Постанова № 1573160, 08.04.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2008 № 34/619

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Донченко О.Г. довіреність № 38 від 08.01.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.02.2008

у справі № 34/619

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Українська виробничо-інженерна компанія "Граніт"

до Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод"

простягнення 50161,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2008 р. в справі №34/619 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Східно-українська виробничо-інженерна компанія “Граніт” (далі ТОВ “Граніт”, позивач) до Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” (далі ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”, відповідач) про стягнення 50161,41 грн., був задоволений в повному обсязі: стягнуто з Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Східно-Українська виробничо-інженерна компанія “Граніт” 44196 грн. боргу, 918,39 грн. 3 % річних, 5047,02 грн. пені, 501,61 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з нього штрафних санкцій, обґрунтовуючи це тим, що в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій через тяжке матеріальне становище.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вимоги відповідача не визнав і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 24.03.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 08.04.2008 р.

В судове засідання 08.04.2008 р. зявився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не зявився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в звязку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

26.12.2005 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач (Постачальник) зобовязується поставити і передати у власність Відповідачу (Покупцю) товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток №1), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 7.2 Договору Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом тридцяти банківських днів з дня його одержання. Днем одержання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Пунктом 11.3 Договору встановлено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

На виконання Договору Позивач та Відповідач уклали специфікацію №1, яка є додатком № 1 до Договору, відповідно до якої загальна сума Договору становить 2038200 грн.

На виконання вказаного Договору, Відповідачу був поставлений товар відповідно до накладних від 15.12.2006 № 15/12-3 на суму 41 760 грн. та №15/12-4 на суму 2436грн., всього на суму 44 196 грн.

Поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом Відповідача на вказаних накладних, податковими накладними від 15.12.2006р. №15/12-3 на суму 41 760 грн. та № 15/12-4 на суму 2 436 грн., а також довіреністю серії ЯКЯ № 951764 від 13.12.2006.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань (частина7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до пункту 7.2 Договору Відповідач повинен був здійснити оплату вартості отриманого товару у сумі 41 760 грн. та у сумі 2436 грн., в строк до 26.01.2007 р., всього у сумі 44 196 грн.

Проте, Відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару у сумі 44196 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 44 196 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 918,39 грн. 3% річних. Розрахунок 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 5047,02 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та пункту 11.3 Договору.

В звязку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що судом першої інстанції прийняте повне та обґрунтоване рішення.

Однак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно тяжкого фінансового становища відповідача, який на підтвердження цього надав суду копії судових ухвал, з яких вбачається та обставина, що у червні 2002 року грудні 2006 року щодо нього була порушена справа про банкрутство і те що 18.12.2006 у звязку із затвердженням мирової угоди між Відповідачем і його кредиторами провадження у справі про банкрутство було припинено, що підтверджує великі грошові зобовязання відповідача.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

В огляду на викладене зменшити можливо лише розмір пені. При цьому, судова колегія вважає за можливе зменшити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача з 5047,02 грн. до 2000 грн.

Таким чином судова колегія вважає, за необхідне рішення Господарського суду м.Києва змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2008 р. в справі №34/619 частково.

Викласти рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, ідентифікаційний код 14294471, р/р 260000006803 в АБ “Експрес-Банк” м. Київ, МФО 322959, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Східно-Українська виробничо-інженерна компанія “Граніт” (91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Почтова, 3-в, ідентифікаційний код 31260422, р/р 2600403453 в ЛФ ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 304621) 44 196 (сорок чотири тисячі сто девяносто шість) грн. боргу, 918 (девятсот вісімнадцять) грн. 39 коп. 3 % річних, 2000 (дві тисячі) грн. пені, а також 496 (чотириста девяносто шість) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.”

Справу №34/619 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді

22.04.08 (відправлено)