Постанова № 15745158, 31.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2011 р. м. КиївК-33187/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2011 року Справа № 10/36

к/с № К-33187/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Міненка О.М.,

за участю представників позивача:Прокопця О.В. відповідача:Грембовського В.О.

Бевза В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2009 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р.

у справі №10/36

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2008 р. №0005362307/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2008 р. №8522305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2009 р. (суддя Ковзель П.О.) позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 02.07.2008 р. №0005362307/0. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2008 р. №8522305 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3.409.961,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності донарахування підприємству податкових зобовязань з податку на прибуток зважаючи на те, що у позивача були відсутні підстави для нарахування та сплати роялті за використання зображення знаку «Mitsubishi»виключно з метою ідентифікації реалізованого товару, а саме автомобілів марки «Mitsubishi», оскільки таке використання вказаного знаку не є використанням знаку для товарів і послуг у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У частині задоволення позовних вимог про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за невикористання позивачем реєстратора розрахункових операцій при поверненні готівкових коштів, які були отримані ним від покупців у якості передплати на виконання укладених договорів купівлі-продажу автомобілів, суд першої інстанції дійшов висновків щодо правомірності застосування до підприємства таких штрафних (фінансових) санкцій, проте, лише за період, встановлений ст.250 ГК України, оскільки такі санкції є адміністративно-господарськими.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Данилова М.В., судді: Бистрик Г.М., Кучма А.Ю.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, що мотивовано наступним. Так, застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суд попередньої інстанції визнав такими, що за своєю економічною суттю мають ознаки податкових надходжень в доходи відповідних бюджетів, тобто не є адміністративно-господарськими, а отже для їх стягнення мають бути застосовані правові механізми, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не Господарським кодексом України.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток суд попередньої інстанції вказав на те, що використання зображення знаку «Mitsubishi»правомірно визначено податковим органом як безоплатне використання торгової марки при здійсненні господарської діяльності підприємства, що призвело до несплати платежів у вигляді роялті та відповідно до заниження скоригованого валового доходу за перевіряємий період.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2008 р. №0005362307/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2008 р. №8522305.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками контролюючого органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої 23.06.2008 р. складено акт №265509232305.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п.1, п.2 ст.3, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2008 р. №8522305, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 4.961.195,75 грн..

Крім того, представниками контролюючого органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., якою, крім інших, встановлено порушення приписів пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (з наступними змінами та доповненнями).

За результатами зазначеної перевірки 23.06.2008 р. складено акт №328/23-7/30113927, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.07.2008 р. №0005362307/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 344.520,00 грн. (239.250,00 грн. основного платежу та 105.270,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток стало використання останнім у своїй господарській діяльності зображення знаку «Mitsubishi»без здійснення платежів у вигляді роялті за таке користування, що, на думку контролюючого органу, призвело до заниження скоригованого валового доходу за перевіряємий період.

Проте, такі висновки податкового органу, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, є помилковими. Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, використання зазначеного зображення знаку «Mitsubishi»здійснювалось підприємством виключно з метою ідентифікації товару, а саме автомобілів марки «Mitsubishi», та для позначення місць торгівлі вказаними автомобілями, відповідно до вимог їх виробника, які є обовязковими при реалізації автомобілів зазначеної марки, та згідно умов Дилерського договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко»(імпортер автомобілів марки «Mitsubishi»).

Відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під поняттям роялті розуміються платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції відносно того, що відповідачем не наведено жодних доказів придбання позивачем торгової марки «Mitsubishi», як не надано доказів сплати підприємством відповідних платежів за використання зазначеної торгової марки (знаку), тому аргументованими є висновки, що таке використання позивачем вказаного зображення знаку «Mitsubishi»не є використанням знаку для товарів і послуг у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не здійснював безоплатного використання торгової марки при здійсненні своєї господарської діяльності, тому у нього були відсутні підстави для сплати платежів у вигляді роялті, а отже донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток здійснено податковим органом безпідставно.

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податкових зобовязань за основним платежем є безпідставним, відповідно податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також є протиправним.

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачу було донараховано штрафні (фінансові) санкції за невикористання реєстратора розрахункових операцій при поверненні готівкових коштів, які були отримані ним від покупців у якості передплати на виконання укладених договорів купівлі-продажу автомобілів.

Підставою для застосування зазначених штрафних санкцій, на думку податкового органу, стало порушення позивачем приписів п.1, п.2 ст.3, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.1, п.2 ст.3 вказаного Закону, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що застосування реєстратора розрахункових операцій є обовязковим у випадках, коли особа отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї.

Відповідач, з висновками якого погодились суди попередніх інстанцій, стверджуючи про необхідність застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій при поверненні готівкових коштів, отриманих від покупців у якості передплати на виконання укладених договорів купівлі-продажу автомобілів, вказує на те, що підприємством було здійснено послуги з продажу таких автомобілів та, що отримані авансові платежі є оплатою вартості саме таких послуг, а не частковою вартістю товару (автомобіля), вважає, що в даному випадку покупець фактично відмовляється від наданої продавцем послуги.

Проте, суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки контролюючого органу та попередніх судових інстанцій є хибними з огляду на наступне. Так, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, передплата здійснена покупцями позивачу складала 1% від вартості автомобіля, який такий покупець мав намір придбати, та в подальшому вказаний авансовий платіж мав бути врахований при остаточному розрахунку за придбаний товар. Викладене вказує на безпідставність доводів відповідача, щодо наявності в даному випадку крім операції купівлі-продажу автомобіля ще й господарської операції з реалізації послуг. А отже, не має підстав для застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій, як це передбачено п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при поверненні передплати за товар, який фактично не був проданий та право власності на який до покупця не перейшло.

З огляду на викладене, та зважаючи на відсутність у даному випадку реалізації позивачем товарів та послуг, неправомірним є визначення податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 зазначеного Закону у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо неправомірності дій органу державної податкової служби, якими платнику податків донараховано податкові зобовязання чи застосовано штрафні (фінансові) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2009 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р. у справі №10/36 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»задовольнити.

Визнати протиправними податкове повідомлення-рішення від 02.07.2008 р. №0005362307/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2008 р. № 8522305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»6,80 грн. судового збору.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.