Рішення № 15744769, 18.05.2011, Балаклійський районний суд Харківської області

2001/2-78/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011 м.Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Носова Г.С., при секретарі Болбот Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Балаклія цивільну справу за позовною заявою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа Національний Банк України про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2010 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову пояснив, що ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору № 166-02-И від 06.04.07 року був наданий кредит у розмірі 36000 доларів США з оплатою за процентною ставкою 12 процентів річних із строком користування до 06.04.2027 року. Згідно з умовами договору ОСОБА_1 зобовязався у встановлений договором строк повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними та комісійну винагороду. Всі платежі останній повинен був здійснювати відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення кредиту. В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № П 166-02-И від 06.04.2007 року, за яким остання зобовязалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобовязань кредитного договору. В звязку з невиконанням умов договору станом на 11.06.2010 року загальна заборгованість складає 36284,68 доларів США та 121397,89 грн. пені.

06 квітня 2011 року представник відповідача ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа Національний Банк України про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки. В обґрунтування позову посилався на відсутність у банка індивідуальної ліцензії Національного банк України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримала позовні вимоги, просила стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором та пеню в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом заперечувала проти задоволення вимог первісного позову, посилаючись на відсутність у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»при укладенні кредитного договору індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

Представник позивача за зустрічним позовом заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, пояснила, що дійсно між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 166-02-І, згідно якого банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 36000 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № П-166-02-И від 06.04.2007 року. Але, у відповідача за зустрічним позовом при укладенні кредитного договору була відсутня індивідуальна ліцензія НБУ, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення вимог цього позову заперечувала. Посилалась на ч.3 ст.533 ЦК України, згідно якої використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом. Пунктом 3 ч.1 статті 47 Закон України «Про банки та банківську діяльність»визначено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Термін «кошти»згідно ст.2 цього Закону розуміється, як гроші у національній або іноземній валюті. Тобто, вказаним вище законом визначено право банків, які мають банківську ліцензію, здійснювати кредитування в іноземній валюті. Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії валютного кредитування. Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому, п.5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операції згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Третя особа Національний банк України в особі Управління Нацбанку в Харківській області в судове засідання свого представника не направила, але надала наступні пояснення.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Стосовно проведення платежів за кредитними операціями в іноземній валюті, положення ст.ст.47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів щ такої суми. При цьому, відповідно до цієї же статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик в іноземній валюті (кредитні операції), які включають у себе як власне надання кредитів, так і отримання процентів та інших платежів за кредитом в іноземній валюті, а також залучення депозитів в іноземній валюті з виплатою процентів в іноземній валюті. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. Посилався на ст.ст.5, 11 Декрету «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.44 Закону України «Про Національний банк України»та Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483 та зареєстроване в Мінюсті України 09.11.2004 року за 3 1429\10028, вважає вимоги позивача за зустрічним позовом стосовно визнання недійсними кредитного договору в іноземній валюті та договору поруки безпідставними. Справу просив розглядати за відсутності представника управління.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом підлягає задоволенню. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа Національний Банк України про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки необхідно відмовити.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовим розглядом встановлено, 06.04.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником кого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 166-02-И, за змістом якого банк надає ОСОБА_1 кредитні ресурси в сумі 36000 доларів США з оплатою по процентній ставці 12 процентів річних, а останній зобовязується повністю повернути кредитні ресурси до 06.04.2017 року(а.с.8-10).

Позивач свої зобовязання згідно вищевказаного договору виконав (а.с.17).

До кредитного договору було складено графік погашення кредиту, який є додатком № 1, та підписаний ОСОБА_1 (а.с. зворот 10-12).

За змістом ст. 526, ч.1 ст.530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.5 кредитного договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів. Відповідачем ОСОБА_1 було порушено зобовязання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, встановлені умовами договору за п. п. 4.1-4.6. (а.с. 8-12).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пунктом 6.1 договору за прострочення строку погашення кредиту та процентів за користування кредитом передбачено нарахування пені у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення (а.с. зворот 9).

Станом на 11.06.2010 року загальна заборгованість по кредитному договору складає:

-строкова заборгованість за кредитом 30448,07 доларів США;

-прострочена заборгованість за кредитом 2600 доларів США;

-прострочена заборгованість по процентам 3236,61 доларів США;

-пеня за прострочення погашення кредиту 50077,38 грн.;

-пеня за прострочення погашення процентів 71172,89 грн.;

-пеня за прострочення погашення комісії 147,62 грн., загальна сума

грошових зобовязань - 36284,68 доларів США та 121397,89 грн.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та іншим відповідачем ОСОБА_2 06.04.2007 року було укладено договір поруки № П-166-02-И (а.с.13). Згідно умов цього договору остання зобовязалася перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором. ОСОБА_2 ознайомилася з кредитним договором та погодилася з його умовами (а.с. зворот 13).

Відповідно до ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 2.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.13).

Згідно договору поруки, а саме п.п.2.2, 2.3 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник , у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних відсотків і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплати неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодування усіх збитків. У випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом одного календарного місяця з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора виникає право вимоги сплати боргу в повному обсязі до поручителя.

Позивач звертався до відповідачів із вимогою повернення кредиту, але заборгованість ними не погашена (а.с.18-19).

Представник позивача за зустрічним позовом просить визнати недійсним кредитний договір № 166-02-П від 06.04.2007 року та договір поруки № П-166-02-И, посилаючись на відсутність у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»індивідуальної ліцензії Національного банк України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Таким чином, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї же статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик в іноземній валюті (кредитні операції), які включають у себе як власне надання кредитів, так і отримання процентів та інших платежів за кредитом в іноземній валюті, а також залучення депозитів в іноземній валюті з виплатою процентів в іноземній валюті. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Надання кредитів в іноземній валюті відносяться до валютних операцій (ст.1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»- Декрет). Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій НБУ, які видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (ст.5 Декрету). Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, наданий у ч.4 цієї статті.

Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт «в»ч.4 ст.5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте, на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина з огляду на відсилочний характер норми Декрету не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, повязані з наданням резидентам (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Стосовно необхідності отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України згідно з вимогами пункту «г»ч.4 ст.5 Декрету, порядок і терміни видачі ліцензії, перелік документів, необхідних для одержання ліцензії, а також підстави для відмови у видачі ліцензії визначаються НБУ.

Відповідно до ст.11 Декрету НБУ видає в межах, передбачених цим Декретом обовязкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про Національний банк України»НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. На виконання цих повноважень НБУ прийнято Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (далі - Положення), затверджене Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483, згідно п.1.4 якого, використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобовязань або оплати товарів, що придбаваються.

Разом з тим п.1.5 Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів та інших платежів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною із сторін договору, за умови якщо стороною договору є уповноважений банк, який має банківську ліцензію та письмовий дозвіл (генеральну ліцензію) на здійснення валютних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи позивач має банківську ліцензію № 28 від 20.01.2003 року на право здійснювати банківські операції визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та дозвіл №28-2 від 14.09.2004 року на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 цього ж Закону.

Задовольняючи позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходячи з правомірності дій позивача, вважає вимоги останнього обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа Національний Банк України про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки необхідно відмовити за необґрунтованістю заявлених вимог.

Суд в порядку ст.88 ЦК України солідарно покладає на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати, сплачені позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.192, 526, 530, 554, 543, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність, ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», ст.4, 5, 11 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», «Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»затвердженим ПКМУ від 14.10.204 року № 483, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк»Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк»Фінанси та Кредит»заборгованість за кредитом по кредитному договору № 166-02-И від 06.04.2007 року в розмірі 36284,68 доларів США (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят чотири), що еквівалентне 287262 (двісті вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 19 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2010 року) та 121397 (сто двадцять одна тисяча триста девяносто сім) грн. 89 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк»Фінанси та Кредит»судовий збір в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та 120 (сто двадцять) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк»Фінанси та Кредит», третя особа Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2011 року о 16 год. 00 хв.

СУДДЯ: