Рішення № 15790228, 23.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11 Справа № 15/67/2011

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»в особі Луганської філії, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет плюс», м. Луганськ про стягнення 144 478 грн. 68 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 325 від 03.06.2010; від відповідача - Головенко В.Г., директор ТОВ “Авторитет плюс”.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 144478 грн. 68 коп. за кредитним договором від 24.07.2008 № МС-041, що складається з:

-117340 грн. 00 коп. строкова заборгованість за кредитом;

-20805 грн. 11 коп. заборгованість за відсотками;

-2109 грн. 33 коп. пеня;

-4224 грн. 24 коп. штраф за порушення вимог п. 3.3.7 вказаного договору.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, де він просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 148 727 грн. 84 коп. за кредитним договором від 24.07.2008 № МС-041, що складається з:

-117340 грн. 00 коп. строкова заборгованість за кредитом;

-24 119 грн. 36 коп. заборгованість за відсотками;

-2574 грн. 88 коп. пеня;

-4693 грн. 60 коп. штраф за порушення вимог п. 3.3.7 вказаного договору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що відповідачем 16.05.2011 були сплачені грошові кошти в сумі 4000 грн. 00 коп., які були зараховані позивачем в погашення простроченої заборгованості по відсотках.

Представник відповідача надав заяву про розстрочення погашення заборгованості за кредитним договором № МС-041 від 24.07.2008 на три роки щомісяця. При цьому, зазначив, що вимоги за позовом є обґрунтованими, та визнав позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк»відповідно до п. 1.3 Статуту), як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Авторитете плюс», як позичальником, був укладений кредитний договір від 24.07.2008 № МС-041.

Предметом даного Договору (п. 1.1 договору) є правовідносини, за якими банк (позивач у справі) відкриває позичальнику (відповідачу у справі) відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 225000 грн. 00 коп.

В силу п. 1.2 договору цільове призначення кредиту: на поповнення обігових коштів.

За положеннями п. 1.3 договору кредитна лінія відкривається з 24.07.2008 строком на 36 місяців. При цьому, позичальник у будь-якому випадку зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 22.07.2011.

Пунктом 1.4.1 договору встановлено, що за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 22% річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п. 1.3 договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 23% річних (п. 1.4.2 договору).

Відповідно до п. 1.4.4 договору строк сплати процентів один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору.

Банк має право у разі невиконання зобовязань позичальником, здійснити погашення заборгованості за дійсним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору про іпотеку, визначеного в п. 2.1 договору, у порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 3.2.9 договору).

За умовами п. 5.3 договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобовязаний сплати банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування пені за прострочення виконання зобовязань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих банку, в повному обсязі.

Згідно із п. 5.5 договору за невиконання зобовязань, передбачених п.п. 3.3.4-3.3.7 договору, банк має право застосувати штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 0,4% від суми фактичної заборгованості за кредитом.

При цьому, у п. 3.3.7 вказано, що протягом строку дії договору і до повного виконання власних зобовязань по ньому щомісячно проводити свої безготівкові розрахунки через рахунки, відкриті у банку в обсязі не менше 100 % всіх своїх безготівкових розрахунків. Переведення позичальником оборотів до банку повинно бути здійснено протягом двох місяців від дати підписання договору. В разі невиконання вимог даного пункту банк має право щомісячно застосовувати штрафні санкції, визначені у вищевикладеному пункті.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику в загальній сумі 255 000 грн. 00 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що вказані кошти підприємство відповідача отримало.

У звязку з простроченням виконання позичальником, взятих за кредитним договором зобовязань, банком на адресу відповідача направлено претензію № 841/7 від 03.03.2011 про дострокове погашення підприємством усієї суми за кредитним договором № МС-041 від 24.07.2008, а саме: 18 824 грн. 80 коп. прострочена заборгованість по процентах, 117340 грн. 00 коп. поточна заборгованість за кредитом, 26 905 грн. 29 коп. штрафні санкції. Вказана вимога направлена позивачем відповідача 03.03.2011, проте відповідачем вона виконана не була.

Отже, згідно даного листа Банк вимагав дострокового повернення усієї суми кредиту.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором за ним утворився борг.

У звязку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів, якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № МС-041 від 24.07.2008, що складає 148 727 грн. 84 коп., з них: 117340 грн. 00 коп. строкова заборгованість за кредитом, 24 119 грн. 36 коп. заборгованість за відсотками, 2574 грн. 88 коп. пеня, 4693 грн. 60 коп. штраф за порушення вимог п. 3.3.7 вказаного договору.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобовязань за кредитним договором не надав.

Так, вимоги позивача в частині стягнення строкової заборгованості за кредитом в сумі 117340 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками в сумі 20 119 грн. 36 коп. підлягають задоволенню частково. В частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 4 000 грн. 00 коп. провадження у справі слід припинити. Штраф, нарахований позивачем на підставі п. 3.3.7 договору, в сумі 4693 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача повністю як обґрунтовано нарахований. Відзивом на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача по визнанню позову в повному обсязі суперечать законодавству, а також порушують його інтереси, оскільки позивачем необгрутовано нарахована пеня у сумі 2 574 грн. 88 коп.

Тому, суд приймає визнання позову відповідачем лише в частині основного боргу за кредитом та відсотками та штрафу та розглядає вимоги щодо стягнення пені по суті згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 2574 грн. 88 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати суми кредиту підлягає задоволенню частково в сумі 2 569 грн. 97 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню строкова кредитна заборгованість в сумі 117 340 грн. 00 коп., прострочена заборгованість за відсотками в сумі 20 119 грн. 36 коп., пеня в сумі 2569 грн. 97 коп., штраф в сумі 4693 грн. 60 коп. (Всього 144 722 грн. 93 коп.) В частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 4 000 грн. 00 коп. провадження у справі слід припинити. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 4 грн. 91 коп. слід відмовити за необґрунтованістю. Крім того, клопотання відповідача, за яким він просить розстрочити виконання рішення строком на 3 роки, судом відхиляється з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобовязання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобовязання.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тяжкий його фінансовий стан також не є підставою розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено, зокрема, у постанові від 24.03.2009 по справі №10/1994.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог у складі: 1 487 грн. 23 коп. державного мита, а також 229 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 1 грн. 56 коп., перераховане платіжним дорученням від 10.05.2011 № 1150 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 22, 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»в особі Луганської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет плюс»про стягнення 144 478 грн. 68 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет плюс», м. Луганськ, вул. Горна, б. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33766307, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ, вул. Єреванська, 1 (Луганська філія, м. Луганськ, 30-й квартал, 4, код за ЄДРПОУ 21794412), строкову кредитну заборгованість в сумі 117 340 грн. 00 коп., прострочену заборгованість за відсотками в сумі 20 119 грн. 36 коп., пеню в сумі 2569 грн. 97 коп., штраф в сумі 4693 грн. 60 коп., державне мито у сумі 1 487 грн. 23 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229 грн. 65 коп. Видати наказ. 3. Провадження у справі щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 4 000 грн. 00 коп. припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 4 грн. 91 коп. відмовити. 5. Повернути Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ, вул. Єреванська, 1, в особі Луганської філії, м. Луганськ, 30-й квартал, 4, код за ЄДРПОУ 21794412, зайво сплачене за платіжним дорученням від 10.05.2011 № 1150 державне мито у сумі 1 грн. 56 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 23.05.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 26.05.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко