Постанова № 15733561, 27.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/405/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - Чалої А.С.,

суддів Гаврилюка В.О., Тимошенко В.П.,

при секретарі судового засідання Журавлі В.В.,

за участю: представника прокуратури м. Черкаси - помічника прокурора Рідзель О.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брілюкс»до державної податкової інспекції у місті Черкаси, за участю прокуратури м. Черкаси про скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Брілюкс»з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12.01.2011 року № 0000022301 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 2522415 грн. та податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12.01.2011 року № 0000032301 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 2087782 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами та фіктивності господарських операцій. Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача були досліджені всі первинні документи, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, зауважень щодо змісту, обєму, наданих на перевірку документів, у перевіряючих не було.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та вказував, що валові витрати та податковий кредит позивача сформовані за рахунок контрагентів-постачальників, в ході перевірок яких встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності. Директори трьох постачальників не підписували фінансово-господарську та звітну документацію, їм не відомо про місце знаходження печатки, з посадовими особами позивача не знайомі. Крім того, головним слідчим управлінням МВС України розслідується кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 та 3 ст. 358 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що чотири підприємства контрагенти позивача створені та зареєстровані на підставних осіб.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 29.12.2010 року № 2929/23-2/32268063, встановлені порушення позивачем пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток 1441380 грн. та пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 1193018 грн. .

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000022301 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 2522415 грн. та від 12.01.2011 року № 0000032301 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 2087782 грн.

Згідно акту перевірки підставою для висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, слугувало наступне.

Відповідно до звітності позивача встановлено придбання ТМЦ та послуг з оренди механізмів від субєктів господарювання: ПП «Торгкомерс-2009», ПП «Матадор Плюс», ПП «Мегаторгсервіс», ПП «Укрбудспецпостач-2010», ПП «Т-груп», ТОВ «Бізнесальянс».

Так, операції купівлі-продажу товару за участю ПП «Торгкомерс-2009»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Згідно акту невиїзної перевірки ПП «Торгкомерс-2009»встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) ПП «Торгкомерс-2009» від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємство декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємством будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів. Крім цього, отримано пояснення директора ПП «Торгкомерс-2009»ОСОБА_4 від 20.11.2010 року, згідно яких останній не підписував фінансово-господарську та звітну документацію, йому невідомо про місцезнаходження печатки, з посадовими особами ТОВ «Брілюкс»особисто не знайомий. Аналогічні пояснення були надані ОСОБА_4 в судовому засіданні при розгляді даної справи.

Позивач згідно договору від 07.11.2007 року оренди, який було пролонговано додатковими угодами, отримав від ПП «Матадор Плюс» спецобладнання (гармата очисна високого тиску, система для миття вікон і фасадів». Договір передбачав сервісне обслуговування даного обладнання. Згідно акту невиїзної документальної перевірки ПП «Матадор Плюс»встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) ПП «Матадор Плюс»від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємство декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємством будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

В звязку з чим податковий орган прийшов до висновку, що оплата позивачем послуг з оренди та сервісного обслуговування неправомірно віднесена ним до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Допитаний в якості свідка під час розгляду справи директор ПП «Матадор Плюс»Дяченко Л.К. пояснив, що між ПП «Матадор Плюс»та позивачем дійсно було укладено договір оренди спецобладнання, при огляді виписаних ПП «Матадор Плюс»податкових накладних свій підпис на них підтвердив.

Також в акті перевірки зазначено, що у випадку не відображення ПП «Торгкомерс-2009», ПП «Матадор Плюс»податкових зобовязань у деклараціях, дані таких податкових декларацій та додатки 5 до них спростовують відомості, наведені у виданих ними податкових накладних, а тому такі накладні не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит, оскільки були виписані з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того, головним слідчим управлінням МВС України розслідується кримінальна справа № 24-203, порушена 27 вересня 2010 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 158 КК України. Досудовим слідством встановлено, що невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності щодо переведення безготівкових коштів у готівку, створено та зареєстровано на підставних осіб ряд субєктів господарювання, які перебувають на податковому обліку в ДПІ в м. Черкаси, зокрема ПП «Мегаторгсервіс», ПП «Укрбудспецпостач-2010», ПП «Т-груп», ТОВ «Бізнесальянс». В звязку з наведеним, податковий орган вважає, що існують достатні підстави вважати, що фінансово-господарські взаємовідносини з даними підприємствами носять характер нікчемних правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету.

Податковим органом зроблено висновок, що господарські операції з наведеними підприємствами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, виробничо-складських приміщень, основних фондів, засобів для транспортування та наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Директорами ПП «Мегаторгсервіс»- ОСОБА_6, ПП «Т-груп»- ОСОБА_7, надані пояснення, згідно яких вони не підписували фінансово-господарську та звітну документацію, їм невідомо про місцезнаходження печатки, з посадовими особами ТОВ «Брілюкс»особисто не знайомі. Аналогічні пояснення були надані ОСОБА_7 в судовому засіданні при розгляді даної справи.

Отже, дані обставини лягли в основу акту перевірки від 29.12.2010 року № 2929/23-2/32268063, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

В силу п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від28.12.1994 №334/94-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від03.04.1997 №168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття податкового кредиту звітного періоду, який визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону встановлено обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну із визначенням обовязкових даних, зазначених окремими рядками. Відповідно до пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А безпосередньо дата отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»дозволяє зробити висновок про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що під час проведення перевірки посадовими особами позивача були досліджені первинні документи: видаткові та податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, рахунки, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, послуг, договори, платіжні доручення, виписки банків, платіжні відомості.

Як вбачається з пояснень головного державного податкового ревізора-інспектора Пунгіної А.А., яка проводила перевірку позивача і була допитана під час розгляду справи в якості свідка, позивачем були надані всі первинні документи. Зауважень щодо їх змісту, обсягу та достовірності під час їх вивчення у ревізора-інспектора не виникло. Проте, оскільки згідно повідомлення слідчого управління про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 та 3 ст. 358 КК України та після отримання копій пояснень директорів підприємств-контрагентів позивача, згідно яких дані особи не підписували фінансово-господарську та звітну документацію, виникли сумніви щодо достовірності податкових накладних, виписаних підприємствами-контрагентами позивача, а саме щодо зазначених в накладних підписів.

Аналогічні пояснення надані старшим державним податковим ревізором-інспектором Карбівничим І.В.

На запит податкового органу щодо надання завірених належним чином копій первинних документів для підтвердження взаєморозрахунків з контрагентами позивач відмовив, з посиланням на необґрунтованість такого запиту.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно до п. 5 згаданого Порядку, податкова накладна вважається недійсною, якщо її заповнено іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 30.05.1997 року № 165 визначає, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку щодо здійснення поставки товарів (послуг), що скріплюється печаткою платника податку - продавця.

Посилання представника відповідача на неправомірність податкових накладних, оскільки в них містяться підроблені підписи, що на його думку видно «неозброєним оком», є безпідставними, оскільки дані податкові накладні скріплені печатками підприємств, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані, перебували на обліку в податковому органі та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару та надання послуг не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених зазначеними підприємствами за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентами, є помилковим.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були надані ним при проведенні перевірки та досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено розмір валових витрат та правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період, в звязку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12.01.2011 року № 0000022301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 12.01.2011 року № 0000032301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брілюкс»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.С. Чала