Рішення № 15789814, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/12917.05.11 За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Ласуня"

про стягнення 11 349,47 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2 - представник

Від відповідача не зявився Рішення прийнято у судовому засіданні 10.05.2011р., оскільки 28.02.2011р. та 21.03.2011р. розгляд справи відкладався у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Ласуня" заборгованості в сумі 11 349,47 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2011р. порушено провадження у справі № 44/129 розгляд справи призначено на 28.02.2011р.

24.01.2011р. до господарського суд міста Києва надійшло клопотання позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові рахунки відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2011р. відкладено розгляд справи на 21.03.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2011р. відкладено розгляд справи на 04.04.2011р.

04.04.2011р. у звязку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2011р. розгляд справи призначено на 17.05.2011р.

11.05.2011р. до господарського суд міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

У судовому засіданні 17.05.2011р. представник позивача надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2010 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 експедитор (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Ласуня" замовник (далі - відповідач) був укладений договір транспортного експедирування № 60/02/22 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обовязки по організації перевезень та експедирування вантажу відповідача на території України, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, повязаних з перевезенням та експедируванням вантажу відповідача.

Відповідно до п. 3.2. договору відповідач зобовязаний оплатити надані позивачем послуги протягом трьох банківських днів, з моменту підписання актів виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач надав, передбачені договором послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № Г-1348 від 07.09.2010р., № Г-1628 від 14.10.2010р., № Г-1327 від 07.09.2010р. на загальну суму 10600,00 грн. (оригінали наявні в матеріалах справи).

В порушення умов договору відповідач за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача - склала 10600,00 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2010 р. по 16.11.2010р.

У відзиві на позовну заяву від 11.05.2011р. відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у звязку з порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Ласуня". Вказані доводи відповідача судом до уваги не беруться оскільки відповідно до норм чинного законодавства, порушення справи про банкрутство не є підставою для відмови в задоволенні позову у спірному правовідношенні.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 600,00 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 314,36 грн. інфляційних нарахувань та 89,08 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 44/129 шляхом накладення арешту грошові рахунки відповідача, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову”, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 110,03 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Ласуня" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, кв. 122, код ЄДРПОУ 32310083 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (75024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 10600 (десять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 314 (триста чотирнадцять) грн. 36 коп. інфляційних нарахувань, 89 (вісімдесят девять) грн. 08 коп. 3% річних, 110 (сто десять) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк