Постанова № 15723059, 18.04.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року Справа № 2а-0870/566/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства «Єврокорм»

до 1.Запорізької митниці

2.Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

про визнання нечинним рішення та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Приватне підприємство «Єврокорм» (далі ПП «Єврокорм», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із позовом до Запорізької митниці (далі відповідач-1), Управління Державного казначейства України в Запорізькій області (далі відповідач-2), у якому просить суд визнати нечинним рішення відповідача-1 від 23.12.2010 №112000006/2010/002622/1 про визначення митної вартості товарів та стягнути з державного бюджету на користь позивача зайво сплачені кошти у розмірі 14870,76грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки під час митного оформлення товару відповідачу-1 були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Позивач вважає, що відповідач-1 неправомірно застосував метод №6, у звязку із чим позивачем були зайво сплачені кошти у розмірі 14870,76грн. Просить позив задовольнити.

У судове засіданні представник позивача не зявився, проте 18.04.2011 надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-1 у судове засідання не зявився, проте 15.04.2011 надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Проти позову заперечує, про що надав письмові заперечення. Зокрема вказує, що вартість ввезеного позивачем товару не відповідає рівню вартості аналогічних товарів, імпортованих на митну територію України, у звязку із чим у позивача були затребувані додаткові документи, а саме, відповідна бухгалтерська документація документи, згідно яких товар було відвантажено зі складу виробника та інші документи за власним бажанням декларанта. Оскільки додаткові документи позивач не надав, а раніше надані документи не містили достатньої інформації для підтвердження митної вартості товару, відповідачем-1 послідовно застосовувались методи визначення митної вартості з 1 по 6, у результаті чого прийняте оскаржуване рішення. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, проте 14.03.2011 надіслав суду пояснення на адміністративний позов. Зазначає, що повернення з Державного бюджету помилково або надмірно зарахованих митних платежів здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновку митного органу. Оскільки такий висновок відсутній, відсутні і підстави для перерахування коштів. У наданих суду поясненнях просить розглянути справу без її участі.

На підставі приписів ч.4 ст.122 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження, оскільки всі сторони заявили суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши подані документи судом установлені наступні обставини.

Між позивачем та компанією АНИРОЛ Анита Дата укладено контракт від 10.04.2009 №10/04/2009 з відповідними додатковими угодами (далі - Контракт) на поставку рибного борошна кормового (далі - Товар) за ціною 435 Євро за тону. На виконання умов Контракту до позивача надійшло 60 тон Товару.

Позивач звернувся до відповідача-1 з метою митного оформлення Товару та заявив митну вартість 9370,39 Євро за методом №1 (за ціною угоди).

Для підтвердження митної вартості позивач надав наступні документи:

контракт і додатки до нього;

рахунок-проформу;

банківські платіжні документи;

довідку про транспорті витрати;

ВМД №112000010/2010/010589;

ВМД №112000010/2010/010594;

ВМД №112000010/2010/010595;

ДМВ-2 №112000010/2010/010589;

ДМВ-2 №112000010/2010/010594;

ДМВ-2 №112000010/2010/010595;

міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №024286;

міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №024295;

міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №034004;

калькуляцію фірми-виробника Товару, відповідно до якої вартість товару за 1 тону складає 435 Євро;

лист фірми-виробника Товару, відповідно до якого вартість за 1 тону товару складає 435 Євро;

висновок про вартісну характеристику Товару спеціалізованої експертної організації ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 23.12.2010 №3867, відповідно до якого вартість Товару у розмірі 435 Євро за 1 тону відповідає рівню ціни виробника.

Відповідач-1 під час митного оформлення затребував у позивача додаткові документи, а саме, відповідну бухгалтерську документацію рахунки на випуск товару безпосередньо зі складу виробника та інші документи за власним бажанням декларанта (декларація митної вартості №112000010/2010/010555 від 23.12.2010). Декларант ознайомлений зі списком витребуваних документів, проте надати їх відмовився, про що зроблену відповідну відмітку на указаній декларації.

23.12.2010 відповідачем-1 прийняте рішення №112000006/2010/002622/1 про визначення митної вартості товарів за методом №6, відповідно до якого позивачу визначену митну вартість Товару у розмірі 11744,00 Євро.

Позивачем сплачені податки та збори, згідно визначеної митної вартості Товару, відповідно до митних декларацій №112000010/2010/010589, №112000010/2010/010594, №112000010/2010/010595, при цьому різниця у сплачених податках, ураховуючи заявлену позивачем митну вартість Товару та визначену відповідачем-1 становить 14870,76 грн.

Вважаючи прийняте рішення про визначення митної вартості неправомірним, а зайво сплачені кошти такими, що підлягають поверненню, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (далі - МК) митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 МК визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Частиною 2 ст. 262 МК встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч.1, 3 ст.264 Митного кодексу України).

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів (ст. 265 МК).

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 266 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

на основі віднімання вартості (метод 4);

на основі додавання вартості (метод 5);

резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до ст.267 МК, згідно якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі Порядок № 1766) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання приписів п. 7 Порядку № 1766, позивач надав відповідачу-1 всі необхідні документи, які є підставою для визначення митної вартості Товару за методом №1.

Згідно до п.11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Відповідачем-1 були витребувані у позивача додаткові документи, а саме, відповідна бухгалтерська документація рахунки на випуск товару безпосередньо зі складу виробника та інші документи за власним бажанням декларанта. Із матеріалів справи вбачається, що витребуванні документи позивач відповідачу-1 не надав, у звязку із чим відповідачем-1 прийняте оскаржуване рішення та застосований резервний методом визначення митної вартості.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне. Таких документів, як рахунки на випуск товару безпосередньо зі складу виробника, у переліку п.11 Порядку не передбачається. Крім того, суд вважає, що позивачем під час митного оформлення товару були надані всі необхідні документи, які діють змогу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою позивачем за ціною угоди. Посилання відповідача-1 на той факт, що відомості, зазначені у наданих позивачем документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару за методом №1 суд вважає необґрунтованим та непідтвердженим, оскільки надані позивачем документи відповідають переліку необхідних документів, визначеному п.7 Порядку. Доказів зворотнього відповідач-1 суду не надав. Правомірність застосування методу №6 під час митного оформлення товару не обґрунтував.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що під час митного оформлення товару позивач надав митному органу на висновок про вартісну характеристику Товару спеціалізованої експертної організації ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 23.12.2010 №3867, відповідно до якого вартість Товару у розмірі 435 Євро за 1 тону відповідає рівню ціни виробника. Вказаний висновок відповідачем, під час винесення спірного рішення врахований не був.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-1 не було доведено правомірність спірного рішення про визначення митної вартості товарів, а тому вимоги оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню.

Щодо іншої частини заявлених позивачем вимог, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

У відповідності до приписів п.5 наказу Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи» при поверненні митних та інших платежів митні органи подають до органів Державного казначейства України Висновок про повернення не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 30-денного строку з дня прийняття відповідного рішення митним органом.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання висновку здійснює повернення коштів з бюджету (п.7 Наказу №611/147).

Оскільки висновок про повернення надмірно сплачених платежів відсутній, то вимоги позивача до відповідача-2 щодо стягнення з Державного бюджету України суми зайво сплачених коштів є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем-1 не доведена правомірність оскаржуваного рішення, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці від 23.12.2010 №112000006/2010/002622/1 про визначення митної вартості товарів.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної Приватного підприємства «Єврокорм» (код ЄДРПОУ 36408106) 3,40грн. (три грн. 40 коп.) судового збору. Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 16.05.2010.

СуддяЮ.В.Калашник