Ухвала суду № 15790663, 24.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

24.05.2011 Справа № 18/1284/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (юридична адреса: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-а, поштова адреса: м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27)

до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (вул. Стешенка, буд. 6, м. Полтава)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноНікольЦентр" (вул. Професора Підвисоцького -Драгоманова, буд. 10/10, кім. 60-61, м. Київ)

про зняття арешту з заставленого майна

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача – Кузнєцова Н. М.;

від відповідача – не з’явився;

від третьої особи –не з’явився.

Розглядається позовна заява про зняття арешту з заставленого майна, що передане ТОВ «НВП «Монтажбуд»в заставу АТ «Імексбанк» згідно договору застави № 633 від 05.09.2007р., а саме автомобіля КАМАЗ 55111 КТА-25, 2007 року випуску, тип - вантажний автокран 20Т, державний реєстраційний номер ВІ 0247 АО, та автомобіля КАМАЗ 55111 КТА-25, 2007 року випуску, тип - вантажний автокран 20Т, державний реєстраційний номер ВІ 0247 АО, що був накладений постановою державного виконавця від 04.12.2009р. ВП № 156362247.

Позивачем у позові заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом зупинення продажу вищевказаного майна.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що вимоги осіб щодо належності їм а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред’явлення позову до боржник та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права на власності на майно і звільнення його з-під арешту; крім того 15.02.2011р. прийнято постанову про закінчення даного виконавчого провадження.

Відповідачем також заявлено клопотання про заміну відповідача належними співвідповідачами - ТОВ «НВП «Монтажбуд»та ТОВ «ТехноНікольЦентр», і про залучення третьої особи –Київського ВДВС Полтавського МУЮ.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Октябрським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції при примусовому виконанні наказу господарського суду по справі № 20/78, виданого 30.06.2009р. прийнято постанову від 28.09.2009р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «НВП «Монтажбуд».

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що до складу майна, на яке накладено арешт, включено майно, передане ТОВ «НВП «Монтажбуд»в заставу АТ «Імексбанк»згідно договору застави № 633 від 05.09.2007р., а саме автомобіль КАМАЗ 55111 КТА-25, 2007 року випуску, тип - вантажний автокран 20Т, державний реєстраційний номер ВІ 0247 АО, та автомобіль КАМАЗ 55111 КТА-25, 2007 року випуску, тип - вантажний автокран 20Т, державний реєстраційний номер ВІ 0247 АО, що був накладений постановою державного виконавця від 04.12.2009р. ВП № 156362247.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом п.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів

чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про державну виконавчу службу” державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Статтею 3 Закону України “Про державну виконавчу службу” до органів державної виконавчої служби, зокрема віднесено, районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців (ч. 2 ст. 3 Закону України “Про державну виконавчу службу”).

За ч.2 ст. 4 Закону України “Про державну виконавчу службу” державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Отже, органи Державної виконавчої служби є суб’єктами владних повноважень при виконанні покладених на них повноважень щодо виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Таким чином, у порядку господарського судочинства дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені лише стягувачем, боржником або прокурором і тільки при виконанні рішень у господарських справах.

Позовні заяви з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час виконання рішень у господарський справах, подані особами, які зазначеною нормою не визначені як суб'єкти оскарження, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена також в п.5 листа Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 N 1276/10/13-09.

Відповідно до п.2, п. 19 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»

судам необхідно враховувати, що статтею 121-2 ГПК та статтею 383 ЦПК визначено обмежене коло осіб, які мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у господарських та цивільних справах відповідно у порядку господарського та цивільного судочинства, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів;

судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Як свідчать матеріали справи, позивач –Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" - не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні по примусовому виконанні наказу господарського суду по справі № 20/78, виданого 30.06.2009р.

Статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Вимоги про визнання права на майно позивачем не заявляються.

Вищевказане свідчить, що між позивачем –ПАТ "Імексбанк" та Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ відсутні цивільно-правові відносини. Даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки він виник з публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень.

Отже, провадження у справі за позовом ПАТ "Імексбанк" до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ про звільнення майна з-під арешту підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

При цьому позивач не позбавлений права звернути за вирішенням даного спору шляхом подання позову до Полтавського окружного адміністративного суду.

В зв"язку з викладеним клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову та клопотання відповідача про заміну відповідача співвіповідачами і про залучення третьої особи судом відхиляються.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 (зі змінами та доповненнями) підставою для повного або часткового повернення державного мита по господарським справам є, зокрема, припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді.

Відповідно до ч.2 п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Враховуючи, що провадження у даній справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 47, 80 (п.1), 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

1. Припинити провадження у справі.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (юридична адреса: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-а, поштова адреса: м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27; ідентифікаційний код 20971504) 85 грн. державного мита, сплаченого за меморіальним ордером № 12019 від 09.03.2011р., (оригінал якого залучено до матеріалів справи), та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених за меморіальним ордером № 12020 від 09.03.2011р. (оригінал якого залучено до матеріалів справи).

Видати довідку.

Суддя Безрук Т.М.