Постанова № 15723752, 17.03.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р. Справа № 2a-550/11/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Лавринович Т.В.,

за участю: представників позивача Остапюк Н.О., ОСОБА_2., ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом спільного українсько-німецького підприємства (далі - СП) «Інпроспед»до Калуської обєднаної державної податкової інспекції (далі - оДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

в с т а н о в и в:

10.02.2011 року спільне українсько-німецьке підприємство «Інпроспед»звернулося з адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивувало тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем згідно оскаржуваних рішень підприємству безпідставно донараховані податкові зобовязання по податку на додану вартість і податку на прибуток та застосовані штрафні санкції.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що на підставі проведеної перевірки відповідачем по справі прийняті податкові повідомлення-рішення: за №0002872302/0 від 10.09.2010 року, яким донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22 116 грн. та за №0002862302/0 від 10.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 123 741 грн. Спільне українсько-німецьке підприємство «Інпроспед»з висновками посадових осіб оДПІ, викладеними в акті перевірки, та винесеними на підставі даного акту вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх неправомірними та безпідставними. Зазначили, що підприємство будує правовідносини з контрагентами відповідно до норм чинного законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України на договірних умовах. Тому, на їх погляд, відповідачем неправомірно виключені з складу валових витрати, понесені підприємством на підставі правочинів, укладених із приватними підприємцями (далі-ПП) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вказали, що надані на виконання зазначених договорів послуги оформлені актами приймання-передачі виконання послуг, тому дані витрати відображено в бухгалтерському та податковому обліку та правомірно віднесені до валових. Крім того вважають неправомірним і виключення із податкового кредиту позивача сум згідно податкових накладних приватного підприємства «Гродський Транс Експедиція»за №237 від 22.03.2007 року та Івано-Франківської філії ВАТ «Концерн Галнафтогаз»за №02СК08-309-26-01/02 від 30.11.2008 року, так як на момент перевірки на підприємстві були наявні оригінали належно оформлених зазначених накладних. Тому, на їх думку, прийняті субєктом владних повноважень рішення є протиправними та підлягають до скасування.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву. В обґрунтування прийнятих податкових повідомлень-рішень посилається на висновки перевірки щодо протиправного включення підприємством до складу валових витрат вартості придбаних послуг нематеріального характеру від фізичних осіб, оскільки останні не підтверджені відповідними належно оформленими первинними документами. Вказав, що при проведенні перевірки працівникам Державної податкової служби було надано акти виконаних робіт, які не містять всіх обовязкових реквізитів, передбачених ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому останні не могли бути взяті до уваги посадовими особами, що проводили перевірку, як первинні документи. Вважає, що таким чином позивач незаконно завищив свої валові витрати. Суду також вказав, що протягом періоду, за який проводилась перевірка, СП «Інпроспед» неправомірно включило до складу податкового кредиту суми коштів на підставі не оригіналів, а копій податкових накладних, що призвело до протиправного заниження сум податкових зобовязань підприємства. Крім того суду зазначив, що позивач не погоджується з висновками перевірки тільки в частині порушень, виявлених під час проведення перевірки та зафіксованих у відповідному акті. Просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши за свої внутрішнім переконанням подані докази у їх сукупності та взаємному звязку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Калуською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ПП «Інпроспед»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки виявлено допущені позивачем порушення вимог п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.7.2, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п. 5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.2, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.13.1, п.13.5 ст.13 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.6.2.4 п.6.2 та п.п.г), п.п.д) п.6.5 ст.6, п.п.7.2.3, п.п.7.2.8 п.7.2, пп.7.3.1, п.п.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №2995/2302/22174367 від 30.08.2010 року з яким директор та головний бухгалтер ознайомлені, про що свідчать їх підписи на сторінці 80 даного акту.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 та зареєстрований в МЮУ 25.08.2005 за №925/11205 даний акт як службовий документ, що стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання,.

На підставі вищевказаного акту Калуська оДПІ прийняла оскаржувані рішення: за №0002872302/0 від 10.09.2010 року, яким донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22 116 грн.: в тому числі 8 698 грн. основного боргу та 13 418 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за №0002862302/0 від 10.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 123 741 грн.: в тому числі 68 800 грн. основного боргу та 54 941 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені рішення оДПІ були оскаржені позивачем в порядку процедури апеляційного узгодження до Калуської обєднаної державної податкової інспекції, державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та державної податкової адміністрації України, однак за наслідками перегляду залишені без змін.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність та взаємний звязок суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Так згідно вищезгаданого акту посадовими особами Калуської оДПІ встановлено факти завищення підприємцем валових витрат шляхом протиправного включення до їх складу вартості придбаних послуг нематеріального характеру від фізичних осіб, які не підтверджені відповідними належно оформленими первинними документами.

Тому за наслідками проведеної перевірки дані витрати були виключені з складу валових, що призвело до збільшення прибутку позивача та відповідно і прийняття податкового повідомлення-рішення за №0002862302/0 від 10.09.2010 року.

Суд вважає дані висновки посадових осіб, які проводили перевірку, такими що повністю відповідають встановленим судом на підставі достовірних доказів фактичним обставинам, які мають значення для вирішення справи, та не приймає до уваги посилання представників позивача на відповідні договори та наявність підтверджуючих документів з огляду на нижчевикладене.

В судовому засіданні встановлено, що у період, за який проводилась перевірка, СП «Інпроспед»було зареєстроване платником податку на додану вартість та при здійсненні своєї господарської діяльності вчиняло операції по придбанню послуг нематеріального характеру від фізичних осіб підприємців.

Так судом встановлено, що за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, відповідно до наданих позивачем письмових доказів, дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, позивачем по справі при формуванні валових витрат підприємства включено до їх складу витрати в розмірі 495600 грн., понесені при придбанні послуг нематеріального характеру у ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, які були платниками єдиного податку. Як вбачається з пояснень представників позивача та відповідача вищевказані витрати за результатами перевірки податковим органом були виключені з валових, внаслідок чого позивачу і було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток .

На переконання суду, виключення вартості послуг, наданих за вищевказаними правочинами, із складу валових витрат є правомірним, що підтверджується наступними положеннями чинного законодавства та встановленими судом обставинами.

У відповідності до ч.1 ст. 9 ЗУ «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі і ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, та не порушувати публічний порядок. Зокрема згідно вимог ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак за наслідками судового розгляду судом встановлено невідповідність первинних документів, на які посилається позивач у поданому адміністративному позові, вищеназваним вимогам чинного законодавства, оскільки надані позивачем документи, зокрема укладені з вищезазначеними контрагентами договори та акти приймання-передачі наданих послуг не підтверджують реального часу здійснення операцій, зміст і обсяг виконаних робіт та вплив отриманих послуг на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Так в ході судового розгляду встановлено, що 01.08.2006 року позивач заключив договір без номеру ( далі б/н) про надання методично-інформаційних послуг з питань охорони праці з ПП ОСОБА_7 В подальшому СП «Інпроспед» заключило новий договір про надання даних послуг за №6 від 09.01.2008 року. Згідно умов зазначених договорів ОСОБА_7 зобовязався надавати послуги з організації систем управління охороною праці на підприємстві. Термін дії договорів один рік з можливістю продовження.

Згідно договору б/н від 01.08.2006 року одноразова винагорода виконавця за надані послуги становить 200 грн., та 100 грн. щомісячної заробітної плати за виконання обовязків служби охорони праці. На відміну від попереднього правочину, згідно договору №6 від 09.01.2008 року одноразова винагорода не передбачена, а щомісячна заробітна плата встановлена ОСОБА_7 в розмірі 100 грн. Підприємством включено до складу валових витрат вартість послуг, наданих на виконання договору за №6 від 09.01.2008 року на загальну суму 234100 грн., зокрема згідно акту приймання виконаних робіт б/н від 30.03.2009 року на 42000 грн., акту приймання виконаних робіт б/н від 29.05.209 року на 38000 грн., акту приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2009 року на 1000 грн., акту приймання виконаних робіт б/н від 28.08.2009 року на 62000 грн. На суму 91100 грн. підтверджуючі документи відсутні.

Досліджені судом акти приймання-передачі наданих послуг не оформлені належним чином, зокрема: не містять номеру акту, за даними актами виконаних робіт не можливо встановити яку саме роботу було виконано та коли саме і як отримання даних послуг вплинуло на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Крім того відповідно до умов договору, згідно якого і надавались вищезгадані послуги, виходячи з встановленого щомісячного розміру винагороди, сплата 234100 грн. на користь ПП ОСОБА_7 була б можлива за умови надання останнім послуг протягом 2341 місяця (!).Незважаючи на дану обставину пояснення щодо розбіжності між розміром належної ПП ОСОБА_7 винагороди та умовами договору в судовому засіданні представники позивача на вимогу суду не надали.

Станом на 31.03.2010 року по контрагенту ОСОБА_7 рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 191100 грн. На момент розгляду справи, як вбачається з пояснень представників позивача, дана кредиторська заборгованість не погашена. При цьому представники позивача посилаються на те, що строк позовної давності щодо стягнення зазначеного боргу ще не закінчився.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 виконував обовязки інженера з охорони праці, однак як вбачається з наданих представником позивача журналів реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці такі інструктажі проводились не безпосередньо виконавцем згідно договору, а іншою особою, а саме: ОСОБА_9 Також як вбачається із наданої представником позивача посадової інструкції інженера з охорони праці, остання підписана керівником структурного підрозділу ОСОБА_3 та ОСОБА_9, яку з даною інструкцією ознайомлено.

Відповідно до пояснень представників позивача, матеріалів справи 10.07.2007 року між СП «Інпроспед»та ПП ОСОБА_5, як виконавцем, було укладено договір про надання юридичних послуг за №01/07/07.

Згідно умов даного договору ОСОБА_5 взяв на себе зобовязання по наданню юридичної допомоги позивачу по справі протягом терміну з 10.07.2007 року по 30.06.2008 року з такими обовязками: перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, їх візування; підготовка та укладання різного роду договорів, їх візування та контроль за їх виконанням; претензійна робота; надання консультацій, висновків та довідок з правових питань; інформування замовника про нове законодавство України.

За надання даних послуг до сплати позивачем приватному підприємцю підлягала винагорода у розмірі 187500 грн., яку СП «Інпроспед»включило до валових витрат згідно акту приймання-передачі наданих послуг з 10.07.2007 року по 31.01.2008 року б/н від 31.03.2008 року на 45000, акту приймання-передачі наданих послуг за період з 31.01.2008 року по 31.03.2008 року б/н від 31.03.2008 року на 24000 грн., згідно акту приймання-передачі наданих послуг за період з 31.03.2008 року по 30.06.2008 року б/н від 30.06.2008 року на 118500 грн. У відповідності до акту перевірки станом на 31.03.2010 року по контрагенту ОСОБА_5 рахувалася дебіторська заборгованість у розмірі 51817,26 грн. Згідно пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, станом на день розгляду справи дана кредиторська заборгованість залишилась не сплаченою.

Із змісту актів виконаних робіт по наданню юридичної допомоги вбачається, що виконавцем надані послуги по укладанню, зміні договорів (без зазначення конкретних договорів), по організації контролю за виконанням угод контрагентами (без зазначення переліку конкретних дій щодо контрагентів), консультаційне, рецензійне забезпечення роботи позивача (без зазначення суті забезпечення та конкретних організацій). Вартість конкретного виду послуг також відсутня.

Як вбачається з їх огляду, представлені позивачем податковому органу акти приймання виконаних робіт, як і попередні, не оформлені належним чином, зокрема: не містять номеру, за даними актами не можливо встановити яку саме роботу було виконано та коли саме і як отримання даних послуг вплинуло на фінансово-господарську діяльність підприємства. Крім того згідно даних актів виконавцем було виконано фактично одну і ту ж роботу, але вартість наданих послуг в кожному акті відмінна. Так по своєму змісту щодо обсягу наданих юридичних послуг дані акти приймання-передачі наданих послуг повністю тотожні, однак розмір оплати таких послуг різний.

Суд також враховує, що відповідно до вищевказаних актів приймання-передачі послуг, наданих на виконання договору №01/07/07 від 10.07.2007 року, виконавець в період з 10.07.2007 року по 30.06.2008 року вів претензійну роботу. Однак як встановлено в судовому засіданні жодної претензійної роботи в даний період ПП ОСОБА_5 в інтересах СП «Інпроспед»не вів, що підтверджується поясненнями представників позивача щодо неможливості надання суду копій відповідних претензійно-позовних матеріалів. Таким чином фактично договірні зобовязання ПП ОСОБА_5 по відношенню до СП «Інпроспед»виконав частково. Проте, незважаючи на дану обставину, винагорода, визначена у вищевказаному договорі у розмірі 187500 грн., зменшена не була.

Таким чином, встановлені судом обставини справи свідчать про неможливість підтвердження вартості послуг, наданих за вищевказаним правочином, первинними документами, які були предявлені при проведенні перевірки та на які посилаються представники позивача в позовній заяві.

Як вбачається з дослідженого судом в якості письмового доказу договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 25.03.2008 року за №07/01/08 укладеного між СП «Інпроспед»та ПП ОСОБА_6 останній взяв на себе зобовязання надавати інформаційно-консультаційні послуги з питань розробки, впровадження та сертифікації системи менеджменту якості у відповідності з вимогами міжнародних стандартів серії ISO 9000 та ISO 14000 і удосконалення системи менеджменту на базі концепції TOM, а також розяснювальної роботи щодо діяльності СП «Інпроспед». Термін дії договору до 31.12.2008 року.

Винагорода виконавця згідно договору зазначена в розмірі 66 00 грн. Дану суму винагороди позивач включив до складу валових витрат на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) б/н, без дати.

Таким чином представлений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) неоформлений належним чином, зокрема: не містить ні дати, ні номеру, за даним актом не можливо встановити яку саме роботу було виконано та коли саме і як отримання даних послуг вплинуло на фінансово-господарську діяльність підприємства.

У періоді, який підлягав до перевірки, у позивача були відносини із ПП ОСОБА_10 на підставі усного договору про індивідуальне консультування та розробку корпоративного стилю СП «Інпроспед»з ПП ОСОБА_10 , внаслідок чого позивачем до складу валових витрат включено вартість послуг на загальну суму 8000 грн на підставі акту здачі-прийняття робіт за №0000011 від 31.03.2008 року.

Досліджений в судовому засіданні акт здачі-прийняття робіт, як і попередні, не оформлений належним чином, зокрема: за даним актом не можливо встановити яку саме роботу було виконано та коли саме і як отримання даних послуг вплинуло на фінансово-господарську діяльність підприємства.

На момент виникнення спірні правовідносини між сторонами в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в першу чергу регулювалися спеціальним нормативно-правовим актом Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону визначено що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На переконання суду пункт 5.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено поняття валових витрат виробництва та обігу, повинен тлумачитись у системному звязку з п.1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства слідує, що до складу валових витрат відносяться тільки ті витрати, що здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в п.5.3 ст.5 Закону. Крім цього п.п. 5.6.1. п.5.6. ст.. 5 встановлює особливості визначення складу витрат на оплату праці згідно яких витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін, відносяться до складу валових витрат платника податку з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті.

Оскільки законодавством визначені виключні умови включення сум до складу валових витрат, а також всі необхідні документи, на підставі яких розмір понесених витрат слід включати до валових, будь-які відхилення від вищезгаданих норм слід вважати порушенням податкового законодавства.

Суд не може прийняти до уваги посилання представників позивача на регламентоване чинним законодавством право господарюючого субєкта щодо вільного вибору предмета договору та визначення зобовязань, так як оскаржувані рішення прийняті податковим органом не внаслідок порушення позивачем обмежень щодо вибору контрагентів, предмету угод чи змісту господарської діяльності, а в звязку з недотриманням СП «Інпроспед»вимог податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того положення чинного законодавства, на які посилається позивач, зокрема ст..ст.3, 67, 180 Господарського кодексу України, ст.. 11, 638 ст. Цивільного кодексу України не ставлять в залежність від контрагентів та не звільняють підприємство від обовязку ведення бухгалтерського та податкового обліку та належного оформлення первинних документів.

Суд також відхиляє надані позивачем в ході судового розгляду в якості доказів зведені довідки, так як останні складені 28.01.2011 року, тобто вже після проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин дані документи не можуть свідчити про виконання вимог Закону, оскільки відповідно до системного аналізу 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідні витрати повинні бути документально підтверджені саме до моменту їх включення до складу валових, а не після цього.

Одночасно відповідачем надано суду і інші належні докази на спростування доводів позивача та підтвердження наведених в запереченні на позов обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення публічно-правового спору.

Так Калуською оДПІ суду надані пояснення за підписом головного бухгалтера СП «Інпроспед»ОСОБА_2., відповідно до яких остання підтвердила наявність виявлених порушень. В судовому засіданні ОСОБА_2. обставину щодо добровільного надання нею вказаних пояснень та надання їх саме при проведенні вищезгаданої перевірки визнала.

Крім того відповідачем в обґрунтування заперечення подано суду протоколи про адміністративні правопорушення за № 625, №626 від 29.09.2010 року, згідно з якими головним державним податковим ревізором-інспектором Калуської оДПІ встановлено порушення ОСОБА_3 та ОСОБА_2. ведення податкового обліку. Відповідно до рішень Калуського міськрайонного суду від 15.10.2010 року даних осіб визнано винними у вчиненні правопорушень передбачених ч.1 ст.163-1, ч.1 ст. 163-4 КпАП України.

Таким чином порушення порядку ведення податкового обліку підтверджується прийнятими за наслідками розгляду вищезазначених адмінпротоколів постановами суду, якими встановлено факт порушення порядку ведення податкового обліку та притягнено до адміністративної відповідальності директора та головного бухгалтера СП «Інпроспед».

Оцінюючи вищевказані судові постанови як належні та допустимі письмові докази згідно ст.ст. 69, 70, 79 КАСУ, суд враховує, що згідно вимог чинного законодавства СП «Інпроспед»здійснює свої правовідносини, реалізує передбачені чинним законодавством права та несе відповідні обовязки не інакше, як через відповідальних посадових осіб. Представники сторін не заперечили той факт, що в період, за який проводилась податкова перевірка, ОСОБА_3 був директором, а ОСОБА_2. перебувала на посаді головного бухгалтера підприємства, а отже останні і були посадовими особами безпосередньо відповідальними за ведення як бухгалтерського, так і податкового обліку. Тому суд вправі розглядати вищевказані судові постанови в змісті ч.ч.1,4 ст.72 КАС України.

За таких обставин на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, достатніх для висновків у справі, суд приходить до переконання, що вартість послуг наданих відповідно до укладених договорів, не могла бути віднесена до складу валових витрат у звязку з непідтвердженням таких витрат належними первинними документами.

Згідно дослідженого судом акту СП «Інпроспед»до складу податкового кредиту було включено суми згідно податкових накладних, одержаних від ПП «Гродський Транс Експедиція»за №237 від 22.03.2007 року та Івано-Франківської філії ВАТ «»Концерн Галнафтогаз» за №02СК08-309-26-01/02 від 30.11.2008 року.

В судовому засіданні встановлено, що податкові зобовязання СП «Інпроспед»з податку на додану вартість відповідачем правомірно визначені на підставі відсутності документального підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) у товариств, що підтверджуються вищенаведеними обставинами та відповідними висновками суду.

Так відповідно до п.1.7. ст.7 ЗУ Закону України «Про податок на додану вартість»(далі ЗУ «Про ПДВ»), що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, які врегульовував в частині обчислення та сплати податку на додану вартість, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами). Відповідно до п. 7.2.3 ЗУ«Про ПДВ»платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У відповідності до системного аналізу наведених норм субєкт господарювання не вправі формувати податковий кредит на підставі ксерокопій податкових накладних.

Однак з пояснень представника відповідача та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на момент проведення перевірки оригінали податкових накладних одержаних від ПП «Гродський Транс Експедиція»та Івано-Франківської філії ВАТ «Концерн Галнафтогаз»у позивача були відсутні, а посадовим особам, які проводили перевірку було надано лише їх ксерокопії.

При цьому суд відхиляє твердження представників позивача щодо наявності на момент проведення перевірки оригіналів вищезазначених податкових накладних, як таке, що спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема судом встановлено, що обставина щодо наявності у підприємства не оригіналів, а ксерокопій вищезгаданих накладних, зафіксована на стор. 47 акту перевірки, з яким посадові особи підприємства ознайомлені. Однак жодних заперечень з цього приводу при проведенні перевірки чи підписанні акту, ні директором підприємства, ні головним бухгалтером висловлено не було. Навпаки зазначені особи підтвердили повноту надання необхідної документації та відсутність інших документів, про що свідчать їх підписи на 8 стор. Додатку 2 до вищезгаданого акту перевірки.

При цьому суд не заперечує самого факту наявності даних податкових накладних. Однак лише наявність вказаних накладних у позивача на момент розгляду справи не може доказувати факту дотримання останнім вищевказаних вимог чинного законодавства.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Однак, згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції податкового органу СП «Інпроспед», за період, що перевірявся, із заявою вищевказаного змісту у Калуську оДПІ не зверталось, тому у нього не має підстав для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковій накладній, яка не відповідає вимогам п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Так чинним законодавством визначені виключні умови включення сум, одержаних внаслідок здійснення підприємницької діяльності до складу податкового кредиту, а також визначені всі необхідні документи, отже будь-які відхилення від норм законодавства слід вважати порушенням норм податкового законодавства.

Відповідно до пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до дослідженого судом розрахунку розмір штрафних санкцій в обох випадках податковим органом визначений у повній відповідності до вищенаведених нормах.

За таких обставин на переконання суду відповідачем правомірно донараховано СП «Інпроспед»зобовязання з податку на додану вартість 22 116 грн.: в тому числі 8 698 грн. основного боргу та 13 418 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податок на прибуток підприємств в сумі 123 741 грн.: в тому числі 68 800 грн. основного боргу та 54 941 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про правомірність винесення оскаржуваних рішень, які прийняті податковим органом обґрунтовано, на виконання покладених на нього функцій, в межах своєї компетенції, відповідають дійсним обставинам справи, тому є повністю підставними і тому не можуть бути визнані протиправними та скасовані.

Враховуючи вищевикладене в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ч.1 ст.9 ЗУ «Про систему оподаткування», ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.б) п.п.4.2.2, п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4, п.17.1.3. ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст.11, 71, ч.ч.1, 4 ст.72, ст.86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22.03.2011 року.

СуддяГундяк В.Д.