Ухвала суду № 15735532, 27.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко О.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року справа №2а/0570/3378/11 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Бадахової Т.П. , Шишова О.О.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю сторін:

від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довір. від 02.02.2011 року, ОСОБА_4 за довір. від 02.02.2011 року

від відповідача ОСОБА_5 за довір. від 04.04.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 31.03.2011року

у справі № 2а-0570/3378/2011

за позовом Приватного підприємства «Марина»

до відповідача Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Марина» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування рішення від 09.12.2010 року № 0005712344 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1000 грн. за порушення вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, рішення від 09.12.2010 року № 0005692344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 196072 грн. 50 коп. за порушення вимог “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, рішення від 09.12.2010 року № 0005702344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 792 грн. за порушення вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року у справі № 2а-0570/3378/2011 (суддя Савченко С.В.) позовна заява задоволена.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, які оскаржувались, та, крім того, під час проведення перевірки податковим органом порушені вимоги ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняте на підставі акту перевірки, з дотриманням норм Закону України “Про державну податкову службу в Україні” по факту порушення положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснила перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці бару, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 123, що належить СГД ПП «Марина», за результатами якої складений акт від 19.11.2010 року № 0583/05/62/23/24317836.

Перевірка здійснена на підставі наказу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 01.11.2010 року № 691 «Про затвердження плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері та хронометражних обстежень на листопад 2010 року», направлень на перевірку бару, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 123 від 11.11.2010 року № 1003, № 1004(т. І а.с. 50, 123 - 126).

За результатами перевірки суб'єкту господарювання інкримінувались порушення вимог:

- п. 1, п. 2, п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на суму 29152 грн. за надання приміщень в оренду; неведення у порядку, встановленому Законом, обліку товарних запасів у сумі 25156 грн. за місцем їх реалізації та зберігання;

- п. 2.6 р.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: неоприбуткування готівкових коштів у сумі 158 грн. 40 коп. до касови підприємства;

- ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме: реалізація однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт» за ціною 20 грн. - вищою від максимальної роздрібної ціни, зазначеної на пачці у розмірі 11 грн.

Згідно свідоцтва від 14.12.2009 року серії В № 0562013156 ПП «Марина» є суб'єктом підприємницької діяльності платником єдиного податку (т. І а.с. 87).

ПП «Марина» надавало в оренду приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 фізичним особам - підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі договорів оренди від 2 березня 2010 року, 4 січня 2010 року та 17 жовтня 2010 року відповідно. Предметом зазначених договорів було надання приміщення в оренду.

Як вважає податкова інспекція, в порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при отриманні сум орендної плати від зазначених СГД ПП «Марина» не провела операції через зареєстрований та опломбований РРО та не видало розрахунковий документ.

Під час проведення перевірки встановлено, також, залишок та нестача товару, який було розраховано, виходячи з залишків окремо обраних запасів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.2010 року, які у подальшому розраховуються математично і порівнюються з залишками на момент проведення перевірки, в результаті чого було отримано як залишок певного товару, так і нестачу певного товару.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом складена відомість у кількості 5 шт. щодо фактичних залишків товарів станом на 13 листопада 2010 року (на день перевірки) на загальну суму 25156 грн.

Крім того, під час перевірки встановлений факт реалізації однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт» за ціною 20 грн., вищою від максимальної роздрібної ціни, зазначеної на пачці у розмірі 11 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Згідно п. 4 ст. 10 цього Закону, в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законродавством надані владні управлінські функції у сфері контролю за здійсненням готівкових та безготівкових розрахунків та, здійснюючи перевірку фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.

Статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” , в редакція, яка була чинною на час спірних взаємовідносин, встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності обставин передбачених у цій статті

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як зазначалось раніше, перевірка здійснена на підставі плану - графіку та направлень на перевірку, тобто, відповідачем дотримані вимоги зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку проведення перевірок, визначеному зазначеною нормою Закону.

Колегія суддів вважає, також, неправомірним висновок суду першої інстанції про відсутність права у податкового органу здійснювати перевірки у нічний час, оскільки податкові органи діють на підставі норм чинного законодавства, в тому числі ст. 20 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою встановлений обов'язок фахівців податкового органу за розпорядженням керівника з'явитись на службу у неробочі, вихідні, святкові дні, та враховуючи особливості перевірок з контролю за обігом готівки в Україні.

Щодо встановлених під час перевірки порушень, які стали підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів враховує наступне.

Як зазначалось раніше, під час перевірки встановлене порушення позивачем пунтку 1 статті 3 Закону України «Про застосуванні реєстраторів розрахуноквих операцій» в частині непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій у розмірі 29152 грн., а саме: згідно касової книги та прибуткових касових ордерів до каси позивача надходили кошти за договорами оренди приміщення від фізичних осіб - підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не проведені через реєстратор розрахункових операцій.

Статтею 2 Закону України «Про застосуванні реєстраторів розрахуноквих операцій» визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тобто, отримання коштів від контрагентів за договорами оренди при здійснені звичайної господарської діяльності не є розрахунковими в розумінні зазначеної норми Закону.

Крім того, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, грошові кошти, отримані за надання приміщення в оренду, оформленні позивачем відповідними прибутковими касовими ордерами, оприбутковані у касовій книзі та у той же день внесені до банківського рахунку позивача.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині недотримання ведення у порядку, встановленому законом, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в сумі 25156 грн., колегія суддів враховує наступне.

Як зазначалось раніше, під час проведення перевірки встановлено залишок та нестача товару, який розраховано, виходячи з залишків окремо обраних запасів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.2010 року, які у подальшому розраховуються математично і порівнюються з залишками на момент проведення перевірки, в результаті чого було отримано як залишок певного товару, так і нестачу певного товару на загальну суму 25156 грн.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, відповідач визначив норми статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно якої до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізії та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сутність даного порушення, на думку відповідача, полягає у неведенні обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме, у відсутності первинних документів, які підтверджують придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, що є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою у порядку, визначеному відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються з правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Як зазначалось раніше, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності платником єдиного податку.

Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Це загальна норма, встановлена статтею 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва». Спрощена система може застосовуватись поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Спрощену систему запроваджено Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98р. № 727/98. Це спеціальний нормативно-правовий документ, який регулює спрощений порядок оподаткування.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 року за № 713/4006, який регулює порядок ведення обліку доходів та витрат суб'єктами господарювання, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

Для визначення результатів власної підприємницької діяльності суб'єкти малого підприємництва ведуть книгу обліку доходів та витрат.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем до перевірки надана книга обліку доходів та витрат, яка не передбачає ведення переліку придбаних або проданих товарів.

Крім того, до матеріалів справи надані відповідні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, зворотно-сальдова відомість по рахунку 2822, картка рахунку 631, які підтверджують оприбуткування товару, зазначеного у відомості податкового органу і ведення відповідного обліку товарних запасів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо порушення позивачем оприбуткування готівкових коштів до касової книги підприємства, колегія суддів враховує наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

Відповідно до пункту 2.6 зазначеного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використаним РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 106/5297 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Як вбачається з п. 2.2.12 акту перевірки друкування позивачем на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій забезпечено.

Позивачем надані Z-звіти за 30.10.2010 рік, 31.10.2010 рік, 12.11.2010 рік (до Розділу 1. "Фіскальні звітні чеки" книги ОРО), з яких вбачається, що у зазначений період позивач здійснював облік Z -звітів та повну суму, а саме: відповідно до Z - звіту за 31.10.2010 рік № 0166, за цей день одержано від клієнтів грошових коштів в розмірі 52,80 грн., вказана сума повністю співпадає з даними касової книги за цей день. Різниця, яка, на думку податкового органу є неоприбуткованою, у розмірі 26,40 грн. була оприбуткована позивачем 30.10.2010 року згідно Z-звіту № 0165 та відповідному запису у касовій книзі за 30.10.2010 рік; відповідно до Z - звіту за 12.11.2010 рік № 0176, за цей день одержано від клієнтів грошові кошти в розмірі 132,00 грн., вказана сума повністю співпадає з даними касової книги за 12.11.2010 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним висновок відповідача про порушення позивачем норм Положення про ведення касових операцій в Україні.|

Щодо порушення позивачем встановлення максимальних цін при роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів щодо реалізації однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт» за ціною 20 грн., вищою від максимальної роздрібної ціни, зазначеної на пачці у розмірі 11 грн.

Відповідно до статті 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Відповідно до абз. 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Судом встановлено, що згідно з видатковою накладною від 14 жовтня 2010 року № 1 ЛЦС009205, позивачем придбано тютюнові вироби, у тому числі тютюнові вироби «Мальборо лайт» за ціною 10,28 грн. та з зазначенням максимальної роздрібної ціни 11 грн.

Відповідно до комплектації номенклатури від 14 жовтня 2010 року № 10/10/14-1, яка додана до матеріалів справи, придбані тютюнові вироби позивач реалізовував в комплекті з запальничками за ціною 20 грн. за комплект. Даний факт також не заперечував представник відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необгрунтованість висновку податкового органу про порушення правил реалізації однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт» за ціною 20 грн., вищою від максимальної роздрібної ціни, зазначеної на пачці у розмірі 11 грн., оскільки мала місце реалізація тютюнового набору, який складається з тютюнового виробу та запальнички, а не однієї пачки тютюнових виробів «Мальборо лайт».

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду такою, що прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, ст. 8, ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Положенням про веденна касових операцій у національній валюті в Україні, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року у справі № 2а-0570/3378/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року у справі № 2а-0570/3378/2011 за позовом Приватного підприємства «Марина» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування рішень про застосування фінансових санкцій залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.04.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 29.04.2011 року.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Т.П. Бадахова

О.О. Шишов