Ухвала суду № 15751448, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р. м. КиївК-10313/08

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 27 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року

у справі №18/161А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Українська панчішна компанія»(надалі ЗАТ «Українська панчішна компанія»)

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (надалі ДПІ у Залізничному районі м.Львова)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000582200/0/4128 від 08.02.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством, при утриманні та перерахуванні податку з доходів нерезидентів в липні 2004 року було повністю дотримано вимоги Закону України «Про оподаткування підприємств»та Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Постановою господарського суду Львівської області від 27 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано, прийнятне ДПІ у Залізничному районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення №0000582200/0/4128 від 08.02.2007 року; з Держаного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідачем не надано доказів, які б засвідчували, що дохід контрагента позивача повинен оподатковуватись на території України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Залізничному районі м.Львова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом булла проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «Українська панчішна компанія»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року та дотримання вимог валютного законодавства за період з 02.04.2004 року по 30.09.2006 року, про що складено акт №187/23-0/32894162 від 01.02.2007 року

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено ряд порушень, зокрема, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, неутримання та неперерахування податку з доходів нерезидента в липні 2004 року в сумі 7980,00грн.

За наслідками проведеної перевірки, ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000582200/0/4128 від 08.02.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 23940,00грн., з яких 7980,00грн. за основним платежем та 15960,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Проектним офісом «Consulting & Engineering»був укладений контракт №4 від 27.04.2004 року, предметом якого є проектно-консультаційні роботи, відповідно до додатку №1 від 01.07.2004 року. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначений контракт був виконаний належним чином, відповідно до акту виконаних робіт, платіжного доручення та банківської виписки, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки, даний спір виник внаслідок того, що податковий орган вважає, що вищезазначений контракт укладений з фірмою «Consulting & Engineering», Італія. В той же час представлені документи від нерезидента засвідчують про видачу ідентифікаційного номера субєкту Індивідуальне підприємство ОСОБА_1.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, порядок оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України регулюється міжнародними договорами, в даному випадку Конвенцією між Урядом України та Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, яка була ратифікована Верховною Радою України згідно Закону України №502-XIV.

Згідно з ч.1 ст.4 вищезазначеної Конвенції, для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави»означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місцеперебування, місця управління, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію. Але цей термін не включає жодну особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі, або стосовно капіталу, що знаходиться в ній.

Відповідно до п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Сертифікату про видачу ідентифікаційного номера для підприємства, індивідуальне підприємство ОСОБА_1 має ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Також, відповідно до заяви, яка заміняє нотаріальний акт від 09.06.2004 року, сертифікат про ПДВ №НОМЕР_1 виданий департаментом доходів м. Кастільйоне Стівйер. Крім того, як вбачається з листа ОСОБА_1 від 19.02.2007 року, він не є компанією, а є вільним професіоналом, тобто, має професійний офіс який має назву - and Engineering di (of) Bruno Pogliani»та номер ПДВ, що дає йому можливість видавати рахунки за надані послуги.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, з реквізитів контрагента позивача зазначених у; контракті, його додатку; акту виконаних робіт; платіжного доручення; виписки з банку, вбачається, що вони належать саме ОСОБА_1 а не & Engineering».

Відповідно до ст.26, ст.27 Конвенцією між Урядом України та Урядом Італійської Республіки, якщо резидент Договірної Держави вважає, що дії однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до його оподаткування не у відповідності до положень цієї Конвенції, він може, незалежно від засобів захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, подати свій випадок до компетентних органів Договірної Держави, резидентом якої він є. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція, тією мірою, в якій оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство та полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Обмін інформацією не обмежується статтею 1. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде вважатися конфіденційною таким же чином, як і інформація, що одержана у межах національного законодавства цієї Держави, і буде розкрита тільки особам або органам (включаючи суди і адміністративні органи), які займаються оцінкою або стягненням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляцій стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи чи органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в ході відкритого судового засідання або при прийнятті юридичних рішень.

Крім того, згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, оскільки відповідач в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду про задоволення позовних вимог.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 27 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.