Рішення № 15792099, 18.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 травня 2011 року справа № 5020-463/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-463/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛікФарма «Адоніс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕКО»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 75089,98 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №05/2011с від 20.04.2011;

відповідача не зявився;

Суть спору:

28.03.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛікФарма “Адоніс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича комерційна фірма “ТЕКО” про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 75088,03 грн, у тому числі основного боргу 69522,43 грн, пені 3150,16 грн, інфляційного відшкодування 1805,83 грн, 3% річних 609,56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.03.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.03.2011 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛікФарма “Адоніс” у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

26.04.2011 від позивача надійшло клопотання (вх. №4420/11) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог до 75 089,98 грн, у тому числі основної борг за поставлений товар 69 522,43 грн, пеня 3 152,16 грн, інфляційне відшкодування 1805,83грн, 3% річних 609,56 грн (арк.с.66-67).

У судове засідання 18.05.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача

в с т а н о в и в:

04.01.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю “ЛікФарма «Адоніс»(Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕКО»(Покупець) укладено договір поставки №3/2 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязався поставляти продукцію на підставі замовлень Покупця при наявності товару на складі, а Покупець приймати та своєчасно оплачувати його вартість. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 (арк.с.25-27). Дія договору була продовжена на умовах пункту 7.3 ще на один рік.

Постачальник зобовязався прийняти від Покупця замовлення на поставку товару та здійснити поставку на торгову адресу Покупця (м. Севастополь, пр. Перемоги, 12) протягом пяті календарних днів своїми засобами та за свій рахунок. Датою поставки (відвантаження) вважається дата зазначена у витратної накладної Постачальника (розділ 2 Договору).

Відповідно до пункту 4.5 Договору Покупець повинен перерахувати грошові кошти за поставлений товар на поточний рахунок Постачальника по факту поставки (згідно витратної накладної), протягом 60 календарних днів. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено на адресу відповідача та прийнято представниками відповідача за генеральною довіреністю від 04.01.2010 товар за витратними накладними №РН-0000017 від 15.01.2010 на суму 8232,11 грн, №РН-0000065 від 12.02.2010 на суму 7508,16 грн, №РН-0000109 від 12.03.2010 на суму 8029,36 грн, №РН-0000155 від 16.04.2010 на суму 6858,65 грн, №РН-0000190 від 14.05.2010 на суму 8854,82 грн, №РН-0000219 від 11.06.2010 на суму 8908,87 грн, №РН-0000257 від 20.07.2010 на суму 8784,56 грн, №РН-0000279 від 13.08.2010 на суму 3951,86 грн, №РН-0000328 від 17.09.2010 на суму 6962,82 грн, №РН-0000332 від 27.09.2010 на суму 1450,86 грн, №РН-0000369 від 18.10.2010 на суму 6688,30 грн, №РН-0000415 від 15.11.2010 на суму 10741,04 грн, №РН-0000465 від 17.12.2010 на суму 9394,33 грн, №РН-0000016 від 17.01.2011 на суму 9639,79 грн, а всього на суму 106005,53 грн (арк.с.11-24, 45).

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав неналежним чином, оплатив отриманий товар частково в розмірі 36483,10 грн, що підтверджується випискою з рахунку відповідача (акр.с.52-54), у звязку з чим заборгованість останнього за Договором склала 69522,43 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався здійснювати оплату за поставлений товар на поточний рахунок позивача по факту поставки (згідно витратної накладної) протягом 60 календарних днів.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передача товару відповідачу підтверджується належними доказами, а саме витратними накладними №РН-0000017 від 15.01.2010, №РН-0000065 від 12.02.2010, №РН-0000109 від 12.03.2010, №РН-0000155 від 16.04.2010, №РН-0000190 від 14.05.2010, №РН-0000219 від 11.06.2010, №РН-0000257 від 20.07.2010, №РН-0000279 від 13.08.2010, №РН-0000328 від 17.09.2010, №РН-0000332 від 27.09.2010, №РН-0000369 від 18.10.2010, №РН-0000415 від 15.11.2010, №РН-0000465 від 17.12.2010, №РН-0000016 від 17.01.2011, генеральною довіреністю від 04.01.2010 на отримання товару.

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 69522,43 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за поставлений товар є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду, відповідач мав заборгованості в розмірі 69522,43 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3152, 16 грн за прострочку оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 Договору за несвоєчасну або не повну оплату вартості товару Покупець сплачує за вимогою Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати (недоплати) за кожний день прострочення до моменту повного виконання Покупцем свого зобовязання по оплаті.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с.68-70), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3152,16 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних 609,56 грн та інфляційне відшкодування 1805,83 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування (арк.с.48-51), суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 609,56 грн та інфляційного відшкодування в сумі 1805,83 грн такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 230-232 Господарського кодексу України статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕКО»(99011, місто Севастополь, вулиця Велика Морська, 24 кв. 2; ідентифікаційний код 13794556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛікФарма «Адоніс»(83046, м. Донецьк, вул. Петровського, 233 ідентифікаційний код 31297334, п/р 26009225124411 в Дон.обл. філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334011) заборгованість за поставлений товар за договором поставки №3/2 від 04.01.2010 в розмірі 75 089,98 грн, у тому числі основної борг 69 522,43 грн, пеня 3 152,16 грн, інфляційне відшкодування 1805,83грн, 3% річних 609,56 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 750,90 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 23.05.2011.