Рішення № 1572686, 22.04.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2008

Справа №2-15/2646-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцоптторг» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 12, ідентифікаційний код 31035295)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95049, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 39, ідентифікаційний код 33131603)

Про стягнення 10562,53 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Гормін О.О., довіреність № 11 від 01.02.2008 р., у справі

Від відповідача – Бочкова І.В., довіреність № 07 від 14.05.2007 р., у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Канцоптторг» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» про стягнення 10562,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по своєчасній та в повному обсязі оплаті поставленого позивачем товару, через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Канцоптторг» складає 10562,53 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з підстав, що на сьогоднішній день не настав строк оплати за отриманий товар.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю «Канцоптторг» протягом 2007 р. здійснювалися поставки товару (скотчу) на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика», що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними. (а.с. 12-17):

№ СФ-001983/1 від 14.06.2007 р. на суму 3096,00 грн.

№ СФ-002437/1 від 20.08.2007 р. на суму 852,62 грн.

№ СФ-002490/1 від 28.08.2007 р. на суму 1702,80 грн.

№ СФ-002586/1 від 11.09.2007 р. на суму 852,62 грн.

№ СФ-002666/1 від 20.09.2007 р. на суму 852,62 грн.

№ СФ-002745/1 від 02.10.2007 р. на суму 3205,87 грн.

Всього на загальну суму 10562,53 грн.

Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, засвідчені відтиском печатки, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 18-23), а також не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість отриманого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобов’язання, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцоптторг» з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Чинним законодавством України не передбачена обов’язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

Так, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Отже, судом всановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Канцоптторг» виконав своє зустрічне зобов’язання щодо поставки товару.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не виконав свого зустрічного зобов’язання щодо оплати товару в повному обсязі, що і стало приводом для звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що строк оплати за отриманий товар не настав, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 29.01.2008 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 22/1/8-2 від 22.01.2008 р. з вимогою про оплату боргу (а.с. 9).

Матеріалами справи спростовується твердження відповідача про те, що ним не було отримано претензії позивача, зокрема, позивачем представлені опис вкладення до цінного листа, засвідчений відтиском печатки поштового відділення, а також квитанція про відправку претензії відповідачу.

Тобто позивачем були дотримані вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Однак вказана претензія була залишена відповідачем без уваги.

Таким чином, відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 10562,53 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» заборгованості у розмірі 10562,53 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95049, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 39, ідентифікаційний код 33131603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцоптторг» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 12, ідентифікаційний код 31035295, п/р 26006301050001 у ФАБ «Південний» м. Дніпропетровськ, МФО 306458) 10562,53 грн. заборгованості, 105,63 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.