10 від 18.01.10р.;

- в платіжних дорученнях, доданих до матеріалів справи, які підтверджують часткову оплату Відповідачем за отриманий товар, містять посилання на рахунки-фактури.

Таким чином, вказані у постанові обставини встановлені судом, доведені матеріалами справи, стали підставою для часткового скасування рішень місцевого та апеляційного господарських судів у даній справі, тому ці обставини не підлягають повторному доказуванню і приймаються судом за основу.

На виконання договору № 18/01/10 від 18.01.10р. позивач поставив відповідачу макуху соняшника на загальну суму 438 937 грн. 40 коп. Станом на день прийняття даного рішення борг відповідача за отриманий товар відсутній, однак, із матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання, не здійснив перерахування коштів в установлені договором строки після отримання кожної партії товару: станом на момент звернення позивача із даною позовною заявою відповідач розрахувався із позивачем частково, перерахувавши на рахунок позивача кошти в сумі 377 999 грн. 44 коп., і залишок боргу відповідача складав 60 937 грн. 94 коп. У зв'язку із частковою оплатою відповідачем коштів за отриманий товар позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення (крім частини основного боргу) інфляційних втрат, пені та процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до умов договору та чинного законодавства і в цій частині позовних вимог розглядається даний позов.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу, а останній прийняв макуху соняшника (жмих, шрот) загальною вартістю 438 937,40 грн. за наступними видатковими накладними: від 21.01.2010р. № РН-0000007, від 22.01.2010р. № РН-0000008, від 04.02.2010р. № РН-0000027, від 03.03.2010р. № РН-0000053, від 11.03.2010р. № РН-0000058, від 17.03.2010р. № РН-0000062, від 22.03.2010Р. № РН-0000066. Позивач передав також відповідачу відповідні рахунки на оплату вартості отриманого товару.

Спір між сторонами щодо кількості та вартості переданого товару відсутній.

Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом п'яти календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач в порушення умов пункту 3.3. Договору здійснював оплату вартості отриманого товару не у строки, встановлені договором, частковими сумами у різні дати, тобто, допустив порушення грошового зобовязання.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідальність Покупця за порушення взятих на себе зобовязань по своєчасній оплаті вартості отриманого товару встановлена в пунктах 7.2. та 7.4. Договору.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невчасної оплати за товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми не сплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідач не довів, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, не вказав наявності надзвичайних причин, з яких він не дотримався взятих на себе зобовязань за Договором та допускав систематичні прострочення сплати коштів за отриманий товар.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою і законною, основаною на договорі, факт порушення відповідачем господарського зобовязання встановлено судом, доведено матеріалами справи, визнано відповідачем. Однак, в результаті перерахунку нарахованих позивачем сум пені, враховуючи фактично сплачені суми та належні до сплати суми і строки відповідно до умов договору та накладних і рахунків, вимога позивача про стягнення пені підлягає до часткового задоволення в сумі 11 445 грн. 51 коп., що відповідає сумі пені, вказаній відповідачем у розрахунку до Доповнення та Уточнення № 2 до відзиву, та із якою погодився представник позивача у судовому засіданні.

Суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, однак, вимога позивача підлягає до часткового задоволення в сумі 225 954 грн. 08 коп., з огляду на наступне.

В пункті 7.4. Договору встановлено, що у разі прострочення оплати за товар, Покупець сплачує Продавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст. 536, 692 ЦК України, у розмірі 1% за кожен день прострочення.

Частиною 3 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, сторони у договорі передбачили сплату Покупцем процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати вартості отриманого товару.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В статті 536 ЦК України зазначено про обовязок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами та вказано про те, що розмір процентів встановлюється договором, однак, не вказаний максимальний чи орієнтовний розмір процентів, тому зазначений у договорі розмір процентів є належним до сплати Покупцем у разі нездійснення розрахунку в установлений договором строк.

Однак, розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами виконаний позивачем не вірно. В результаті перерахунку належної до сплати суми процентів суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 225 954 грн. 08 коп., що відповідає розрахунку, виконаному відповідачем (т. 2, а.с. 63-66), визнаному позивачем.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивач просить стягнути з відповідача 3 755 грн. 92 коп. інфляційних втрат, однак, з урахуванням періодів прострочення виконання грошового зобовязання, фактично перерахованих сум, до стягнення підлягає сума 2 976 грн. 86 коп. встановленого індексу інфляції, вказана у розрахунку відповідача (т. 2, а.с. 66-69) та не заперечена позивачем.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 2 403 грн. 76 коп. та 186 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи часткове задоволення позову та стягнуті судові витрати рішенням суду від 20.12.2010 у справі № 07/2076.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантік" (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Гагаріна, 39, оф. 10, ідентифікаційний код 34323885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Політранс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т Героїв, 11/293, ідентифікаційний код 33115288) - 11 445 грн. 51 коп. пені, 225 954 грн. 08 коп. процентів, 2 976 грн. 86 коп. інфляційних, 2 403 грн. 76 коп. витрат на сплату державного мита, 186 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 27.05.2011.