Постанова № 15726029, 18.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 р. № 2а-4431/08/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представників позивача Волинця А.О., Маряша Д.М.,

представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Рекламне агентство «Конто»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними дій та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Рекламне агентство «Конто»(далі ПП «РА «Конто») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту від 08.02.2008 року № 159/23-2/32970054 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Рекламне агентство «Конто» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги» за період з 31.07.2006 року по 30.09.2007 року та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 26.02.2009 року № 0000522302/0/6732.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. В обґрунтування позовних вимог додатково зазначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Вважає, що несплата контрагентом до бюджету податку не є перешкодою для віднесення позивачем витрат з ПДВ до податкового кредиту. Крім того, позивач зазначає, що наявність у ПП «РА «Конто»податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновку ДПІ у Залізничному районі м. Львова про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи викладене, позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства іншими платниками податків і зборів, оскільки чинним законодавством не передбачено обовязку покупця, а також не надано йому повноважень на перевірку достовірності даних, які вказуються продавцем в його первинних документах.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість в 2006 році в сумі 28716 грн. 40 коп., в тому числі: у листопаді 2006 року в сумі 11629 грн. 00 коп., у грудні 2006 року в сумі 17087 грн. 40 коп. ПП «РА «Конто»здійснювало господарські операції з ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги». Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року у справі № 2-А-407 визнано недійсним статут ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»з моменту його складання та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його отримання. Вважає, що господарське зобовязання, яке виникло між позивачем та ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»призвело до видачі ПП «РА «Конто»податкових накладних на загальну суму 173016 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ на суму 28716 грн. 40 коп., спрямоване на приховування від оподаткування доходів ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», а також на зменшення бази оподаткування позивача. Стверджує, що позивачем не доведено реальності господарських операцій.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснили, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Вважає, що сама по собі несплата податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Зазначають, що на момент виконання договору позивач не знав і не міг знати про протиправність дій ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»та не може нести відповідальність за наслідками вказаного договору. Просять суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з аналогічних підстав, наведених у письмових запереченнях. Додатково пояснив, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження належного виконання договору, зокрема документів що підтверджують транспортування товарів, доказів наявності власних чи орендованих транспортних засобів, що підтверджують надання транспортних послуг, що повязані з отриманням (наданням) послуг, зазначених у податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших даних, що свідчать про реальність та товарність здійснених операцій, а також реальне настання правових наслідків, що також встановлено постановою господарського суду Львівської області від 29.10.2009 року у справі № 25/431А. Крім того, зазначає, що відсутність у первинних документах за результатами виконання господарських зобовязань про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності. На підставі наведеного просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 19.11.2008 року провадження у справі № 2а-4431/08/1370 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 25/431А за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до ПП «РА «Конто», ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»про визнання недійсним господарського зобовязання та застосування наслідків визнання нечинним господарського зобовязання, яка розглядається Господарським судом Львівської області. Судом встановлено, що рішення Господарського суду Львівської області у справі № 25/431А набрало законної сили, у звязку з чим, ухвалою суду від 05.10.2010 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП «РА «Конто», що знаходиться за адресою: 79021, м. Львів, вул. Садова, буд. 25 А, кв. 55, 21.05.2004 року зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ 32970054, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Фактичне місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Залізничному районі м. Львова та зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 329700513039.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 29.01.2008 року № 123, згідно з ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, відповідно до наказу від 29.01.2008 року № 44 та затвердженого плану перевірки, ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведена виїзна позапланова перевірка ПП «РА «Конто»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»за період з 31.07.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2008 року № 159/23-2/32970054.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 167/98-ВР занижено податок на додану вартість в 2006 році на суму 28716 грн. 40 коп., в тому числі: в листопаді 2006 року на суму 11629 грн. 00 коп.; в грудні 2006 року на суму 17087 грн. 40 коп.

На підставі акту перевірки від 08.02.2008 року № 159/23-2/32970054, згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2008 року № 0000522302/0/6732, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 43074 грн. 60 коп., у тому числі: за основним платежем 28716 грн. 40 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 14358 грн. 20 коп.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, позивачем в адміністративному порядку оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення, за наслідками якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

В ході проведення позапланової документальної перевірки ПП «РА «Конто»ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановлено, що в порушення п.п 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР позивачем неправомірно включено в Реєстр отриманих податкових накладних за листопад-грудень 2006 року та до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період податок на додану вартість в сумі 28716 грн. 40 коп. з обсягів придбання у ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», статут якого та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість в судовому порядку визнані недійсними з моменту складання та отримання, а реєстрація якого як платника податку на додану вартість анульована. Крім цього, сума задекларованого ПП «РА «Конто»податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад-грудень 2006 року не підтверджена задекларованою сумою податкових зобовязань ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги». Виходячи з наведеного вище, ДПІ у Залізничному районі м. Львова дійшла висновку, що позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 28716 грн. 40 коп., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, згідно з листом ДПА у Львівській області від 30.11.2007 року № 24170/7/23-706/817 управлінням аудиту юридичних осіб отримано лист ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 17.09.2007 року № 3273/7/2605 та копію постанови Оболонського районного суду про те, що свідоцтво платника ПДВ та установчі документи ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»визнано недійсними. В ході проведення відповідних заходів оперативним шляхом встановлено, що ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»здійснювало господарські операції з ПП «РА «Конто».

В свою чергу, ДПА у Львівській області на підставі п. 3 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ направлено на адресу позивача запит від 03.10.2007 року № 20127/9/23-705/640 про надання пояснень та підтвердження здійснення взаєморозрахунків з ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги» за період з 31.07.2006 року - 30.09.2007 року. На вказаний запит позивач підтвердив фінансово-господарські взаємовідносини з ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»в листопаді-грудні 2006 року, на підтвердження чого, надав наступні документи: 1) акт прийняття-передачі робіт від 30.11.2006 року № 51/11; 2) акт прийняття-передачі робіт від 30.11.2006 року № 52/11; 3) акт прийняття-передачі робіт від 30.11.2006 року № 53/11; 4) акт прийняття-передачі робіт від 27.12.2006 року № 160/12; 5) акт прийняття-передачі робіт від 27.12.2006 року № 161/12; 6) податкову накладну від 30.11.2006 року № 50 на суму 21563 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ на суму 3579 грн. 00 коп.; 7) податкову накладну від 30.11.2006 року № 51 на суму 19882 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ на суму 3300 грн. 00 коп.; 8) податкову накладну від 30.11.2006 року № 52 на суму 28618 грн. 75 коп., в тому числі ПДВ на суму 4750 грн. 00 коп.; 9) податкову накладну від 27.12.2006 року № 160 на суму 53261 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 8840 грн. 00 коп.; 10) податкову накладну від 27.12.2006 року № 161 на суму 49690 грн. 59 грн., в тому числі ПДВ на суму 8247 грн. 40 коп.; 11) розрахунок від 30.11.2006 року № 5011; 12) розрахунок від 30.11.2006 року № 5111; 13) розрахунок від 30.11.2006 року № 5211;14) розрахунок від 27.12.2006 року № 160; 15) розрахунок від 27.12.2006 року № 161.

Судом встановлено, що ПП «РА «Конто»укладено усну угоду з ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги». На виконання вказаної угоди ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»виписано наступні податкові накладні: № 50 від 30.11.2006 року, № 51 від 30.11.2006 року, № 52 від 30.11.2006 року, № 160 від 27.12.2006 року та № 161 від 27.12.2006 року. Згідно з наданими податковими накладними загальна сума виконаних робіт становить 173016 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ 28716 грн. 40 коп. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та включено позивачем до податкового кредиту за відповідні періоди: листопад грудень 2006 року. Наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Згідно з актами прийняття-передачі робіт ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»виконано, а ПП «РА «Конто»прийнято такі послуги та роботи: 1) виготовлення та розповсюдження буклетів в кількості 15000 штук на суму 21563 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ на суму 3579 грн. 00 коп., податок на рекламу 0,5% - 89 грн. 48 коп., що підтверджується актом від 30.11.2006 року № 51/11; 2) розміщення реклами на радіо (вересень, жовтень, листопад) в кількості 110 штук на суму 19882 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ на суму 3300 грн. 00 коп., податок на рекламу 0,5% - 82 грн. 50 коп., що підтверджується актом від 30.11.2006 року № 52/11; 3) виготовлення та розповсюдження листівок в кількості 25000 штук на суму 28618 грн. 75 коп., в тому числі ПДВ на суму 4750 грн. 00 коп., податок на рекламу 0,5% - 118 грн. 75 коп., що підтверджується актом від 30.11.2006 року № 53/11; 4) виготовлення та розповсюдження листівок в кількості 47000 штук на суму 53261 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ на суму 8840 грн. 00 коп., податок на рекламу 0,5% - 221 грн. 00 коп., що підтверджується актом від 27.12.2006 року № 160/12; 5) виготовлення та розповсюдження листівок в кількості 35000 штук на суму 49690 грн. 59 коп., в тому числі ПДВ на суму 8247 грн. 40 коп., податок на рекламу 0,5% - 206 грн. 20 коп., що підтверджується актом від 27.12.2006 року № 161/12.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»№451/15-22-4 від 09.10.2007 року анульовано реєстрацію платника ПДВ. Крім того, вказане товариство не подавало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість протягом з листопада 2006 року. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року у справі № 2-А-407 2007 визнано недійсними статут ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»- з моменту їхнього складання та отримання. Підставою для визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»послужив той факт, що установчі документи ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»містять недостовірні відомості щодо засновника як власника субєкта підприємницької діяльності, що, в свою чергу, сприяє здійсненню невідомими особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків та зборів до бюджетів. Вказаним рішенням суду встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а засновник та директор ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»ОСОБА_4 будь-якої господарської діяльності не здійснювала та не мала намірів здійснювати з моменту реєстрації установчих документів, а також не давала повноважень на здійснення такої будь-якій іншій особі, а вчинила дії, які сприяли здійсненню невідомими особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків та зборів до бюджетів. Постанова Оболонського районного суду міста Києва від 30.07.2007 року в справі № 2-А-407 2007 оскаржена не була та набрала законної сили.

Також, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.02.2009 року у кримінальній справі № 1-173 2009 року ОСОБА_4, яка згідно з установчими документами, є засновником та директором ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», у звязку із заявленим нею клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття стосовно неї кримінальної справи на підставі ст. 45 КК України, ст.ст. 71, 72 КПК України, посилаючись на те, що вона вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, щиросердечно кається, сприяла розкриттю злочину, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України.

Постановою господарського суду Львівської області від 29.10.2009 року у справі № 25/431 А, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до ПП «РА «Конто», ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»про визнання недійсним господарського зобовязання та застосування наслідків визнання нечинним господарського зобовязання, задоволено частково, застосовано юридичні наслідки, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України за наявністю наміру у ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»щодо операцій, що оформлені податковими накладними № 160 від 27.12.2006 року та № 161 від 27.12.2006 року, а саме, зобовязано ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»повернути ПП «РА «Конто»все одержане ним в результаті виконання зобовязань, згідно з вказаними вище податковими накладними, а з ПП «РА «Конто»стягнути 102951 грн. 59 коп. в дохід державного бюджету України. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 року у справі № 87662/09/9104, апеляційну скаргу на постанову господарського суду Львівської області від 29.10.2009 року у справі № 25/431 А повернуто ПП «РА «Конто».

Як вбачається зі змісту положень ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Враховуючи, що апеляційну скаргу на постанову господарського суду Львівської області від 29.10.2009 року у справі № 25/431 А повернуто ПП «РА «Конто»суд дійшов висновку, що постанова господарського суду Львівської області набрала законної сили.

Вказаною постановою встановлено, що господарське зобовязання, яке виникло між ПП «РА «Конто»та ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги» на підставі усної угоди, що призвело до видачі ПП «РА «Конто»податкових накладних на загальну суму 173016 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ 28716 грн. 40 коп., спрямоване на приховування від оподаткування доходів ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», а також на зменшення бази оподаткування ПП «РА «Конто»з податку на додану вартість шляхом відповідного формування податкового кредиту з цього податку, що в кінцевому підсумку зменшило розмір надходжень до бюджету ПДВ в сумі 28716 грн. 40 коп. Таким чином, господарське зобовязання, що виникло між ПП «РА «Конто»та ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»на підставі усної угоди, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки очевидним є наявність наміру в діях ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»щодо укладання угоди юридичною особою, що була завідомо зареєстрована протиправним шляхом, а також спрямоване на приховування від оподаткування доходів ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги». Крім того, під час розгляду вказаної справи господарським судом Львівської області встановлено, що укладений між ПП «РА «Конто»та ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.

Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому, виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, кому нараховані податкові зобовязання за результатами податкової перевірки. Отже, встановлення судом факту нікчемності правочину на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України безпосередньо впливає на права та обовязки всіх учасників такого правочину, зокрема, щодо виключення із податкового обліку всіх даних, що внесені до нього за результатами вчинення нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997 року № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»роботи (послуги) позивачеві не надавало, відповідно ПП «РА «Конто»роботи (послуги) від ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»не отримувало.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування.

Подані позивачем до суду акти здачі-прийняття робіт, які досліджувались і в процесі проведення перевірки контролюючим органом, містять лише загальне визначення послуг та їх вартість. Позивач, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом, не довів, що понесені ним витрати мають звязок із господарською діяльністю позивача або використовувалися ним з метою здійснення такої діяльності. При цьому, надані для перевірки акти здачі-прийняття робіт складені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому не можуть визнаватись належними первинними документами. Доказів, що підтверджують належне виконання договору та реальне настання правових наслідків, позивачем не надано.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Документи, якими позивач підтверджує виконання господарських операцій, а саме акти здачі-приймання робіт, в яких зазначено лише зміст послуг, не можуть братись судом до уваги, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Суд також звертає увагу на те, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що подальше використання робіт (послуг) позивачем в господарській діяльності не могло мати місце, оскільки роботи (послуги) позивачем не отримувались від ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги». З огляду на це, твердження позивача про подальше використання вказаних робіт (послуг) у господарській діяльності є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова правильно встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 167/98-ВР, у звязку з чим занижено податок на додану вартість в 2006 році на суму 28716 грн. 40 коп., в тому числі: в листопаді 2006 року на суму 11629 грн. 00 коп.; в грудні 2006 року на суму 17087 грн. 40 коп.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є правомірним.

Враховуючи викладене вище, повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 26.02.2009 року № 0000522302/0/6732 є правомірними та немає достатніх правових підстав для його скасування. Таким чином, суд вважає також правомірними дії відповідача щодо складання акту від 08.02.2008 року № 159/23-2/32970054 «Про результати виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «РА Конто», код ЄДРПОУ - 32970054 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги»(ЄДРПОУ - 34477639) за період з 31.07.2006 року - 30.09.2007 року».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 лютого 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.