Рішення № 15792235, 20.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2011 Справа № 5024/503/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного навчального закладу «Вище професійне училище №2 м.Херсона», м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", м. Херсон

про стягнення 104120,64 грн.

за участю прокурора Мяло Н.В. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник дов.№608 від 27.12.2010 р., ОСОБА_2 представник довіреність №104 від 11.03.2011 р., ОСОБА_3. представник дов.№192 від 25.04.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 представник дов.№4 від 06.01.2011 р.

Державний навчальний заклад «Вище професійне училище №2 м.Херсона»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»(відповідач) 89399,70 грн. основного боргу, 3120,05 грн. 3% річних, 11600,89 грн. інфляційних втрат та судових витрат.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

20 травня 2011 року Заступником прокурора Херсонської області надано до матеріалів справи заяву №05/1-5039-11 від 19.05.2011 р. про вступ у розгляд справи; розгляд справи відбувався за участю прокурора.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

1 вересня 2009 року, 30 вересня 2009 року та 20 жовтня 2009 року між Державним навчальним закладом «Вище професійне училище №2 м.Херсона»(далі навчальний заклад, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго»(далі відповідач, підприємство) укладено відповідно:

договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 01.09.2009 р. №б/н (далі Договір №1);

договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 30.09.2009 р. №б/н (далі Договір №2);

договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 20.10.2009 р. №б/н (далі Договір №3) далі - Договори.

Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою. Протягом дії Договорів в них не вносилися зміни та доповнення.

Вищевказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з пунктами 1.1. договорів підприємство зобов»язалося надати учням обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планами-графіками.

Відповідно до пунктів 1.2. договорів підприємство зобов»язалось розподілити наказами учнів на робочі місця або навчально-виробничі ділянки та призначити кваліфікованих працівників підприємства для безпосереднього керівництва виробничим навчанням та виробничою практикою.

За пунктами 1.5. договорів підприємство золов»язалося забезпечити облік виконаних кожним учнем робіт та оплату їх праці відповідно до законодавства та на підставі державних будівельних норм України.

Визначення вартості виконаних обсягів будівельних робіт повинно проводитись відповідно до типових первинних облікових документів у будівництві: «Акт приймання виконаних будівельних робіт»(типова форма №КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрати (№КБ-3), затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 04.12.2009 р. №554, які обов»язкові до застосування при визначенні вартості виконаних обсягів будівельних робіт і проведенні розрахунків за виконані роботи по будовах (об»єктах).

Позивачем надано до матеріалів справи Довідки про вартість виконаних учнями навчального закладу робіт на загальну суму 147132,16 грн.

Суд звертає увагу сторін на той факт, що формування довідок здійснював відповідач, що підтверджується його печаткою. І з огляду на вищевказані довідки без дати та номеру, без визначення обсягів та вартості робіт, без посилання на номер договору суд дійшов висновку щодо їх невідповідності типовій формі Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати (№КБ-3), але суд вважає їх належними доказами по даній справі.

Суд не погоджується з думкою позивача про те, що в Довідках про вартість робіт зазначена саме заробітна плата, оскільки за текстом довідок в сукупній сумі вказано відшкодування за користування інструментом та засобами праці.

З метою отримати грошові кошти позивач направив відповідачу наступні рахунки:

- №223 від 02.10.2009 р. на суму 7313,28 грн.;

- №225 від 14.10.2009 р. на суму 37987,98 грн.;

-№248 від 11.11.2009 р. на суму 53640,00 грн.;

-№1 від 01.01.2010 р. на суму 48190,090 грн.

Судом встановлено, що 13 липня 2010 року відповідачем надіслано на адресу позивача графік погашення боргу (а.с.76), яким фактично відповідач визнав заборгованість навчальному закладу в сумі 89399,70 грн. і зобов»язався до 25 грудня 2010 року погасити борг в повному обсязі.

Судом також встановлено, що умовами договорів не передбачено порядок розрахунків між сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.09.2010 року позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу (а.с.77). Вищевказану вимогу про сплату боргу відповідач отримав 05.10.2010 року вх.№480, але залишив її без відповіді та реагування.Судом встановлено, що відповідач за виконані учнями навчального закладу розрахувався частково в сумі 57732,46 грн. (підтверджується банківськими виписками та платіжним дорученням а.с.62-64).

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 89399,70 грн. боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3120,05 грн. 3% річних та 11600,89 грн. інфляційних.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок в частині стягнення інфляційних втрат та річних і зазначає, що (враховуючи дату отримання відповідачем вимоги про сплату боргу 05.10.2010 р.) задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 646,62 грн. за період з 13.10.2010р. по 08.01.2011р. та вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1430,40 грн. за період з 13.10.2010 р. по 08.01.2011 р.

Щодо заявленого одночасно з позовом клопотання про застосування заходів до забезпечення позову (а.с.10), суд залишає його без задоволення, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.

Клопотання позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.

Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст..ст.173, 175, 193 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»(74900, м.Нова Каховка, вул..Паризької комуни, 6, р/р 26002877937701 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»у м.Херсоні, МФО 352015, код ЄДРПОУ 24951326) на користь Державного навчального закладу «Вище професійне училище №2 м.Херсона»(73034, м.Херсон, вул..Миколаївське шосе, 52, р/р 35429014000060 в УДК у м.Херсоні, МФО 852010, код ЄДРПОУ 02548245) 89399,70 грн. боргу, 1430,40 грн. збитків від інфляції, 646,62 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 914,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 207,35 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повний текст рішення складено 25.05.2011 р.