Постанова № 15792559, 16.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" травня 2011 р. Справа № 2/132-38

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Гулова А.Г.

при секретарі Водоп'ян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПП "Вальдес"

на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 р.

у справі № 2/132-38 (Суддя Черняк Л.О.)

за позовом Приватного підприємства "Вальдес"

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор", Відкритого Акціонерного Товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служби автомобільних доріг України у Волинській області

про стягнення 1 117 334 грн. 69 коп. пені

та за зустрічним позовом Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Луцьк

до відповідачів ТзОВ "Укрмонтажсервіс", м. Київ,

ПП "Вальдес", м. Кременчук,

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Таранова Х.С.;

від відповідача за первісним позовом - Богдан А.Ю.;

від третьої особи - Кінах Т.М.;

від ТзОВ "Укрмонтажсервіс" - не з'явився;

від органу прокуратури: Приступа С.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2011 р. у справі № 2/132-38 задоволено зустрічний позов Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ДП "Волинський облавтодор". Визнано недійсним договір №27-VI про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2008 року, укладений між ТзОВ «Укрмонтажсервіс» та ПП "Вальдес". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмонтажсервіс” та Приватного підприємства “Вальдес” в дохід Державного бюджету України по 42 грн. 50 коп. державного мита. В задоволенні позову ПП "Вальдес" про стягнення 1 117 334 грн. 69 коп. пені з відповідача ДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано наступним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (постачальник) та Дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” (покупець) був укладений договір поставки №31, згідно якого постачальник приймає на себе обов’язки поставити окремими партіями бітум нафтовий марки БНД 60/90, БНД 90/130 та щебеневу продукцію, покупець прийняти та сплатити за отриманий товар; поставка (відпуск) кожної партії товару попередньо узгоджується по кількості, ціні, термінах відвантаження (відпуску).

27.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Вальдес" (новий кредитор) був укладений договір №27-У1 про відступлення права вимоги та додаткові угоди до нього від 11.12.2008р. та від 12.12.2008р.

Суд першої інстанції вказує на те, що договір № 31 від 10.03.2006 року, який укладений на строк з 10 березня 2006 року по 31 грудня 2010 року, є довгостроковим.

В період з 10 березня по 31 березня 2008 року поставок по договору не здійснювалось.

Разом з тим, із положень договору № 31 від 10.03.2006 року вбачається, що кількість поставки ні на один рік, ні на менший строк взагалі не визначена, як і не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди.

З урахуванням ч. 3 ст. 267 ГК України, місцевий суд зазначає, що якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Окрім того, в порушення вимог ч. 3 ст. 180, ч.2 ст. 189 ГК України в договорі №31 від 10.03.2006р. не зазначено ціни, яка в господарських зобов’язаннях є формою грошового визначення вартості продукції, що підлягала реалізації.

Також, не зазначено загальної кількості продукції, її асортименту та якості, як передбачено ч. 4 ст. 180, ч. 2 ст. 266 та ч. 2 ст. 268 ГК України, відповідно до яких дані умови є істотними для договору поставки, а їх відсутність вказує на те, що договір не відбувся.

Суд першої інстанції встановив, що фактично правовідносини між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та Дочірнім підприємством «Волинський облавтодор» існували у відповідності зі ст.11 Цивільного кодексу України не на підставі договору, а на підставі інших правочинів та на підставі інших юридичних фактів.

Виходячи із аналізу договору № 27-VI від 27.10.2008 року про відступлення права вимоги, який укладено між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ПП "Вальдес" на підставі договору № 31 від 10 березня 2006 року, який згідно закону вважається неукладеним, строк дії якого сплив ще 10 березня 2007 року, місцевий суд вказує на те, що договір №27-VI про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2008 року укладений на підставі неіснуючого договору між первісним кредитором та боржником, а тому є незаконним та недійсним.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції вважає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, які грунтуються на недійсному договорі про відступлення права вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ПП "Вальдес" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 р. у справі № 2/132-38 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволити. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Апелянт стверджує, що згідно постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. у справі №9/81-38, Вищим господарським судом України фактично констатовано (встановлено) чинність (законність) Договору №27-УІ про відступлення права вимоги від 27.10.2008р. та Договору №31 від 10.03.2006р.

Також, позивач за первісним позовом зазначає, що положення частини 8 ст. 181 ГК України, згідно якої, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), спростовуються пунктом 5 ст. 265 ГК України, якою передбачено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом та ч.8 ст. 181 ГК України, якою передбачено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржник звертає увагу, що заборгованість відповідачем визнана шляхом підписання акту звірки, а також відповідачем письмово визнано заміну кредитора у договорі поставки №31 від 10.03.2006 р. Цей факт ним не оспорювався в суді і був підтверджений у відзиві на позовну заяву у справі №7/101-38, де він просив в частині позову в сумі 10 406 604,58 грн. відмовити, оскільки ТзОВ "Укрмонтажсервіс" 27.10.2008 р. уклав договір з ПП "Вальдес" про відступлення права вимоги на дану суму, у відзиві на позовну заяву у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до господарського суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що зміст договору, який є видом правочину згідно ч.2 ст.202 ЦК України, може бути зафіксований у кількох документах, що відповідно до ст.207 ЦК України, не є порушенням письмової форми правочину. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що, в силу ч.2 ст.642 ЦК України, дії сторони відповідно до вказаних у пропозиції умов, які засвідчують її бажання укласти договір, за загальним правилом є прийняттям пропозиції.

Як з'ясовано судом першої інстанції під час розгляду спору у даній справі по суті заявлених вимог, такі істотні умови поставки партії товару, вимоги щодо оплати якої заявлені у даній справі, узгоджені шляхом підписання сторонами додаткових угод та специфікацій, що є додатком до договору, якою встановлені асортимент товару, його кількість, ціна, умови та строк поставки, а також порядок розрахунків.

Враховуючи наведені вище аргументи на підтвердження своєї позиції, позивач за первісним позовом вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам та суперечить нормам закону, тому останнє слід скасувати.

В свою чергу від Волинського транспортного прокурора в інтересах держави від імені ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, в якій просить суд повністю відмовити ПП "Вальдес" в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 р. у справі № 2/132-38 залишити без змін.

В обгрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що вимоги щодо неукладеності договору поставки та незаконності договору про відступлення права вимоги були предметом судового розгляду по справі № 03/54-38 про стягнення пені на користь ПП «Вальдес», які рішенням господарського суду Волинської області від 15 квітня 2010 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 травня 2010 року також були проігноровані. Дані вимоги були враховані лише в постанові Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2010 року по справі №03/54-38, в результаті чого рішення господарських судів по вказаній справі були скасовані.

Прокурор також звертає увагу на те, що посилання апелянта на відзив Волинського облавтодору від 13 листопада 2008 року на позовну заяву ТОВ «Укрмонтажсервіс» по господарській справі № 7/101-38 про стягнення з Волинського облавтодору 11 222 785,56 гривень заборгованості, в якому констатується про факт укладення договору про відступлення права вимоги, як на підставу незаконності оскаржуваного ним рішення, є безпідставним. Оскільки, по вказаній справі предметом позову були фактичні правовідносини з ТОВ «Укрмонтажсервіс», а не з ПП «Вальдес», з приводу стягнення основної заборгованості за фактично передану продукцію. Позов ТОВ «Укрмонтажсервіс» ухвалою господарського суду Волинської області від 22 грудня 2008 року залишений без розгляду.

Крім того, прокурор зазначає, що твердження апелянта з приводу того, що згідно п.8.3 договору нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли мала бути здійснена оплата є безпідставним. Адже, такий пункт як в цифровому виразі, так і в текстуальному викладі в договорі поставки і в договорі про відступлення права вимоги відсутній.

Щодо висновку апелянта, що Вищим господарським судом України вже двічі підтверджено правомірність стягнення поставленого товару, Волинський транспортний прокурор вказує на слідуюче.

Предметом судового розгляду по даній справі є не стягнення вартості поставленого товару, а незаконно стягнуті штрафні санкції на підставі неіснуючих договорів. Волинський облавтодор оплатив вартість переданого йому товару в добровільному порядку без примусового стягненння через органи державної виконавчої служби.

В описовій частині постанови Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2010 року по справі №03/54-38 зазначено, що ВГСУ в постанові від 09 березня 2010 року визнав правильним висновок суддів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій. Однак, в мотивувальній частині постанови ВГСУ від 12 жовтня 2010 року вказано, що колегія суддів ВГСУ з такими висновками господарських судів погодитись не може.

Таким чином, прийняті у справі рішення були скасовані як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа передана на новий розгляд господарському суду Волинської області. Зважаючи на викладене вище, прокурор не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

16 травня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник апелянта підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 р. у справі № 2/132-38 слід скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову, а в задоволені позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Прокурор та представники ДП "Волинський облавтодор" і Служби автомобільних доріг України у Волинській області в судовому засіданні по даній справі заперечили проти апеляційної скарги, рахують її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ТОВ "Укрмонтажсервіс" свого представника в судове засідання не направив, відзиву та письмових пояснень суду не надав, про час і місце розгляду справи завчасно повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням (т.5 а.с.44). Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ "Укрмонтажсервіс".

Заслухавши думку представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприемство «Вальдес» звернулося в господарський суд з позовом до Дочірнього підприемства "Волинський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобльні дороги України" про стягнення 7090195,42 грн., з яких 4935604,58 грн. основного боргу, 1117334,69 грн. пені, 147416, 97грн. 3% річних та 889839,18 грн. інфляційних втрат по договору № 27-VІ від 27.10.2008р. про відступлення права вимоги та витрат по сплаті державного мита 25500 грн. i витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 118 грн. Свої вимоги обгрунтувало тим, що відповідач не провів оплату отриманого товару в строки, обумовлені договором та специфікаціями до нього, у зв'язку з чим, відповідно до норм чинного законодавства застосувало до відповідача господарські санкції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. у даній cnpaві позов було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 2835604,58 грн., 3% річних в cyмi 168325,49 грн., інфляційні в сумі 1015433,08 грн. та пеню в cyмi 111 733 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. дане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. у cnpaвi № 9/81-38 скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Волинської областї.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.04.2010р. у справі № 03/54-38, з врахуванням заяви позивача від 15.04.2010р. про уточнения (зменшення) розміру пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, позовні вимоги в частині стягнення пені в poзмipi 986746,96 грн. задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. дане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010р. у справі №03/54-38 рішення господарського суду Волинської області від 15.04.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. скасовано та справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду Волинський транспортний прокурор в інтересах держави в особі ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” подав зустрічний позов до ТзОВ “Укрмонтажсервіс” та ПП “Вальдес" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №27-VI від 27.10.2008р., укладеного між ТзОВ “Укрмонтажсервіс” та ПП “Вальдес".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.11.2010р. розгляд зустрічного позову об’єднано з первісним позовом для спільного розгляду.

В оскаржуваному рішенні місцевий госпдарський суд прийшов до висновку щодо неукладеності договору поставки №31 від 10.03.2006 року з тих підстав, що він не містить ціни товару та строків його поставки, а правовідносини між сторонами відбувалися згідно до ст. 11 ЦК України, а за таких умов нарахування штрафних санкцій за прострочені платежі суперечить закону, при цьому суд зробив висновок, що договір №27-VI про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2008 року укладений на підставі неіснуючого договору між первісним кредитором та боржником, а тому є незаконним та недійсним.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції вважає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій які грунтуються на недійсному договорі про відступлення права вимоги задоволенню не підлягають.

Однак, з такими висновками погодитись не можна з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (постачальник) та Дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” (покупець) був укладений договір поставки №31 (а.с.23-25, 160,162, т.1).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 розділу 1 договору постачальник приймає на себе обов’язки поставити окремими партіями бітум нафтовий марки БНД 60/90, БНД 90/130 та щебеневу продукцію, покупець прийняти та сплатити за отриманий товар; поставка (відпуск) кожної партії товару попередньо узгоджується по кількості, ціні, термінах відвантаження (відпуску) (а.с.23, т.I).

Як вбачається з матеріалів справи поставка бітуму нафтового дорожнього проводилася на підставі специфікацій №12 від 15.07.2008р.; № 13 від 15.08.2008р.; № 14 від 18.08.2008р. до договору №31 від 10.03.2006р., в яких зазначена кількість, ціна товару, загальна сума, а також термін оплати впродовж 30 календарних днів з моменту передачі товару (а.с.26, 29, 32, т.I); видаткових накладних від 15 липня 2008р., 15 серпня 2008 року та 18 серпня 2008 року (а.с.27-28, 30-31, 33, т.I).

Розрахунки проводилися відповідачем згідно платіжних доручень на рахунки в банку ПП "Вальдес" (а.с.34-38, 42-46, т.I).

27.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Вальдес" (новий кредитор) був укладений договір №27-VI про відступлення права вимоги (а.с.20-21, 90т.I) та додаткові угоди до нього від 11.12.2008р. та від 12.12.2008р.(а.с.52, 91-92, 163 т.I).

Документи, що підтверджують право вимоги за Основним договором передавалися первісним кредитором новому кредитору згідно акту приймання-передачі від 28.10.2008р. (а.с.53, т.I) та протоколу заліку взаємних вимог від 28.11.2008р. (а.с.96, т.I).

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належної первісному кредиторові згідно з договором №31 від 10.03.2006р., укладеним між первісним кредитором та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього договору (а.с.20, 90, т.I).

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що предметом права вимоги являється заборгованість ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед первісним кредитором за поставлений та переданий у його власність первісним кредитором бітум нафтовий дорожній по основному договору в сумі 10 460 604 грн. 58 коп. як по основному зобов’язанню так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникнули і можуть виникнути в майбутньому (а.с.20-90, т.I).

Як вбачається з повідомлення про відступлення права вимоги №63 від 28.10.2008р., Приватне підприємство "Вальдес" повідомило, що ТзОВ "Укрмонтажсервіс" відступив своє право вимоги заборгованості в сумі 10 460 604,58 грн., що існує у ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТзОВ "Укрмонтажсервіс" по договору поставки №31 від 10.03.2006р. на користь нового кредитора - Приватного підприємства "Вальдес", а ДП "Волинський облавтодор" на цьому ж повідомленні підтвердив, що письмово повідомлений 28.10.2008р. про зміну кредитора у договорі №31 від 10.03.2006р. і обізнаний про необхідність виконання зобов'язання в сумі 10 460 604,58 грн. по договору №31 від 10.03.206р. на користь нового кредитора - ПП "Вальдес". Повідомлення підписано директором ПП "Вальдес" та директором ДП "Волинський облавтодор" (а.с.22, 93, т.I).

Як зазначено вище рішенням господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. у даній cnpaві позов було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 2835604,58 грн., 3% річних в cyмi 168325,49 грн., інфляційні в сумі 1015433,08 грн. та пеню в cyмi 111 733 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. дане рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. у cnpaвi № 9/81-38 скасовано в частині стягнення пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області з зазначенням, що місцевим судом необгрунтовано зменшено пеню.

Вищевказаними судовими актами, які набрали законної сили і є чинними встановлено :

- факт укладення між ТзОВ «Укрмонтажсервіс»та ПП «Вальдес»договору №27-VI про відступлення права вимоги від 27.10.2008р.;

- що відповідно до п.1 згаданого Договору ПП «Вальдес» (Позивач) набув права вимоги, належного ТОВ «Укрмонтажсервіс»згідно з договором №31 від 10.03.2006р. в сумі 10 460 604,58 грн., як по основному зобов'язанню так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникнули і можуть виникнути в майбутньому;

- обгрунтованість стягнення з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 3 % річних в сумі 168 325,49 грн. та 1 015 433,08 грн. інфляційних у відповідності до договору №27-VI про відступлення права вимоги від 27.10.2008р. та Договору №31 від 10.03.2006р..

Отже, місцевим господарським судом, апеляційним господарським судом та Вищим Господарським судом України фактично констатовано (встановлено) чинність (законність) Договору №27-VI про відступлення права вимоги від 27.10.2008р. та Договору №31 від 10.03.2006р.

Посилання відповідача та прокурора на п.3 ст.267 ГК України, згідно якого, якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору; якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік та на частину 8 ст. 181 ГК України щодо якої, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), спростовуються пунктом 5 ст. 265 ГК України згідно якої передбачено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом та ч.8 ст. 181 ГК України, якою передбачено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В той же час, згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, поставка товару відбувалась згідно специфікацій та видаткових накладних, в яких є посилання на договір №31 від 10.03.2006 р., часткова оплата проводилась згідно платіжних документів, в яких є посилання на договір поставки №31 від 10.03.2006 р. та на договір і повідомлення про відступлення права вимоги №63 від 28.10.2008 р.; заборгованість відповідачем визнана шляхом підписання акту звірки, а також відповідачем письмово визнано заміну кредитора у договорі поставки №31 від 10.03.2006 р. Цей факт не оспорювався в суді і був підтверджений у відзиві на позовну заяву у справі №7/101-38, де він просив в частині позову в сумі 10 406 604,58 грн. відмовити, оскільки ТзОВ "Укрмонтажсервіс" 27.10.2008 р. уклав договір з ПП "Вальдес" про відступлення права вимоги на дану суму, у відзиві на позовну заяву у даній справі.

Згідно ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до частин 2,3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його стотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судами першої інстанції правильно визначено правову природу спірного договору №31 від 10.03.2006р. та віднесеного його до договору поставки. Так, відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266,268 ЦК України.

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги, що зміст договору №31 від 10.03.2006р., який є видом правочину згідно ч.2 ст.202 ЦК України, може бути зафіксований у кількох документах, що відповідно до ст.207 ЦК України, не є порушенням письмової форми правочину. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що, в силу ч.2 ст.642 ЦК України, дії сторони відповідно до вказаних у пропозиції умов, які засвідчують її бажання укласти договір, за загальним правилом є прийняттям пропозиції.

Як з'ясовано апеляційним господарським судом під час розгляду спору у даній справі по суті заявлених вимог, істотні умови поставки кожної партії товару, узгоджені шляхом підписання сторонами специфікацій, що є додатками до договору №31 від 10.03.2006р., якими встановлені асортимент товару, його кількість, ціна та умови поставки, порядок розрахунків, а сам договір містить вказівку на строк його дії .

Слід зазначити, що договір №31 від 10.03.2006р. не містить вказівки на строк поставки кожної окремої партії товару, проте відповідачем по первісному позову було прийнято поставлений позивачем товар. Факт прийняття поставленого позивачем на умовах визначених договором та специфікаціями товару додатково свідчить про узгодженість умов поставки, визначених у договорі та специфікаціях..

Також слід звернути увагу на те, що також встановлено судами всіх інстанції, що сторони вчинили юридично значимі дії, спрямовані на виконання зазначеного договору №31 від 10.03.2006р., а саме ТзОВ «Укрмонтажсервіс»вже поставив товар, а ДП "Волинський облавтодор" оплатив більшу частину вартості товару, що виключає можливість визнання його неукладеним з підстав не зазначення строку поставки кожної окремої партії товару.

Отже, висновок місцевого господарського суду, щодо неукладеності договору №31 від 10.03.2006р. не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин помилковим є висновок судом першої інстанції, щодо визнання недійсним договору №27-VI про відступлення права вимоги від 27.10.2008р., як укладеного на підставі неіснуючого договору №31 від 10.03.2006р. між первісним кредитором та боржником, оскільки як зазначено вище, встановлення у договорі та специфікаціях, що є додатками до договору №31 від 10.03.2006р., асортименту товару, його кількості, ціна та умови поставки, порядок розрахунків, строку дії договору, а також фактичне повне його виконання з боку ТзОВ «Укрмонтажсервіс»та часткове виконання ДП "Волинський облавтодор" виключає можливість визнання його неукладеним .

Будь-яких інших правових підстав, щодо визнання недійсним договору №27-VI про відступлення права вимоги від 27.10.2008р., місцевим господарським судом не зазначено.

Відповідно до пп.2.2.1, 2.2.2 п.2.2 розділу 2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор має право вимагати від боржника належного виконання основного договору; вимагати від боржника, у випадку наявності підстав, сплати штрафних санкцій за належне виконання основного зобов'язання.

Пунктом 5.3 розділу 5 цього ж договору передбачено, що у paзi невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 5.1 розділу 5 договору поставки № 31 від 10.03.2006р. за несвоєчасний термін оплати згідно з пп.2.2.2 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у poзмipi подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в nepiод за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо iншe не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

3 врахуванням норми ч.6 ст.232 ГК України позивачем було перераховано пеню в межах шести місяців i зменшено розмір пені з 1 117 334,69 грн. за перiод з 15.08.2008р. по 19.03.2009р. до 986 749,96 грн. за nepioд з 15.08.2008р. по 15.02.2009р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема оплата неустойки.

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюеться у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов' язання; пенею е неустойка, що обчислюеться у відсотках від суми несвоечасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у paзi порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасні розрахунки в сумі 986 749,96 грн. є обгрунтованими та правомірними.

В той же час, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України :

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги те, що ДП "Волинський облавтодор" частково сплатив суму основного боргу до звернення з позовом до суду, а рішенням господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. у даній cnpaві вже було стягнуто з ДП "Волинський облавтодор" на користь ПП "Вальдес" крім 2 835 604,58 грн. основного боргу в сумі ще й 3% річних в cyмi 168325,49 грн. та 1015433,08 грн. інфляційних, враховуючи, що позивач - ПП "Вальдес", отримавши право вимоги з 28.10.2008р. звернувся в господарський суд з позовом вже 10.04.2009р., колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що прострочення боржника мало незначний термін і відповідно належна до сплати пеня надмірно велика порівняно із збитками кредитора, тому її слід зменшити, стягнувши з відповідача по первісному позову лише 700 000 грн..

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржуване рішення вищевказаним вимогам не відповідає. З огляду на викладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що висновки місцевого господарського суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення винесене з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову в сумі 700 000 грн. пені та про відмову в задоволенні зустрічного позову .

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на ДП "Волинський облавтодор".

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вальдес" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 року у справі №2/132-38 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Первісний позов задоволити частково. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (43001 м.Луцьк, вул. Ковельська, 41, код 32035139) на користь Приватного підприємства "Вальдес" (39623 м.Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 138, код 34987468) - 700 000 (сімсот тисяч) гривень пені, 7000 грн. витрат по держмиту за розгляд справи в суді першої інстанції та 4977 грн. 10 коп. витрат по держмиту за розгляд справи апеляційним господарським судом.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

4. Справу направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.