Постанова № 15728006, 13.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3320/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Запорожець В.В.,

представника відповідача - Кінаш Л.О., Величко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Томс"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2011 року позивач, Приватне підприємство "Томс",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення № 0006832301/0 від 31.01.2011 року та рішення про результати розгляду скарги № 813/10/25-016 від 06.04.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за результатами планової виїзної перевірки, оформленої актом від 13.01.2011 року № 142/23-209/13939747, Лубенською ОДПІ зроблено висновок про порушення ПП "Томс" ст. 21 Закону України "Про оренду землі", у звязку з чим занижено суму орендної плати за землю за період з квітня 2009 року по червень 2010 року в розмірі 69596,19 грн. На підставі вказаного акту Лубенською ОДПІ 31.01.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006832301/0, яким ПП "Томс" визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 86995,24 грн., з яких 69596,19 грн. - за основним платежем, 17399,05 грн. - штрафні санкції.

В порядку процедури апеляційного узгодження ДПА в Полтавській області скаргу позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, про що прийнято рішення від 06.04.2011 року №813/10/25-016.

ПП "Томс" із викладеними в акті № 142/23-209/13939747 від 13.01.2011 року висновками не погоджується і вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006832301/0 від 31.01.2011 року, та рішення про результати розгляду скарги № 813/10/25-016 від 06.04.2011 року були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ним було сплачено орендну плату за землю у відповідності до умов договору, який він не мав права та можливості змінити в односторонньому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006832301/1 від 28.04.2011 року та податкове повідомлення-рішення № 0007102301 від 28.04.2011 року.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях посилалися на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений ст. 7 Закону України "Про плату за землю" і з 01 січня 2008 року, з урахуванням змін, внесених згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року № 309-VІ, повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Виїзною плановою перевіркою ПП "Томс" було встановлено, що позивачем по договору оренди земельної ділянки комунальної власності орендна плата з квітня 2009 року по червень 2010 року нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,2 % від грошової оцінки землі, у зв'язку з чим встановлено заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю. За таких обставин Лубенською ОДПІ було правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006832301/0 від 31.01.2011 року, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 86 995,24 грн., з яких 65 596,19 грн. - за основним платежем, 17 399,05 грн. - штрафні санкції.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне

Приватне підприємство "Томс" зареєстроване 25.06.1992 року, як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Відповідно до договору оренди землі від 20.09.2006 року ПП "Томс" є орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0000 га за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 98.

Позивачем до податкового органу було подано податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з квітня 2009 року по червень 2010 року, у яких декларантом самостійно визначено суму орендної плати згідно з договором оренди земельних ділянок за квітень-грудень 2009 року в розмірі 32 068,22 грн., за січень-червень 2010 року в розмірі 22 630,80 грн.

Працівниками Кременчуцької ОДПІ в період з 13.10.2010 року по 09.11.2010 року проведено планову виїзну перевірку ПП "Томс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

Перевіркою встановлено з-поміж іншого порушення позивачем ст. 21 Закону України "Про оренду землі", у звязку з чим в тому числі занижено суму орендної плати за землю за період з квітня 2009 року по червень 2010 року в розмірі 69 596,19 грн. Порушення зафіксовано в акті № 142/23-209/13939747 від 13.01.2011 року, який складений за результатами перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем 31.01.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006832301/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 86 995,24 грн., з яких 69 596,19 грн. - за основним платежем, 17399,05 грн. - штрафні санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА у Полтавській області.

За результатами процедури адміністративного оскарження вищестоящим податковим органами винесено рішення № 813/10/25-016 від 06.04.2011 року про результати розгляду скарги, яким залишено без задоволення скаргу платника податків, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, окрім того, зазначено, що податкове зобов"язання було невірно розраховане Лубенською ОДПІ та підлягає збільшенню на 12 518, 72 грн. основного платежу та 3 129, 68 грн штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками процедури адміністративного оскарження Лубенською ОДПІ прийнято та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006832301/1 від 28.04.2011 року, та додаткове податкове повідомлення-рішення № 0007102301 від 28.04.2011 року, яким невірно розраховане податкове зобов"язання було збільшено на відповідні, вказані вище суми.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оспорюваним податковим повідомленням-рішенням органів державної податкової служби України, суд виходить з наступного.

Перевіркою позивача встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що між Лубенською міською радою Полтавської області (орендодавець) та ПП "Томс" (орендар) 20.09.2006 року було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5310700000:02:069:0011) площею 1,0000 га для комерційного використання, за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 98.

Відповідно до п. 4 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з коефіцієнтом 3.0 до земельного податку щомісячно у розмірі 4371 грн. 58 коп.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-XII встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діє з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України "Про плату за землю", Закону України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV (надалі - Закон № 161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону № 161-XIV в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю" та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, п.п. 4 п. 8 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зміни, внесені п.п. 4 п. 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Проте, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 03.06.2008 року № 309- VI ч. 4 ст. 21 Закону № 161-XIV знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати - трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з дня його опублікування - 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення вказаного Закону неконституційними не визнавалися та є чинними на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2009 та 2010 роках повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

У разі якщо договором оренди передбачений розмір орендної плати за землю є меншим за відповідний розмір земельного податку встановленого Законом, то цей договір є нікчемним в частині визначення розміру земельного податку.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 2 статті 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Окрім того, згідно до частини 1 статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний договір оренди землі на підставі ст. ст. 216-217 ЦК України є недійсним в частині визначення розміру орендної плати за землю.

Отже, в зв'язку із законодавчою зміною річного розміру орендної плати за землю (крім земель сільськогосподарського призначення) усі договори оренди землі мали б бути приведеними у відповідність до вимог чинного законодавства, і річний розмір орендної плати за землю (крім земель сільськогосподарського призначення) не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку, встановленого Законом № 2535-ХІІ.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

З огляду на те, що у податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 та 2010 роки, поданих позивачем до податкового органу, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди землі, за квітень-грудень 2009 року - 32 068,22 грн., за січень-червень 2010 року - 22 630,80 грн. замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за квітень 2009 року по червень 2010 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у період з квітня 2009 року по червень 2010 року в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договорам оренди землі в розмірі 1,2 % від грошової оцінки землі, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки, а тому висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю є законним та обґрунтованим.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, та прийняті ним податкові повідомлення-рішення є правомірними.

З огляду на вищевикладене, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.

Окрім того у своєму позові ПП "Томс" просить визнати протиправним та скасувати рішення № 813/10/25-016 від 06.04.2011 року про результати розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Полтавській області, яким остання повідомила позивача про результати розгляду скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий чи правовий акт індивідуальної дії) це юридична форма рішень цього органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підпунктом 56.1 ст. 1 Податкового кодексу України, надано право платникам податків на оскарження рішень контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку.

У даному випадку рішеннями контролюючого органу, яке носить зобов'язальний характер та породжує права й обов'язки у сфері сплати податків, є саме податкові повідомлення-рішення.

Рішення про результати розгляду скарги, є офіційним письмовим документом, носієм інформації, що доводиться до відома адресата і не встановлює прав та обов"язків для особи, яка допустила недоліки або порушення, в даному випадку встановлені під час проведення перевірки, а тому таке рішення не є рішенням суб"єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України.

Тому вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного позивачем рішення № 813/10/25-016 від 06.04.2011 року про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації у Полтавській області не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадженні у справі щодо частини позовних вимог відносно визнання протиправним та скасування рішення ДПА України в Полтавській області про результати розгляду скарги № 813/10/25-016 від 06.04.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПА України в Полтавській області про результати розгляду скарги № 813/10/25-016 від 06.04.2011 року - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2011 року.

СуддяІ.С. Шевяков